Блог | Таня, ну шо ти опять начинаєш?!
Я з дєцтва мала якісь проблеми із соціальним опортунізмом.
Коли всім було ржачно, мені хотілося встати і кричати, "спинися світ, поплач німножко". Коли всім було тяжело і грустно, я начинала жеч. Або от всі прочитали книжку і такі, " вау така класна, особенно там де сцена любві на лошаді на скаку, і стрєли свистять, а в неї оргазм".
Так от шоб ви не сумнівалися, я обовязково розкритикую ту книжку і ту сцену. Або от усі біжать соль купувать, бо це така національна ідея, чуть шо купуй соль. І даже якшо в мене реально в цей день соль кончиться, то ви думаєте піду і куплю? Нє, я піду і отак привселюдно, буду стоять на касі поміж круп, макаронів і солі з бутилкою свого опортунізма.
Читайте: "Нещасні беркутята"
Ну і так по мєлочі, коли всім треба бігти, я хочу лежать, коли всім треба спати, у мене настрій здіймати небо.
І це реально проблема, мать моя так і каже, " ну Таня, ну шо таке, ну ти опять начинаєш"?
Піду, грошей на приватівську картку покладу. Не пропадать же моєму битовому опортунізму.
