Україна влипла: як не вийшло взагалі все у грі проти Канади. Тактичний огляд матчу

Учора футбольна збірна України провела перший матч на товариському турнірі в Канаді - наші футболісти без шансів програли місцевій команді 4:2. Ця гра ніби лакмусовий папірець ставлення до футболу, із кволим бажанням щось зробити і готовністю надати супернику всі можливості. OBOZ.UA розбирався, що ж було не так протягом всіх 90 хвилин.

Відео дня

Стартові склади

Україна: Трубін, Тимчик, Забарний, Бондар, Матвієнко, Циганков, Зінченко, Калюжний, Шапаренко, Судаков, Яремчук

Канада: Крепо, Бассонг, Корнеліус, де Фугеролес, Сігур, Еуштакіу, Саліба, Шафельбург, Б'юкенен, Д. Девід, П. Девід

Перший тайм. Румунські флешбеки з Євро-24

Щоб заявити про себе, канадцям знадобилося тільки 5 хвилин і 3 атаки. Суперники спробували прорватися з обох флангів, допоки за справу не взявся Б'юкенен. Вінгер класно розібрався проти Матвієнка та хитнув Калюжного, а далі прострілив у карний. Девід увімкнувся і з двох спроб пробив Трубіна.

Із голом гра пішла так, ніби саме з цього моменту офіційно розпочинався матч. От тільки Україна обрала роль другого номера - і це було помилкове рішення. Фланг Матвієнка далі продовжував програвати конкуренцію швидкісному та креативному Б'юкенену. Позиціями змінювалися Забарний і Зінченко, така собі спроба перетянути центрбека у створення атак. А одного разу Зіна ледь не перекинув голкіпера. Схоже, Ребров намагався випробувати центрфорвардом не тільки Яремчука.

А в цьому була велика складність попереду: безальтернативний Яремчук мав відбігати і в захист, і в атаку. Особливо в умовах пресингу без м’яча та під час обрізок на рівному місці на м’ячі. Судаков розчинився, Циганков отримував по ногах, Калюжний в умовах флангових просувань лишився без роботи і зрідка збирав фоли. Тоді як зв’язка Б'юкенен-Девід спрацювала ще раз: знову швидкість, знову лівий фланг і знову в один дотик. Раптово 2:0 там, де не було приводів для аж такої переваги.

Третій гол - це абсолютна халатність; Бондар грав ніби у дворі. Та навіть попри те, що це ігровий спаринг, не можна так ставитися до гри головної збірної на 30-й хвилині. Проміс перехоплює простий пас поперек, вибігає один на один і легко вирішує епізод на свою користь. Якщо господарі показали багато чого, то наші, традиційно, тільки ганьбилися. У цей момент здалося, що жовто-синім байдуже на статус гри: якщо їх будуть вважати фаворитами, то вони точно програють.

Підсумок тайму такий, що Канада вийшла не на товариський матч і напхала нам цілу торбу. Україна вийшла у звичайний двір десь на Оболоні та тільки встигала виймати м’ячі з сітки. Ребров щось кричав із лави, але у що мала грати ця збірна - незрозуміло. Якщо суперники раз-по-раз навантажували лівий фланг і знову чекали там шпарину, то з нашого боку був лише крок вперед для втрати ініціативи та нової оборонної побудови. Із гарного до перерви була тільки промовиста капітанська пов’язка. Щодо футболу - повний аут.

Другий тайм. Два голи - нуль бажання

Українська класика - провалити один тайм і гарно провести інший. Таке враження, що вперше за Реброва ми відмовилися від цієї традиції, бо по перерві все так само йшло шкереберть. Була спроба інакше доправляти м’яча вперед, коли Яремчук отримував його не в закиданні, а по газону на розвиток. Однак досвідчений захисник Корнеліус швидко зреагував на такі новації від нашого форварда та підказав де Фужеролю, як залишати Роману якомога менше простору. А де треба було - і сам прикривав зони. Одному проти двох розумних центрбеків Яремчуку було дуже складно. Тим паче, його постійно ловили в офсайд. А згодом і замінили.

Змінилася формація: із 4-1-4-1 ми перейшли у гнучку 4-2-3-1, щоб Циганков мав більше можливостей для навісів. Але адресними такі передачі були недовго, допоки канадці знову не зрозуміли, як вінгера нейтралізувати. Найкраще себе показав Забарний: і в першому таймі, і в другому він демонстрував впевненість і рівновагу. Саме він наприкінці матчу заб’є гол - центрбек, який вийшов у глибоку атаку. Інші українські футболісти просто рухалися полем і було складно зрозуміти, чи донесли їм щось у роздягальні.

Формат дозволяв робити масштабні заміни - і Ребров кидає в бій одразу 4 футболістів. Замість Яремчука на вістрі з’явився Гуцуляк, щоб із флангу йому допомагав Зубков. Свіжішими гравцями ми частіше переходили центр поля, хоча там була наступна задача: організована атака в пас. Якщо коуч хотів використати цей турнір як можливість протестувати різні зв’язки, то виникає питання до Шевченка - що ще йому треба побачити, щоб на тренерському щаблі відбулася революція?

Синонім цієї гри - запізно. Україна запізно ввімкнулася в боротьбу, запізно віддавала передачі в порожню зону (яка вже була зайнятою), запізно реагувала замінами. Команда отримала 65% володіння, але що це дало, окрім статистики? У якість вилився єдиний момент Зінченка, та далі цього красивого удару справи не пішли. Навіть у гру після штрафного ми увімкнулися запізно: ніхто не встиг закрити Б'юкенена, який весь епізод був спиною до наших воріт, але все одно забив. Вже у доданий час розслаблені кленові подарували нам пенальті - другий гол, але зовсім не для втіхи по такій грі.

4:2 - Канада переграє Україну в першому матчі на Canadian Shield. Претензій до збірної безліч, але всі вони тануть у порожніх хайлайтах і повному провалі за розумінням один одного. Далі нас чекає Нова Зеландія - новий суперник і набагато слабший. Якщо й там жовто-сині будуть так само беззубими, то можливо нам не варто їхати на відбір до Чемпіонату світу?