Ми живемо зараз у такому світі, де кожний прожитий день, завдає нам ще більше проблем ніж було.  І багато у чому постать Трампа, якраз і є тим світовим "подразником", який знаходиться в центрі світової уваги.  Трамп закріпив за собою статус головного ньюзмейкера світу, особливо з моменту повернення до Білого дому у 2025 році. Його здатність диктувати глобальний порядок денний базується на поєднанні непередбачуваної дипломатії, масштабних економічних ініціатив та активного використання медіа-платформ.

Відео дня

Питання війни в Україні,  що нас особливо цікавить, ситуація на Близькому Сході та протистояння з Китаєм залишаються топ-темами завдяки заявам Трампа про можливість швидкого врегулювання конфліктів і нові військові рішення. Його публічні суперечки з лідерами інших держав, зокрема з Зеленським, миттєво стають заголовками світових видань: Навіть коли він не виступає з офіційними заявами, новини про його здоров'я, бізнес-активи чи особисті коментарі у соцмережах (наприклад, про Гренландію чи відносини з іншими лідерами) продовжують домінувати в інформаційному просторі. 

Трамп змінив саму суть політичної комунікації, перетворивши державне управління на постійне "реаліті-шоу" глобального масштабу, де кожне його рішення чи пост провокують ланцюгову реакцію в політиці та економіці.

Нарешті, Трамп добрався вже і до Місяця. Ось про це і буде цей матеріал.

Перший крок Ніла Армстронга на Місяці 20 липня 1969 року став переломним моментом, який змінив світ у багатьох  напрямках.

Зокрема, здійснив технологічний стрибок - програма "Аполлон" значно прискорила розвиток комп'ютерів, мікросхем, систем життєзабезпечення та матеріалознавства. Технології, створені для Місяця, згодом подарували нам сучасні смартфони, очищувачі води та навіть МРТ.

Фото Землі з космосу ("The Blue Marble") змусила людство усвідомити крихкість  нашої планети, це дало потужний поштовх екологічним рухам та глобальному мисленню.

 Армстронг довів, що "неможливе" є лише питанням інженерії та волі. Це спричинило бум інтересу до науки (STEM) серед молоді, результати якого ми бачимо у сучасних приватних космічних компаніях.

Ніл Армстронг назавжди вписав своє ім'я в історію людства з кількох фундаментальних причин: - він став першою людиною, яка ступила на поверхню іншого небесного тіла, а його  фраза "Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства" стала символом технологічного тріумфу.

Місія "Аполлон-11" довела, що людство здатне залишити межі земної орбіти та безпечно досягти Місяця, що на той момент здавалося майже неможливим.

На космодромі в прилеглих районах за стартом спостерігали близько 1 млн чоловік, а телевізійну трансляцію старту дивилося близько 1 млрд жителів планети з різних країн світу.

Серед 5000 почесних гостей у Космічному центрі імені Кеннеді були присутні      36-й президент США Ліндон Джонсон, чинний віце-президент Спіро Агню та піонер німецького ракетобудування 75-річний Герман Оберт. На окремій трибуні розмістилося 3100 журналістів.

Це був рідкісний момент, коли все людство відчувало себе єдиним цілим.

Так сталося, що мені випала можливість мати коротку зустріч і швидкоплинне спілкування з цією видатною людиною.  Одного разу  у Вашингтоні, перед початком офіційних заходів перебував з  невеликою групою американських конгресменів у фойє. Несподівано  до нас підійшов дуже приємний, але вже не молодий чоловік з гарною посмішкою і привітався з усіма, в тому числі і зі мною. Коли він побачив на лацкані мого піджака значок, який відтворював кольори українського прапора, він звернувся до мене  з питанням - Юкрейн? Я підтвердив. Він ще більш радісно  посміхнувся  і ще раз потис мені руку, після чого попрощався із усіма і пішов. Коли мене спитали, чи знаю я хто це - сказав що не знаю.

І тоді мені сказали, що це був Ніл Армстронг. Цю зустріч я запамʼятав на все життя.

Коли Ніл Армстронг вперше ступив на Місяць, ніхто у світі у тому числі і чинний президент США, навіть і думки не мали, щоб захопити цей супутник нашої планети. Але, ситуація за ці трохи більше ніж пів сторіччя, істотно змінилася у світі і до Білого дому  знову повернувся Трамп.

І знову відновились його плани щодо Місяця.

Перше квітня 2026 року, як очікується, теж увійде в історію космонавтики тим, що вперше з 1972 року до Місяця вирушить космічний апарат із людьми на борту. Американська місія Artemis II не передбачає висадки астронавтів  на супутник Землі, астронавти – три американці та один канадець – лише облетять Місяць.

Висадка має відбутися через один запуск у рамках місії Artemis IV. Згідно з нинішніми планами Трампа, вона відбудеться  у 2028 році  — незадовго до того, як 20 січня 2029 року Трамп залишить пост президента США.

Повернення американців на Місяць стане для Трампа  не меншою нагородою ніж Нобелівська премія миру.

Успіх Artemis IV дозволить йому голосно заявити про те, що Америка "повернула собі колишню велич", випередивши головного конкурента - Китай, який за підтримки Росії та інших союзних країн працює над своєю місячною програмою.

У NASA все це підґрунтя чудово розуміють, а новий глава космічного агентства, призначений у грудні 2025 року, не втомлюється хвалити Трампа за "формування майбутньої американської переваги в космосі на покоління вперед".

Трамп активно просуває ідею американської переваги в космосі, включаючи створення ядерних реакторів на Місяці до 2030 року та видобуток на Місяці  ресурсів. Це частина масштабної програми, яка має назву - Артеміда (Artemis), націленої на постійну присутність США на Місяці. 

Які основні параметри місячних планів:

1.Ядерна енергія на Місяці.

 Трамп підтримує розробку ядерних реакторів для забезпечення постійних місячних баз, що важливо для довготривалого перебування, оскільки на енергію сонця покладатися складно.

2.Видобуток ресурсів.

Трамп заявляв про плани видобутку ресурсів у космосі, що розглядається як спосіб посилення економічної та технологічної сили США.

3.Програма "Артеміда".

 Метою є висадка астронавтів, включаючи створення першої постійної бази на Місяці до кінця 2020-х років.

4.Конкуренція.

 Місячна гонка розглядається як геополітичне змагання, в якому США прагнуть лідирувати, забезпечуючи собі перевагу, як це було за часів холодної війни. При цьому треба  звернути увагу, що термін "захоплення" формально  не використовується в американській  офіційній риториці,  але дії спрямовані на встановлення фактичного контролю над ключовими локаціями та ресурсами Місяця, можна розглядати, як фактичне захоплення супутника Землі.

Правда, необхідно зазначити, що Трамп не планує "захоплення" Місяця у військовому розумінні, але його адміністрація активно просуває політику американського домінування та комерційного освоєння ресурсів супутника. З цією метою Трамп підписав виконавчий указ, який офіційно закріплює право США та приватних компаній на комерційне використання та видобуток ресурсів на Місяці та інших небесних тілах. У документі наголошується, що США не розглядають космос як "загальне надбання" і не визнають Угоди про Місяць 1979 року.

Президент Трамп встановив жорсткі терміни для повернення американських астронавтів на поверхню Місяця.

Згідно з його директивами, висадка має відбутися 2028 року.

До 2030 року планується створення початкових елементів постійної місячної бази. Для забезпечення енергією NASA та Міністерство енергетики США розробляють проект ядерного реактора для роботи на місячній поверхні.

Адміністрація Трампа зробила ставку на співпрацю з приватними компаніями, такими як SpaceX Ілона Маска, щоб прискорити терміни та знизити витрати на логістику. А призначення Джареда Айзекмана головою NASA покликане забезпечити реалізацію "космічного маніфесту" Трампа та повернути лідерство США у космосі. Трамп неодноразово заявляв, що NASA має зосередитися саме на Місяці як на поточному кроці, розглядаючи Марс лише як далеку перспективу.

Ще в інавгураційній промові 20 січня 2025 року  Трамп пообіцяв, що США "слідуватимуть своєму призначенню, прямуючи до зірок" і Марса, де в результаті "американські астронавти поставлять зірково-смугастий прапор". До цієї мети, щоправда, є ще важливий проміжний етап — повернення на Місяць. І значний крок у цьому напрямку, як очікується, буде зроблено 1 квітня (у ніч на четвер за європейським часом), коли з мису Канаверал має стартувати надважка ракета-носій  з кораблем Orion.

Давайте згадаємо, як перші  місяці другого терміну Трампа стали вкрай знервованими для представників американської космічної індустрії. Навесні минулого року республіканська адміністрація дала зрозуміти, що розпочаті скорочення бюджетних видатків не оминуть і космічну сферу.  

Початковий план "адміністрації Трампа 2.0" мав на увазі відмову від використання ракети SLS та корабля Orion після місії Artemis III на користь більш економічних комерційних систем. Припинявся і проект створення на орбіті Місяця станції Gateway. Але  радикального сценарію вдалося уникнути, у липні 2025 року Конгрес ухвалив так званий "Великий прекрасний закон" (One Big Beautiful Bill), що став результатом компромісу між Білим домом і сенатським комітетом з торгівлі, науки і транспорту. Він відновив фінансування ключових елементів місячної програми. Зокрема, 4,1 млрд. доларів було виділено на закупівлю ракет-носіїв SLS для майбутніх місій Artemis IV і V, 2,6 млрд. доларів — на будівництво Gateway, визнаної критично важливою для постійної присутності на Місяці, 20 млн. доларів — на будівництво четвертого корабля Orion. 

Таким чином, програма Artemis у її первісному вигляді залишилася тоді центральним елементом стратегії "американської переваги у космосі".

Серед іншого Artemis має велике пропагандистське значення — приблизно так само, як свого часу програма Apollo та пілотована космонавтика загалом. Це інструмент глобальної конкуренції. А для Трампа — елемент стратегії, пов'язаної з ідеєю повернення Америці колишньої величі.

Повернення на Місяць — це не лише найскладніше технологічне завдання, а й гостре політичне питання.

Джаред Айзекман у ході сенатських слухань за своєю кандидатурою на посаду голови NASA міркував, що "зараз не час для зволікання, а час для дій": "Якщо ми відстанемо, якщо припустимося помилки, ми можемо вже ніколи не наздогнати, і наслідки можуть змінити баланс сил тут, на Землі".

Навряд чи він усвідомлено цитував Ліндона Джонсона, який, будучи віце-президентом США, доповідав у 1961 році тодішньому голові Білого дому Джону Кеннеді: "Якщо ми зараз не приймемо серйозних зусиль, дуже скоро прийде час, коли контроль над космосом і через космічні досягнення може навіть наздогнати їх, не кажучи вже про лідерство". Так чи інакше, подібність у риториці разюча. Змінився лише суперник США. 

Зараз мова, звичайно, не про Росію - тепер головний суперник США в космосі Китай. 

США та Китай ведуть цю гонку не на самоті. Як і в багатьох інших сферах, у космічній галузі сформувалися дві групи країн, очолювані Вашингтоном та Пекіном - Росії там не є лідером і займає другорядні позиції в групі країн разом з Пекіном 

В одній команді зі США – підписанти "Угод Артеміди". 26 січня Оман став 61 країною, яка підписала документ, в якому йдеться про "спільну діяльність з дослідження та використання космічного простору. Україна теж  підписала цю угоду і співпрацює разом зі США по цій програмі.

Таким чином, Місяць поступово  може стати дзеркалом земних конфліктів і відсутність глобального регулятора - спеціальної угоди між країнами нашої планети, цілком може перетворитися на місце конфліктів і конкуренції. Разом з тим, усім повинно бути зрозумілим, що космос був і залишається  ворожим середовищем, де взаємна допомога важливіша за політичні розбіжності.

Разом з тим, треба визнати, що ні  Трамп, ні його адміністрація, поки що не планують "захоплення" Місяця у військовому чи територіальному сенсі, оскільки це заборонено міжнародним правом.

Однак, стратегія США при Трампі спрямована на встановлення американського лідерства через комерційне освоєння та видобуток ресурсів та  спрямоване на забезпечення геополітичного домінування, технологічної переваги над Китаєм та використання космічних ресурсів. Це символізує міць інновацій, стимулює економічний розвиток та закріплює право США на експлуатацію місячних надр, формуючи нову еру американської присутності у космосі.

Що ж, якби там не було, які б проблеми не були тут у нас на Землі, американці при Трампі зробили ще один надзвичайно важливий крок до освоєння Місяця. Щойно  відбувся старт надважкої ракети, висотою з 32-поверховий будинок, 

(Space Launch System (SLS) - це надважка ракета-носій NASA для пілотованих місій Artemis, здатна виводити понад 95-130 тонн на низьку навколоземну орбіту. Має висоту 98-111 м, масу понад 2600 т (з паливом).

Приблизно за 90 хвилин корабель здійснить перший виток навколо Землі. При цьому він пролетить орбітою еліптичної форми, максимально віддалившись від  нашої планети приблизно на 2,25 тис. км (для порівняння: МКС (Міжнародні Космічні Станції) літають майже круговою орбітою на висоті близько 400 км від поверхні Землі.

Потім двигуни піднімуть Orion на високу навколоземну орбіту з максимальним віддаленням від Землі на 74 тис. км. (Всього від нашої планети до Місяця - 384,4 тис. км). На цій орбіті Orion проведе близько 23 години.Другий день розпочнеться з перевірки всіх систем життєзабезпечення Orion, а потім настане час одного з критично важливих етапів: трансмісячної інжекції – маневру, при якому космічний корабель виводиться на траєкторію польоту до Місяця. Швидке повернення на Землю з цього моменту стане неможливим.Дні 3, 4 та 5 підуть на політ до Місяця. У планах випробування систем навігації, життєзабезпечення та маневрування, а також навчання з укриття у протирадіаційному притулку на випадок сильних сонячних спалахів.У шостий день Orion пройде на мінімальній відстані від Місяця, приблизно в 6,9 тис. км. Як зазначають у NASA, з ілюмінаторів корабля супутник Землі виглядатиме, якщо говорити про розміри, приблизно як баскетбольний м'яч на відстані витягнутої руки. Найскладнішим випробуванням для екіпажу стане фаза прольоту за зворотним боком Місяця: на 45 хвилин корабель повністю втратить зв'язок із Землею. У цей момент екіпаж перевершить рекорд місії Apollo 13 (1970) з максимального віддалення людини від Землі.

Після обльоту Місяця почнеться дорога назад, причому включати двигуни в ці дні доведеться хіба що для мінімальних корекційних імпульсів: гравітація Місяця природним чином розгорне корабель і направить його назад до Землі.Зрештою, на десятий день капсула Orion увійде в атмосферу Землі.

 Щоб зменшити швидкість і зробити спуск безпечнішим, Orion не піде відносно прямою траєкторією, як орбітальні кораблі, а здійснить "нирок" в атмосферу, знову вийде в космос і потім почне повторне зниження. Приземлення Orion заплановано у районі узбережжя Сан-Дієго (Каліфорнія).

Новий етап освоєння Місяця (програма NASA Artemis) розглядається експертами не просто як наукова місія, а як інструмент формування нового світового порядку, що впливає на геополітичну напруженість та потенційні конфлікти на Землі.

 Космічні сили США вже класифікують Місяць як ключовий ландшафт (key terrain).

Контроль над стратегічними точками, такими як Південний полюс Місяця (де є запаси водяного льоду), може спричинити нові міждержавні тренування.Встановлення правил і норм США просувають "Угоди Артеміді" (Artemis Accords) — зведення правил мирного освоєння Місяця. Однак Китай розглядає  це як спробу США монополізувати міжнародне космічне право, що веде до формування блоків (НАТО та союзники проти китайсько-російського проекту місячної станції).Місяць багатий на рідкісні ресурси (наприклад, Гелій-3).

Невизначеність у питаннях власності на ці ресурси може перенести земні економічні конфлікти на космічну площину.

Успішна чергова  висадка  американців на Місяць може бути підтвердженням  технологічної та промислової переваги США,  що є важливим елементом "м'якої сили" та стримування у земних конфліктах.

Трамп справді зробив повернення на Місяць центральною частиною своєї космічної політики, прагнучи не просто повторити успіх програми "Аполлон", а закріпити американське лідерство на новому рівні і його амбіції виходять за межі простої висадки астронавтів на Місяці.

Його мета — не просто "залишити сліди" в історії, як успішний президент Сполучених Штатів, а створити постійну інфраструктуру на Місяці - місячну базу та розпочати підготовку до польоту на Марс.

Таким чином, для Трампа Місяць — це символ національної гордості ("Make America Great Again" у космосі), і стратегічний плацдарм у конкуренції з Китаєм.

Хай краще буде така конкуренція в освоєнні космічного простору, ніж постійні війни на Землі.

(При підготовці цього матеріалу використана інформація з відкритих джерел).

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...