Кравчук: не можна допускати, щоб мова ділила нашу державу

Помітне пожвавлення нині спостерігається на дещо призабутому мовному напрямку. Днями робоча група, створена задля удосконалення скандального мовного закону провела засідання, яке обернулося скандалом. Один з авторів закону, регіонал Вадим Колесніченко, назвавши напрацювання РГ "гадостью", підкреслив, що РГ написала фактично новий закон. Згідно з ключовою поправкою, яку пропонує робоча група, суттєво ускладнюється процедура визнання мов нацменшин регіональними - це допускається лише в тому випадку, якщо його носіями є не менше 30% (в чинному законі 10 відсотків) жителів певної території.

Очікувалося, що остаточну крапку у мовному питанні поставить нині діючий склад Верховної Ради. Наразі ж очевидно, що розв’язанням цієї задачі займуться вже новообрані парламентарі. Коли саме займуться – окреме питання. Поправки, напрацьовані робочою групою направлені на експертизу до Мін’юсту. Крім того, їх ретельно вивчають і в Національній академії наук. Лише після остаточного висновку відповідних інституцій, керівник урядової робочої групи, віце-прем’єр Раїса Богатирьова презентує доробок РГ Президентові. А далі є три шляхи. Перший - Віктор Янукович схвалить напрацювання і направить доповнення до мовного закону, що їх пропонує РГ до Ради. Другий – гарант внесе свої пропозиції, зауваження та побажання і лише тоді подасть до парламенту відкоригований документ. І третій – питання до пори до часу "заморозять".

На першому засіданні, що відбулося ще у серпні, "мовна" група була розділена на дві підгрупи. Завданням однієї з них (під керівництвом першого президента Леоніда Кравчука) була розробка пропозицій по удосконаленню порядку застосування мов. Друга підгрупа, очолювана ректором Київського національного університету ім. Шевченка Леоніда Губерського, повинна була розробити концепцію держпрограми всебічного розвитку і функціонування української мови до 2015 року.

Про те, чи можливо в принципі "тут і зараз" знайти компромісний знаменник у надчутливому мовному питанні, говоримо з Леонідом Кравчуком.

- Вадим Колесніченко, один з авторів мовного законопроекту заявив в коментарі "Обозревателю", що очолювана вами робоча група фактично створила новий закон і він наполягатиме на схваленні ВР своїх поправок, а не ваших напрацювань. Як ви гадаєте, чи вдасться на фінішному (законодавчому) етапі досягти компромісу?

- Питання складне, делікатне та гостре. Тим більше, що Україна має свою непросту історію, пов’язану саме з цим питанням. Ясна річ, що ми занурилися в це питання дуже глибоко і зараз його потрібно вирішувати. Перший крок був зроблений у 1989 році, коли ми прийняли закон "Про мови української РСР". Мета - зробити рівноправними усі мови, якими спілкуються мешканці України. Але одну мову ми виокремили як державну - українську. Відповідна норма діяла до цього часу.

А ось ухвалений нещодавно закон, на жаль, прийнятий не для всієї України, а лише для її частини. Не для всіх націй та народностей, які живуть в багатонаціональній державі, а тільки для окремої частини, перш за все для російськомовного середовища. Це зразу ж викликало незадоволення і обурення. Тому Президент України Янукович відчув що тут потрібно вчинити розумні, виважені і далекоглядні кроки, які, принаймні зняли б гостроту питання і дали сприйняти цей закон як рівнозначний для всієї України – як в Севастополі, так і у Львові.

- Але про зняття гостроти в цьому надчутливому питанні, схоже говорити зарано…

- Це питання дуже непросте і ми знали, що з поставленими завданнями справитися буде дуже важко. Але взялися, оскільки Президент дав відповідне доручення і Кабінету міністрів, і іншим структурам для того аби виправити ситуацію. В результаті було створено дві підгрупи. Підгрупа, яку очолював я, мала за мету змінити, уточнити, сформулювати більш точно і толерантно для всіх національностей питання стратегії закону. Підгрупа ж Губерского Леоніда Васильовича працювала над програмою розвитку із всебічного застосування державної української мови.

Минулої п’ятниці зібралася загальна робоча група під головуванням Раїси Богатирьової. Ми обговорили всі напрацювання і проголосували за те, щоб розроблений нами документ надіслати до Мін’юсту. Для чого? Для того аби міністерство з правової точки зору подивилося, наскільки все відповідно та адекватно Конституції, хартії та іншим документам, на які посилаються розробники закону.

- До речі, про розробників. Той-таки Вадим Колесніченко, який також входив до РГ, назвав напрацювання робочої групи "гадостью".

- Я не думаю, що висловлювання і оцінки Колесніченка – це оцінки всієї Партії регіонів, яку він представляє. Принаймні Президент України, як почесний голова ПР, вважає що над документом потрібно попрацювати і зробити його більш толерантним та визначальним для всього українського народу. Це говорить Президент, а його слова для мене набагато більш вагоміші ніж слова Колесніченка.

А те, що він назвав напрацювання робочої групи "гадостью"… Це – рівень культури людини і тут я вже нічим не можу допомогти. Він вчиняє некоректні дії по відношенню до робочої групи. То він не хотів приходити на засідання, то прийшов і зразу сказав, що це все "гадости" і таке інше. А люди кажуть, що те що він зробив – це також "гадости". Якщо ми хочемо спокою в Україні, потрібно знаходити спільні дотики і виправляти ситуацію, а не обмінюватися подібними "люб’язностями". Якщо хтось хоче загострення, то йому не потрібно шукати місця у Верховній Раді. Хай він собі загострюється в родині, там знайдуться чинники які зважать і плюси, і мінуси. А на рівні держави неможна жартувати. Тим більше, такими категоріями як мова, віра, національність. Ми можемо догратися до серйозного загострення. Колесніченка всі забудуть завтра, а Президент буде відповідати за все, що робиться в країні.

- Згідно з ключовою поправкою, яку пропонує робоча група, суттєво ускладнюється процедура визнання мов нацменшин регіональними - це допускається лише в тому випадку, якщо його носіями є не менше 30% (в чинному законі 10 відсотків) жителів певної території. Хотілося б почути вашу позицію та аргументи "За" цю ініціативу.

-Я є прихильником того, щоб всі нації і народності які живуть в Україні, всі регіональні меншини мали право розвивати, спілкуватися і вживати свою мову. Це моє глибоке переконання і наші поправки аж ніяк не обмежують в цьому плані тих людей, про яких я говорю. Ніяким чином!

Що торкається їх права самим визначати (чи то району, чи то області), якою мовою володіти. Такого права в законі ми їм надати не можемо. Чому? Тому що тоді у нас кожен район може визначити, якою мовою йому спілкуватися. В результаті ми матимемо багатомовну Україну і дійдемо до того, що не зможемо розуміти один одного. Мені нещодавно розповіли, що в Хуському районі (Закарпаття – Авт.) райрада проводила засідання угорською мовою. Чому не проводити, якщо всі володіють цією мовою? Це можливо. Але річ у тім, що на засіданні співався угорський гімн. Я задаю запитання: "Це Україна чи Угорщина?". Знаєте, я з великою повагою ставлюся до Угорщини, але я живу в Україні.

Йдемо далі. Одеська обласна рада прийняла постанову про присвоєння російській мові статусу регіональної. А як же бути болгарам, які там живуть? Одним словом, з чинним законом ми можемо наробити стільки лиха, виплутатися з якого буде дуже важко. Тому ми й змінюємо підхід.

Зібравши підписи як мінімум 30% членів територіальної громади, місцева рада звертається до обласної ради з проханням клопотати перед ВР про підтримку або захист регіональної мови або мови нацменшин. Облрада на протязі 30-ти днів має звернутися з відповідним клопотанням до парламенту, який і має поставити остаточну крапку в питанні. Якщо є всі відповідні ресурси (духовні, кадрові, матеріальні), мова вводиться. Тобто питання не в тому, вводити чи ні. Ми просто не хочемо, щоб такі питання вирішувалися не на державному рівні. Неможна примітивно підходити до такого складного питання! Людина мовою думає, мовою формулює і мовою живе. То хіба можна так безвідповідально ставитися до визначального фактору людського життя? Ні, звичайно. А вони (автори мовного закону – Авт.) саме так і поставилися.

- Автори закону заявляють, що своїми поправками робоча група обмежує права національних меншин.

- Навпаки! Ми виступаємо за те, щоб кожна національна меншина мала можливість розмовляти своєю мовою. Але виникає питання: "Як же бути на державному рівні?". А в парламенті люди мають виступати державною мовою. Це є обов’язком депутатів! В особистому житті, будь ласка, спілкуйтеся якою завгодно мовою. Але на державно-публічному рівні чиновник будь-якого рангу має говорити державною мовою. І документи також мають готуватися державною мовою, і навчання в вузах має проводитися державною мовою.

Ми не хочемо, щоб мова ділила нашу державу. Ви розумієте, що вперше, публічно, на законодавчому рівні ми поділили людей за етносом. Такого ще не було… Так, регіональні мови приймалися раніше. Свого часу Донецька та Луганські облради приймали відповідні рішення. Але то було на рівні області, а зараз це зроблено на рівні закону держави. Це серйозно!

Таким чином, пройде час і ми відчуємо що державна мова в Україні починає потихенько згортатися. Тому закон має бути толерантним, виваженим, спокійним. Він має враховувати інтереси всіх націй і народностей які живуть в Україні та створювати умови (фінансові, матеріальні, духовні) які дозволяли б усім вчити рідну мову. Але всі мають знати, що вони живуть в Україні і перспективи їх дітей в цій країні залежать від знання державної мови. До речі, 52% батьків Одеси в цьому році сказали, що хочуть вчити дітей в українських школах. Тобто люди відчувають, що неможна жити в державі не враховуючи її мову, культуру і т.д.

Ми маємо розуміти, що мовне питання було піднято в парламенті по одній простій причині. Ті хлопці й дівчата прийшли у Верховну Раду не для того, щоб зміцнювати всю Україну, а для того щоб завоювати авторитет там де вони живуть, щоб знову пройти в депутати. Але це – гнилий авторитет на сьогоднішній день. А завтра все зміниться, тому що не може бути вічною така колізія, коли люди не допомагають будувати державу, а руйнують її. В тому числі, на ґрунті мови.