Справа не в руці Зінченка. Чому Україні було "пороблено" в матчі з Азербайджаном: огляд матчу
У 2-му турі відбору на ЧС-26 збірна України примудрилася зіграти з Азербайджаном 1:1 на його полі. Коли здавалося, що ми розвалимо цього суперника та заберемо впевнені 3 очки, жовто-сині вкотре погралися з нашими очікуваннями злий жарт і ледь не поступилися. OBOZ.UA аналізує матч і шукає відповіді на все нові та нові питання до гравців і тренера.
Стартові склади
Україна: Трубін, Конопля, Забарний, Матвієнко, Зінченко, Очеретько, Калюжний, Зубков, Бондаренко, Судаков, Ванат
Азербайджан: Магомедалієв, Алієв, Бадалов, Мустафазаде, Кривоцюк, Джафаргулієв, Махмудов, Хайбулаєв, Ахмедзаде, Емрелі, Дадашов
Перший тайм. Здивуванню вже немає меж
Очікувано, що Україна почала гру на високій швидкості та з домінування. Зусиллями вінгерів ми шукали проникні передачі, щоб вивести форварда на класну позицію. Свою спробу отримав Ванат - він вибіг один на один і захисник, який його проспав, потягнув за футболку. Нападник відчув руку та впав. Пенальті на дебюті поєдинку був би доречним, але все ж, малювання було більше, ніж переконливості. Суддя скасував одинадцятиметровий.
Міллі (ще одна назва збірної Азербайджану) на початках не виходили вперед, вони без м’яча просто чекали всередині поля. Схема 5-4-1 їх повністю влаштовувала, бо дозволяла відштовхуватися від того, що запропонують жовто-сині. Україна будувала атаки більше ліворуч. З іншої сторони було настільки порожньо, що високо виходив навіть Забарний. Важливим для дій попереду був Судаков - він склеював захист і атаку, бігав між лініями та надавав повторний імпульс для нової навали. Він кілька разів бив, але суперники гарно підготувалися, тому блокували нашого півзахисника кілька гравців. Він же намагався асистувати на Зубкова розкішним закиданням, та той діяв занадто обережно. Голкіпер був сміливішим і просто забрав м’яча. Один раз вінгер дав точний постріл по воротах - не сильно і не загрозливо. Це було єдине влучання у ствір.
30-та хвилина стала переломною, коли Джафаркулієв протягнув м’яч через весь фланг і лише фол Коноплі зміг його зупинити. Удар із цього стандарту Трубіну довелося тягнути - і це був перший удар у ствір у матчі. Не від нас. Цей епізод розбудив сміливість господарів. Дадашєв на виході кидався ногами у Трубіна і ледь не травмував його. Це сталося після відбору і тенденція тільки зростала.
Чесно - перший тайм вийшов не таким, як ми чекали. Азербайжданці не показали майже нічого, але створили більше загрози та наростили xG. Українці постійно мали 6 суперників у штрафному, кількість яких зростала, якщо Зінченко чи Очеретько підходили в зону передачі. Перевага за спробами ударів, володіння, контроль центру поля - все це розбивалося нулями на табло. І якщо наші не пропущені голи це заслуга Трубіна, то ми знову не могли дійти до заповітної точки влучного удару. Після роздягальні ми чекали справжніх левів, бо поки це були кошенята.
Другий тайм. Ми загралися в обман очікувань
І ніби ж леви, якби не підсумок гри. На другий тайм Україна вийшла сильною, цікавою, з ідеєю. Гол ми забили так, як зазвичай забивають нам. Швидко, з виходом між лініями, через порожні зони. Зубков стріляв із флангу прицільно, він знав, що там будуть адресати. Судаков, який був магнітом для м’яча, забрав цю передачу. Він використав свою шпарину та влучно вдарив у нижній кут. 0:1.
Азербайджан і без того шукав фоли, а після голу будував гру навколо них. Як вийшов Довбик, почався футбол навздогін. Артем корпусом тиснув на гравців, тому азербайджанці якомога міцніше тримали м’яча далекими передачами. І так могло тривати майже хвилину, що не влаштовувало нікого, окрім господарів. Хоча питання - хто кого боявся? Азербайджан продовжував свою звичну тактику закидати вперед на форварда, а там вже як вийде. Вийшло відмінно, із влучанням у Зінченка. Випадкова рука стала покаранням за посередність команди протягом матчу. Удар із позначки, Трубін працював по м’ячу і запізнився. 1:1. Нам просто пороблено.
Просто нагадаємо, що ми у Європі 13 збірна, а Азербайджан - 44. Суперник після голу перший час відсиджувався, йому нічого не було треба. А коли господарі побачили, що українці пасивні - примудрилися бути в атаці навіть гострішими. В нас ніби існувало бажання, але брак усе нівелював. Навіть хороша подача впиралася в гарну відчайдушну оборону. Україна поспішала - і це не наш стиль, ми в цьому ніколи не мали якості. Особливо якщо немає структури: гравці були широко або високо, центральна зона в особах Бондаренка чи Ярмолюка не підбирала.
Можна було б нарікати на лівий пенальті, але де ж команда? Україна за другий тайм створила лише парочку якісних навісів. Навіть смішно, що збірна почала справді грати на 96 хвилині! Пішли удари, перевантаження захисту, повторний тиск та темповість. Але який від них зиск, якщо чужий воротар включився у гру перед фінальним свистком? Ніби перелякані потенціалом легкої перемоги, жовто-сині загрузли в роздумах над ідеєю і не спромоглися на футбол протягом 90 хвилин. Раптовий удар по чужих воротах за 1 тайм, сейви Трубіна (а не іншого голкіпера), неочікуваний пенальті, Волошин із підступним ударом… Все це випадковості. А випадковість насправді – вирок для збірної України.
1:1 - Україна втрачає життєво важливі очки в матчі проти Азербайджану. Ребров і надалі лишатиметься головним тренером і продовжить підготовку команди до жовтневих матчів. Там чекає виліт до Ісландії. Головне, щоб він не перетворився на виліт від Ісландії. Та може тільки так ми почнемо грати?