Українська гімнастка вразила президента США і вперше почула "Слава Україні"! Як склалася доля Подкопаєвої, яка 30 років тому виграла "золото" Олімпіади

Влітку 1996 року в Атланті донеччанка Лілія Подкопаєва стала дворазовою олімпійською чемпіонкою, підкоривши весь світ і президента США. 30 років тому її постановка "Севільського цирульника" у вільних вправах змусила 50-тисячну залу вибухнути оваціями, а один з елементів нашої зірки й досі не можуть повторити. Але зі змагань, в якому б цікавому місці вони не відбувались, Лілія завжди рвалася в рідну Україну до маминої картоплі.

OBOZ.UA згадав шлях Подкопаєвої до того неймовірного тріумфу, прохання у Стіни Плачу, а також розповів, як склалося життя легендарної гімнастки після закінчення кар'єри.

У дитинстві Лілія мріяла стати стюардесою, щоб мати можливість подорожувати світом. Але змогла здійснити свої бажання завдяки спортивній гімнастиці. На тренуваннях, як пізніше згадувала спортсменка, вона працювала не покладаючи рук та ніг – шість годин на день і шість днів на тиждень.

Звичайно, в чомусь доводилося обмежувати себе, стежити за вагою. "Найважливіше в боротьбі з вагою – не їсти! Це найефективніше! Іноді перед змаганнями доводилося і поголодувати, і піти попаритися в сауну, і побігати, одягнувши кілька костюмів..." – із посмішкою вже пізніше розповідала спортсменка і зізнавалася, що далеко від дому їй найбільше хотілося смаженої картопельки із часничком, яку готувала мама.

Але після того, як Лілія поставила собі за мету виграти Олімпіаду, вже нічого не могло їй завадити.

До чемпіонату Європи 1996 року, який проходив за два місяці до Олімпійських ігор, Подкопаєва готувалася після перелому ребер: "Перемога мала для мене особисто велике значення, адже я хотіла довести самій собі, що перебуваю у формі після травми". І виграла в Бірмінгемі три золоті медалі та дві бронзові.

А перед Олімпіадою-1996 українка була на змаганнях в Ізраїлі та під час екскурсії до Стіни Плачу написала записку, що хоче стати олімпійською чемпіонкою.

"В Атланту я їхала в статусі абсолютної чемпіонки Європи та світу, тиск був божевільний, ну про відповідальність я взагалі мовчу. Нам дуже хотілося, щоб про Україну дізналося якнайбільше людей, щоб про українців думали як про націю переможців", – пізніше зізнавалася segodnya.ua Лілія.

А під час Олімпійських ігор у штаті Джорджія українка виступала блискуче, завоювавши дві золоті медалі – в абсолютній першості й вільних вправах – і "срібло" на колоді, де всього 0,037 бала поступилася американці Шеннон Міллер, яка перемогла в цьому виді програми.

На Олімпіаді Подкопаєва виконувала елемент, який досі не можуть повторити, – подвійне сальто вперед із поворотом на 180 градусів. А її постановка "Севільського цирульника" у вільних вправах змусила 50-тисячну залу вибухнути оваціями.

Майже через 20 років після Атланти Подкопаєва отримала листа від тренера з Лас-Вегаса, який написав: "Як можна використовувати вашу олімпійську музику? Тому що дівчинка – ваша прихильниця. Ми її шукаємо скрізь, але в такій обробці, як у вас, ніде не можемо знайти".

Як зізнавалася sport.ua Лілія, обробку до її "Севільського цирульника" спеціально робив Володимир Бистряков з її хореографинею Світланою Дубовою: "Там усе було прописано: сильна музика, коли робиш акробатику. Де потрібно постояти, відпочити – спокійніша, ніжніша. Ця підготовка зайняла кілька місяців".

"30 років тому пролунав гімн України на висоті олімпійського п’єдесталу. Я досі чую той звук – перші акорди гімну України, що злітають над залою в Атланті. 25 липня 1996 року. Я стою на найвищій сходинці олімпійського п’єдесталу, і синьо-жовтий прапор повільно піднімається вище за прапори всіх інших країн", – згадала через 30 років Лілія.

Вона відмітила, що коли гімн стих, зала на секунду завмерла в тиші: "І раптом хтось із трибун вигукнув: "Слава Україні!" Того дня я почула цю фразу вперше в своєму житті – і вона назавжди залишилася для мене пов’язаною саме з тим моментом, з тим прапором, що здіймався над Атлантою".

"Абсолютна першість у спортивній гімнастиці, золото у вільних вправах, срібло на колоді – три медалі на одній Олімпіаді. Це була не просто моя перемога – це була перемога молодої держави, яка вперше вийшла на Олімпіаду під власним прапором. З цієї нагоди хочу подякувати всім, хто вірив у мене, підтримував і був поруч на цьому шляху – тренерам, родині, вболівальникам. Ця перемога ніколи не була лише моєю. Вона завжди належала і належатиме Україні. 30 років – а серце й досі калатає так само, як тоді, на п’єдесталі в Атланті", – зізналась легенда.

30 років тому аплодував українці й президент США Білл Клінтон. А відразу після нагородження Подкопаєву запросили до кімнати для аудієнцій, де її приймав Клінтон: "На жаль, на той час я не знала англійської мови – і особистої розмови вийти не могло. Він мене привітав і запросив взяти участь у показовому турі Америкою".

Ось так: у 17 років після перемоги у багатоборстві на Іграх в Атланті Лілії стоячи аплодували президент США та майже 50 тисяч глядачів, а у 18 – чемпіонка світу та Європи зав'язала зі спортом через травми.

"Стоячи на п'єдесталі, найголовніше почуття, яке мене переповнювало, – гордість за Україну. Що в той саме момент ми – перші, наш прапор вищий за всіх! А потім – спустошення. Спочатку я відчувала щось подібне до депресії. Адже коли працюєш із п'яти років, а у 18 домагаєшся найвищих нагород у світовому спорті, то після цього виникає відчуття, що все у твоєму житті несподівано закінчилося", – згодом зізнавалася гімнастка.

"Я не знаю спортсменів, які перегорнули цю життєву сторінку безболісно, без нервово-емоційних зривів. Минув певний час, перш ніж я стала перебудовуватись і почала нове життя..." – додавала Лілія, на майстер-класи якої за кордоном вишиковувалися черги.

Але найбільше Лілія була популярна у США, де виступала з показовими програмами, брала участь у фотозйомках, роздачі автографів, улітку працювала тренером у спортивних таборах, також спортсменку запрошували приватні клуби.

Через 20 років після Олімпіади під час візиту до Джорджії українці презентували футболку з логотипом Атланти. Людина зберігала її усі ці роки: "Він сказав: "Я сподівався, що буде зустріч із тобою". Цей чоловік працював волонтером в Атланті, він тренер із гімнастики. Коли закінчилася Олімпіада, їм дозволили взяти якусь річ на згадку".

Також у фанатів Подкопаєвої зберігся великий шматок килимового покриття, де величезними літерами написано "Атланта-1996": "У мене була зустріч із дітьми в гімнастичній залі, вони розстелили цей килим, просто як телевізійне інтерв'ю вийшло, настільки несподівано. Приємно, що стільки років люди зберігали ці речі, сподівалися на зустріч, готувалися до цього".

Подкопаєва дуже болісно сприйняла окупацію Донецької області та війну в рідному регіоні. І неодноразово наголошувала, що Донецьк був і буде частиною України: "Коли я бачу прапори, але не синьо-жовті – боляче. Для мене Донецьк був, є і буде Україною".

Лілія тривалий час жила на дві країни, але після того, як знайшла у США третього чоловіка, остаточно осіла в Америці та виховує трьох дітей. Хоча часто приїжджала до України й до повномасштабного вторгнення Росії, відвідувала бійців ЗСУ у військовому шпиталі.

Після 24 лютого 2022 року Подкопаєва активно закликала усунути всіх російських спортсменів від міжнародних змагань, брала участь у різноманітних заходах на підтримку України та людей, які постраждали від агресії РФ, зустрічалася з українськими військовими.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що як легендарна гімнастка Подкопаєва знайшла кохання свого життя, залишивши Україну.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!