Зводив рахунки з росіянином, пережив "пограбування" в США і залякував суперників: як Ломаченко йшов до мрії, але не зробив останній крок

Василь Ломаченко пішов з рингу у 37 років так і не реалізувавши свою мрію – стати абсолютним чемпіоном світу серед професіоналів. Протистояння з росіянином Селімовим, два олімпійських "золота", другий найшвидший володар повноцінного поясу в професіоналах, боротьба з короткозорістю суддів в США і невикористані можливості в сутичках за абсолют – шлях українця на верхівку світового боксу був стрімким і яскравим, але залишив осад...

Відео дня

OBOZ.UA зібрав події і факти, завдяки яким нам запам'ятався Ломаченко як спортсмен. Адже до скандалів з російським спецназом і московськими попами він прославляв Україну, змушуючи слухати "Ще не вмерла..." по всьому світу. На жаль, поведінка і слова боксера після окупації РФ Криму і Донбасу, а потім ще і мовчання про війну після повномасштабного вторгнення для багатьох українців перекреслили всі позитивні враження від його досягнень. Але, безумовно, уродженець Білгород-Днестровського був унікальним бійцем свого покоління.

ПІДНІЖКА ВІД РОСІЯНИНА. Про Ломаченка, як про майбутнє українського боксу, заговорили під час чемпіонату світу 2007 року у Чикаго, коли 19-річний боєць з Білгород-Днестровського зметав усіх зі свого шляху, а чвертьфінал взагалі закінчив достроково, що досить незвично для легких категорій, як, наприклад, до 57 кг, де виступав Василь.

І тільки у фіналі українець відчув справжню опозицію у особі росіянина Альберта Селімова. Чимало спеціалістів вважали, що бій був фактично рівний – суперники забрали по два раунди, але судді віддали перевагу Селімову, який не бився у півфіналі через травму суперника і виглядав трохи свіжішим. Одразу після оголошення переможця Василь не зумів стримати сліз. Але ця поразка стала першою й останньою для Ломаченка до переходу в професіонали.

Однак було видно, що українця зачепив програш і розбірки з Селімовим пройшли червоною смугою через кар'єру українця в любителях. Але вже за рік він зрівняв рахунок з росіянином на Олімпіаді-2008, знищивши його в 1/16 фіналу з рахунком 14:7 і встигаючи зухвало дражнити опонента.

А крапку у цьому протистоянні нарешті поставили в 2013 році в рамках напівпрофесійної ліги WSB, коли Ломаченко боксував за "Українських атаманів", з якими, до речі, дістався фіналу, а Селімов бився за "Вогні Баку". "Не можу дочекатися виходу в ринг, щоб назавжди розвіяти сумніви, хто з нас найкращий боксер", – заявляв тоді Василь, а потім вдруге здолав Альберта.

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ДУБЛЬ. Олімпійське "золото" Пекіну-2008 стало логічним продовженням домінування Ломаченка у своїй категорії. Швидкий, потужний бокс за чітким планом. Ніхто навіть не сумнівався, що саме аккерманець заслуговую на Кубок Вела Баркера, яким нагороджується найкращий на найтехнічніший боксер Олімпіади незалежно від вагової категорії.

Ломаченко міг вже тоді переходити у професіонали, однак залишився в любителях ще на один цикл і за чотири роки здобув перемогу й на других Іграх – у Лондоні, що до нього в історії незалежної України вдавалося лише плавчині Яні Клочковій. Правда, на шляху до цього "золота" був у Василя вкрай неприємний момент, коли українця, який "зарвався", намагалися пригальмувати.

На чемпіонаті світу-2011 в Баку Василь сенсаційно програв у 1/8 фіналу бразильцеві Робсону Консейсао – 19:20, після чого прогримів гучний скандал, бо суддівство викликало масу суперечок і питань. Адже українець домінував у ринзі, а у фінальному раунді кілька разів відправляв Робсона в нокдаун, хоч зафіксований був тільки один. Після розслідування організатори визнали суддівські помилки, а перемогу віддали Ломаченку, після чого він впевнено виграв чемпіонат у вазі до 60 кг.

ВАЖКИЙ УРОК В ПРОФІ. Звісно, дворазового олімпійського чемпіона і одного з найтехнічніших боксерів сучасності хотіла отримати, мабуть, кожна промоутерська компанія світу, однак у Василя була складна умова – можливість битися за чемпіонський титул вже у першому поєдинку в профі і встановити рекорд. Цього не міг організувати ніхто, навіть досвідчений Боб Арум, але він американець пообіцяв бій за пояс у другому, і Ломаченко погодився.

1 березня 2014 року вже у другому поєдинку на профі-рингу Василя вивели на чемпіонську сутичку проти стріляного мексиканця, триразового чемпіона світу Орландо Салідо. На кону стояв пояс по версії WBO, яким на момент підписання контракту володів 33-річний Салідо, проте на зважуванні він не вклався в ліміт напівлегкої ваги (57,2 кг) і змушений був залишити титул вакантним.

У разі перемоги боєць із Білгород-Дністровського міг стати першим чемпіоном світу вже у другому бою. Ломаченко додавав з кожним раундом, а мексиканець, відчуваючи, що втрачає контроль над боєм, у середині протистояння почав діяти більш агресивно, тиснути на суперника за рахунок антропометричних даних та брудних прийомів. При аналізі поєдинку було визначено, що Орландо завдав 39 ударів нижче поясу, однак рефері не звертав на це уваги.

У заключних раундах боєць з Аккермана повернув собі перевагу, а у кінцівці бою взагалі пішов на штурм. Ударом зліва він зумів дещо розкоординувати Салідо, який навіть трохи повалився вперед, але зумів відновитись у клінчі. У результаті Орландо достояв до гонгу. І роздільним рішенням суддів перемога несподівано дісталася мексиканцю – 116:112, 115:113 та 113:115.

І хоча низка авторитетних спеціалістів і видань вважали, що новачка профібокса якщо не пограбували, то точно недооцінили Ломаченка, українець провалив свій похід за найшвидшим чемпіонством в історії. Хоча вже у наступному бою рішенням суддів переміг американця Гарі Расселла-молодшего,, на рахунку якого було 24 перемоги без жодної поразки, і став таки володарем поясу WBO у напівлегкій вазі.

НАДЛЮДИНА. Фізична та ментальна готовність Василя Ломаченка викликала заздрість у його суперників. Не дарма українця прозвали Хайтек. Але тренування, який вигадав для боксера його батько Анатолій Миколайович, подужає не кожен. Так, Василь міг затримувати подих на 4 хвилини і 30 секунд. І цю методику Ломаченко-старший запровадив й у збірній України.

Замість підлоги Лома віджимався на кільцях і вільно залазив на два канати без ніг. Замість басейну колишній чемпіон світу перепливав Дністровський лиман, шириною в чотири кілометри. Та й хвилі ускладнюють завдання. Також Василь багато готується на пляжі у Білгород-Дністровському, де бігав по піску – іноді з парашутом чи собакою.

Для розвитку координації Лома навчився жонглювати 4 м'ячами. Тренував реакцію у настільному тенісі, а також рубався з Усиком у волейбол. Багато часу Василь приділяв тренуванням розуму та різним головоломкам, змушуючи суперників боятися його IQ.

НЕДОСЯЖНА МРІЯ. За іронією долі, не дивлячись на увесь свій талант, а також технічний і фізичний потенціал, Ломаченко так і не зміг сягнути своєї найбільшої мрії – стати абсолютним чемпіоном світу, тобто завоювати усі чотири пояси одночасно. Він ставав чемпіоном у трьох різних категоріях та володів трьома поясами, однак провалив обидві спроби стати безперечним №1 у своїй вазі.

Першою можливістю нарешті досягти своєї цілі Ломаченко не зміг скористатися у жовтні 2020 року у поєдинку проти на 10 років молодшого Теофімо Лопеса, який володів поясом за версією IBF у легкій вазі. Американець не продемонстрував в ринзі нічого особливого, але у перших шести раундах намагався діяти активніше Василя, який взагалі пішов у глуху оборону.

Можливо, українець планував вимотати Лопеса за першу половину і дотиснути його у другій, але цей алан не спрацював. Так, у сьомому раунді Ломаченко нарешті увімкнувся і перехопив ініціативу, а у 8-му навіть потряс Теофімо і змусив ховатися в клінч, але дотиснути опонента не зміг. Хоча і фінальні оцінки суддів на користь американця виглядали дивовижно – 116:112, 117:111, 119:109.

Чимало авторитетних експертів зійшлися на нічиїй, як, наприклад, Андре Ворд, який був одним з коментаторів на телеканал ESPN і оцінив результат бою як 114:114.

А останній великий шанс повністю реалізуватися в професіоналах Василь отримав у ніч проти 21 травня 2023 року, коли вийшов в ринг проти іншого американця – Девіна Хейні (29-0, 15 КО). Боєць з Сан-Франциско почав виводити з себе Ломаченка ще до бою, штовхнувши опонента на дуелі поглядів.

Під час самого бою бійці по черзі перехоплювали ініціативу, але фінальні раунди агресивніше і, здавалося, точніше провів українець. Але судді порахували на користь Хейні, залишивши йому всі пояси. Наступного дня чимало ЗМІ написали про пограбування Хайтека, про перемогу Василя кричало чимало легенд боксу на чолі з Оскаром Де Ла Хойя та Шакуром Стівенсоном, але підсумок залишився тим самим.

Можливо, як би не проблеми Ломаченка зі здоров'ям, він би пішов і на третю спробу, але після пошкодження спини на тренування спочатку взяв паузу на відновлення, а потім і зовсім вирішив піти у статусі діючого чемпіона світу IBF.