Скинула росіянку і збив рушницею шапку: найбільші перемоги українських біатлоністів на чемпіонатах світу

В індивідуальній гонці у Ленцергайде лідер збірної України Юлія Джима зайняла п'яте місце і показала свій найкращий персональний результат на чемпіонатах світу. На жаль, до нагороди олімпійській чемпіонці трохи не вистачило, але у неї ще залишаються гонки, щоб доєднатися до найяскравіших перемог наших біатлоністів на світових форумах. Тут згадується і яскравий фініш Дмитра Підручного у боротьбі із молодшим Бьо у 2019 році і "золотий" спринт Олени Підгрушної у 2013-му...

Відео дня

OBOZ.UA вирішив згадати перемоги українських біатлоністів на чемпіонатах світу після трьох золотих нагород у 1999 році Олени Зубрилової, адже в останні роки героїня перейшла в статус зрадниці, підтримуючи білоруського диктора Лукашенка і не засуджуючи вторгнення РФ у її рідну країну.

ПРОРИВ ПІДГРУШНОЇ. Чемпіонат світу 2013 року став найуспішнішим для колишнього капітана збірної України Олени Підгрушної. У Нове-Место вона зібрала повний комплект нагород і стала другою після Олени Зубрилової українською біатлоністкою, яка виграла "золото" світового форуму. Переможним для тернопільської спортсменки став спринт, який не підкорювався навіть Зубриловій.

Більшість фаворитів тоді мали серйозні проблеми на стрільбі: трьох помилок припустилась Домрачева, Кузьміна ще й затрималася на рубежі на зайвих півхвилини через проблеми з патроном. Тому головними конкурентками Олени стали росіянка Зайцева, норвежка Бергер і Віта Семеренко. Але після того, як Зайцева з Бергер помились на стійці і вдалося скинути росіянку з норвежкою з "хвоста", а Підгрушна та Семеренко пройшли другий рубіж чисто, у повітрі запахло українськими медалями.

І як не намагалася ракета Бергер, вона не змогла на останньому колі ліквідувати 10-секундне відставання від капітана нашої збірної! Тура стала срібною призеркою, а Віта – бронзовою! Подвійний п'єдестал для українок! Також на першості в Чехії Підгрушна виграла бронзову нагороду у переслідуванні і срібну – в естафеті, яка стала розминкою перед "золотом" Оліміпади-2014.

"Те, що я зараз відчуваю – просто не передати словами. Коли я закрила всі мішені на стійці, виходячи з рубежу, краєм ока побачила, що я на першому рядку. Я зрозуміла, що на фінішному колі ніде не можна розслабитися, потрібно було відпрацювати на максимумі. Очікування після фінішу, звичайно, було тяжким. Я зрозуміла, що залишуся першою, напевно, в той момент, коли Тура фінішувала. Я мріяла про "золото" чемпіонату світу, але не думала, що це станеться сьогодні", – реагувала Олена.

НАЙБІЛЬША ПЕРЕМОГА СЕМЕРЕНКО. Після олімпійського "золота" Олімпіади-2014 паузу в своїх кар'єрах вирішили зробити і капітан нашої збірної Олена Підгрушна, і бронзовая призерка Сочі в спринті Віта Семеренко. Тому роль лідера на себе довелося взяти Валентині. І на чемпіонаті світу 2015-го вона принесла Україні перемогу у мас-старті.

Українка трималась серед лідерів з перших метрів дистанції, хоча до стрільби стоячи всім було важко боротися із білорускою Домрачевою, яка демонструвала відмінний хід. Але на третьому рубежі вона двічі схибила, а гонку очолила влучна Валя Семеренко. Основними конкурентками сумчанки стали німкені Франциска Хільдебранд і Франциска Пройс та чешка Габріела Соукалова.

На початку четвертого кола Хільдебранд зламала палицю і відкотилась назад, а Соукалова та Пройсс допустили по одному промаху на останній стрільбі, яку знову відмінно провела Семеренко. На виході зі стадіону її перевага складала майже 20 секунд. Дуже активно працювала на останньому колі Пройс, навіть скоротила відставання до Валі, але не наздогнала.

Вигравши гонку з масовим стартом вона стала третьою чемпіонкою світу з України. Крім цього, біатлоністка відзначилась й у спринті, де фінішувала третьою.

"Мені говорили тренери і всі нагадували на дистанції, що є 19 секунд у запасі. Було теж важко і я розуміла, що німкеня десь поряд. Мені треба було лише втриматись. "Золото" чемпіонату світу – це найбільша нагорода у моєму житті, бо вона особиста. Бронзова нагорода у спринті також важлива. Всі гонки були важкі і всі медалі важко дістаються", – розповіла пізніше Семеренко.

ПЕРШИЙИ ДЕРИЗЕМЛЯ. І хоча колишній лідер збірної України Андрій Дериземля ніколи не вигравав чемпіонат світу, його бронзова нагорода 2007 року справді на вагу золота. Адже це був перший великий успіх українських чоловіків. І вже у першій гонці першості в Антгольці Дериземля нарешті дістався п'єдесталу пошани, коли став третім у спринті.

Біатлоніст потім згадував, що гонка проходила у складних погодних умовах – на стрільбищі заважали пориви вітру, який до того ж часто змінював напрямок: "Навіть не знаю, як мені вдалося не допустити промахів. Можливо, я просто не звертав уваги на вітер. Та й без частки везіння не обійшлося, адже з вибором лиж ми з тренерами також вгадали".

До того ж українець зумів зберегти сили на останнє коло. Якщо на другому він програвав 20–30 секунд лідерам, то на фінішному відрізку вже майже не поступався їм, що і гарантувало Андрію медаль. Переможцем спринту навіть з однією хибою став Оле-Айнер Бйорндален, а "срібло" дісталося чеху Міхалу Шлезінгеру.

"Я тяжко стартував і довелося постаратися, щоб у хорошому темпі пройти перше коло. Остання ділянка дистанції виявилася ще важчою. Адже в біатлоні дуже багато вирішує швидкість на завершальному колі. Я зробив усе можливе, щоб зберегти відрив від шведа Бьорна Феррі, якого випереджав після другого вогневого рубежу на 10 секунд", – розповідав Дериземля.

Багато часу Андрій втратив після першої стрільби через загублені речі: "Відстрілявшись, я одягав гвинтівку і при цьому зачепив шапку та окуляри. Спочатку я не звернув на це уваги, але потім згадав, що на вогневому рубежі після себе не можна залишати сторонні предмети. Довелося повернутись". Але це не завадило українцю взяти нагороду.

Усього у своєму активі Дериземля має дві медалі чемпіонату світу та 11 – етапів Кубка світу.

СЕНСАЦІЯ ПІДРУЧНОГО. Останнє "золото" чемпіонату світу для України вигравав у 2019 році Дмитро Підручний, "перестрілявши" всіх у переслідуванні. І в світі біатлону це стало справжньою сенсацією, адже до цього він жодного разу не піднімався на п'єдестал ані подібних форумів, ані персональних гонок Кубка світу. А тут вирвав перемогу з рук живої легенди Йоганнеса Тінгнеса Бьо.

Дмитро Підручний попереду групи біатлоністів в одній із гонок

У тому пасьюті Підручний стартував четвертим із 17-секундним відставанням від норвежця Бьо. І після двох промахів на першій стрільбі відкотився назад і опинився у щільній групі переслідувачів, але наступні три рубежі, не дивлячись на складні погодні умови, українець пройшов чисто – на відміну від більшості своїх супротивників, зокрема і молодшого Бьо, який на останній стрільбі припустився одразу трьох промахів.

Дмитро Підручний на подіумі із золотою медаллю пасьюту

У підсумку Підручний зміг скористатися своєю точністю і вискочив на останнє коло першим із перевагою в 15 секунд над Бьо. Багатьом здавалося, що реактивний норвежець швидко з'їсть на дистанції це відставання і самого Дмитра, але українець здивував усіх і втримався. На фініші його перевага склала вісім секунд. Це "золото" стало першим для нашого чоловічого біатлону і четвертою нагородою для нього загалом.

"На цьому чемпіонаті світу я розраховував взяти якусь медаль, але навіть не міг уявити, що це буде "золото". Вірив в подіум до останнього, бо знав, які були погодні умови і як важко було на пристрілці на стрільбі стоячи. Кожен рубіж, кожен постріл – це був шанс бути вище і вище. Мені дуже приємно, і це велика честь, що саме мені вдалося "вкрасти" в Йоганнеса "золото", – ділився потім Дмитро.

СРІБНІ ЕСТАФЕТИ. Найцікавіше, що попри олімпійське "золото" жіночої команди у 2014 році в Сочі, Україна жодного разу не перемогала в естафетах на чемпіонатах світу. Вперше на п'єдестал наші спортсменки піднялись на першості у Рупольдінгу у 1996 році, вигравши "бронзу". На тому ж турнірі вони були другими у командній гонці, але у 21 сторіччі її вже не було у програмі чемпіонатів світу.

Нове покоління в Україні виросло і проявило себе на першості 2008 року, де лідеркою "синьо-жовтих" була Оксана Хвостенко, компанію її склали 22-річні Валя і Віта Семеренки. А доповнювала квартет Оксана Яковлева, яка була стартером і передала естафету п'ятою. Віта Семеренко підняла українок на другу позицію, і ми там залишалися до самого фінішу.

Якщо навіть не говорити про стрільбу, то всім тоді було важко боротися ногами з командою Німеччини, за яку виступали Мартіна Бек, Андреа Хенкель, Магдалена Нойнер і Каті Вільгельм. На своєму етапі просто неймовірно швидко і точно стріляла Оксана Хвостенко, яка на тому чемпіонаті взяла й дві особисті бронзові нагороди.

Однак влучності нашого лідера не вистачило, щоб ліквідувати відставання більш, ніж у хвилину, яке було при передачі. Але на фініше між Хвостенко і Вільгельм було вже 30 секунд. До речі, під час стрільби Оксани транслятори помилилися і поставили російський прапор поруч з віртуальною мішенню нашої спортсменки. Сьогодні це був би справжній скандал, а тоді все зам'яли.

Ще одне срібло українки взяли у 2013 році своїм золотим складом – до сестер Семеренко приєднались Юлія Джима і Олена Підгрушна. І якщо у Нове Место "синьо-жовті" стали другими під натиском на останньому етапі неймовірної Тури Бергер, то вже за рік на Олімпіаді в Сочі вже ніхто не зміг завадити нашим біатлоністкам доїхати до естафетного "золота".