"Ти нас убила!" Тренер Росії жалівся на українок після півфіналу Євро, а наша збірна, попри внутрішній конфлікт, виграла історичний титул

Цього літа виповнилось рівно 30 років, як жіноча збірна України з баскетболу сенсаційно виграла чемпіонат Європи, який відбувався у чеському Брно. Попри конфлікт перед турніром, поразку на старті й травму в фіналі, "синьо-жовті" переписали історію. І більше в жодному ігровому командному виді спорту цей успіх нам повторити поки що не вдалося.

Для українок це був перший незалежний Євробаскет, тому багато хто не знав, чого від них чекати. Однак це не завадило тренерам деяких інших збірних, зокрема й наставнику Чехії Мирославу Вондрачці, відповідаючи на запитання про фаворитів турніру, назвати саме нашу збірну.

У "синьо-жовтих" тоді сяяли дві олімпійські чемпіонки 1992 року у складі команди СНД – Марина Ткаченко та Олена Жирко. Хоча через конфлікт із головним тренером команди Володимиром Рижовим Жирко ледь не залишилась вдома. Адже до старих образ саме за тиждень до від'їзду на Євробаскет додалась нова.

"Тренер при всіх нетактовно висловився стосовно мене, і я, образившись, вирішила, що далі працювати з ним не буду. Пішла у відпустку. А ввечері напередодні від'їзду до Брно до мене додому прийшла делегація із федерації. При цьому головного винуватця конфлікту не було. Була довга розмова, умовляння. Зрештою, натиснули на патріотизм – мовляв, ти їдеш грати не за Рижова, а за Україну – і це взяло гору", – згадувала Олена.

"Щоправда, потім через це ми посварилися з чоловіком, який був проти моєї участі в Євро, коли мене так принизили й образили. Ледь до розлучення справа не дійшла. Але, дякувати Богу, все минулось і закінчилося добре. До того ж я отримала приз MVP та увійшла до символічної п'ятірки чемпіонату. Ці роки були для мене найкращими", – відзначала гравчиня.

На думку експертів, дещо зменшила потенціал нашої команди відсутність центрової Діани Садовнікової, яка так і не доїхала з Австралії. Однак дебютантки Євробаскету виявились не боязкими.

Не згнітила українських баскетболісток навіть поразка у першому матчі чемпіонату від Хорватії, коли наші гравчині вели після перерви 39:28, але поступились лише одним балом – 68:69. Жирко тоді сіла з 5 фолами, останній з яких ще й став технічним, а Людмила Назаренко у вирішальний момент не забила штрафний.

"Першу гру на чемпіонаті Європи ми програли Хорватії, вважаю, випадково. Вели +18 очок. Але в нас була традиція – усі перші матчі програвали, навіть у відборах. А після цього команда ставала, слава Богу, пластилінова. І з них ліпи – що хочеш. Так випадково сталося, що дівчата зарано повірили у свій успіх, ще й суддівство не зовсім об’єктивне додалося", – згадував потім Рижов.

Для багатьох став важким випробуванням поєдинок четвертого дня турніру зі Словаччиною, адже матч поставили на 9 ранку. "А для мене грати у такий час – просто катастрофа, я ще фактично сплю. Тож це було на руку словацькій збірній", – жартувала потім Жирко.

Але, попри такий ранній час і супротив суперниць, українки перемогли у два очки – 61:59, тим самим зробивши вагому заявку на участь у "плей-офі". А от тренер наших баскетболісток Володимир Рижов після Словаччини був задоволений далеко не всім і трохи "пройшовся" по лідерках збірної, хоча Ткаченко в тому поєдинку набрала 24 очки.

"Я вважаю, що ми не поступаємося іншим учасникам у тактичній підготовці, за винятком того, що погано поки що граємо без м'яча. Через відсутність на підготовчому турнірі у Франції Марини Ткаченко та неявки на останні тренування Олени Жирко цим гравцям тут доводиться важче за інших, адже вони – лідери й багато в чому визначають дії команди", – відзначив Рижов.

"У нас низький відсоток реалізації штрафних і середніх кидків, мало атак через шестиметрову лінію. Це величезний потенціал, і я вважаю, що ми ще зуміємо його використати", – додав наставник.

У підсумку матчі з Хорватією і Словаччиною виявились для України найважчими на груповому етапі. Молдову "синьо-жовті" перемогли вже впевненіше – 68:61, як і Румунію – 71:61, а Іспанії та Угорщині взагалі вчинили погром – 73:54 і 75:55 відповідно, що дозволило команді Рижова вийти до плей-оф із першого місця. А іспанки, на хвилиночку, були на той момент чинними чемпіонками Європи!

І після групової стадії вже ніхто не зміг зупинити цей український локомотив, який набрав шалений хід. Хоча чвертьфінал з Литвою вийшов украй важким. Суперниці в останній момент вирвались у вирішальну стадію, тому грали без надмірного тиску – сміливо й навіть десь зухвало. Але два кидки Ткаченко наприкінці матчу розставили всі крапки над "і" – 76:72 на користь українок.

У півфіналі на наших дівчат чекала збірна Росії, якій вони тричі поступались у підготовчий період. Тому саме представницям РФ віддавали невелику перевагу. Однак "синьо-жовті" видали настільки потужний старт, що суперниці просто розгубилися. І не змогли переламати перебіг цього двобою – 69:64, чим розлютили свого тренера.

"Так, мої підопічні помітно злякалися. Інакше чим ще можна пояснити той факт, що чотири потужні центрові не змогли впоратися з однією Назаренко!" – не приховував свого розчарування на післяматчевій пресконференції наставник росіянок Ігор Грудін.

"З ними протистояння завжди було шаленим. Усі товариські матчі ми їм програвали, а всі офіційні навпаки вигравали. Що ще було складно: їхній тренер – грузин, працював у Франції. І раптом на гру з Росією призначають арбітром француза. На той час збірна Франції, програвши всі матчі, вже давно поїхала додому. Звідки він узявся, і сьогодні збагнути не можу", – розповідав пізніше Рижов.

"Ми вели очок 15-16. І за дві хвилини у нас отримали по п’ять фолів Жирко та Назаренко. Це як у футболі залишитися без воротаря і найкращого захисника. Потім уже почали програвати 15-16 очок. Але ми знали, що їх переможемо. Впевненість була абсолютна", – відзначав наш тренер.

"Дуже важкий вийшов півфінал із Росією, але кінцівку зустрічі десь витягла я. Була маленька різниця в рахунку, і я завантажила Довгалюк далекими передачами, а потім сама перехопила м'яч і забила. Після гри до мене підійшов тренер збірної Росії Ігор Грудін, з яким я працювала за часів СРСР, і каже: "Олено, що ти зробила?". Я стою здивована, адже щойно виграла, а він мені дорікає. "Ти ж нас убила", – сказав він. Але ж я грала не за Росію. І тоді він привітав, але, мовляв, краще б нам ти допомогла", – згадувала Олена Вергун.

Фінал проти італійок став справжнім тріумфом України, які вимкнули задню лінію суперниць, Жирко й Ткаченко буквально розривали чужу оборону, що багато в чому визначило кінцевий результат. Італію на плаву тримала переважно Катаріна Полліні, яка набрала 27 очок, але її зусиль для перемоги було замало. 77:66 – і Україна створила справжню сенсацію Євробаскету.

Олена Жирко у фіналі принесла збірній Україні 28 очок та була визнана найціннішим гравцем (MVP) чемпіонату. "По суті це була динамівська команда. У нас були зіграність, порозуміння, чудовий тренер", – потім аналізувала той неймовірний успіх Олена.

На жаль, достроково закінчився фінал для Вергун, яку з паркету виносили на руках: "Розрив хрестоподібної – це операція, відновлення та невідомо, як усе буде згодом. Усі радіють, стрибають, а ти не можеш підвестися. Шкода, що не змогла зіграти фінал і допомогти команді, хоча до матчу з Італією я весь час була з дівчатами – кульгаючи, стрибаючи на одній нозі".

На цьому чемпіонаті Ткаченко посіла п'яте місце серед найрезультативніших гравців турніру, набираючи по 17,3 очка за поєдинок, а Жирко стала шостою за цим показником – 17,2 бала. Також Марина виявилась четвертою за підборами – 6,6 за гру, а за нею розташувалася ще одна українка Назаренко – 6,4.

На жаль, в Україні такий прорив не оцінили. Жодних тобі пишних зустрічей чи святкових прийомів. Та й премії були досить скромні, як для чемпіонок Європи, які пройшли такий складний шлях.

"Коли мене зустрічали, то всі говорили – ти тепер мільйонер. Так, 400 доларів. Так ніхто і не повірив. Дівчатам більше дали. По 800. Тобто по тисячі доларів, але потім вирахували податки. А тренеру дали 400. Я потім бігав по спонсорах, шукав ресурс, щоб хоч якось дівчатам віддячити", – пригадував Рижов.

А за рік той самий зірковий тандем Ткаченко-Жирко ледь не привів Україну до медалей на Олімпіаді-1996 в Атланті. У матчі за "бронзу" команда Володимира Рижова у боротьбі поступилася Австралії (66:56), яку до цього обіграла на груповому етапі. І багато фахівців згадували, що судді того матчу небагато, але допомагали господаркам наступних Ігор у Сіднеї.

Переможний склад Євробаскету-1995: Руслана Кириченко, Вікторія Буренок, Олена Жирко, Олена Оберемко, Олена Свиридова, Марина Ткаченко, Вікторія Навроцька, Оксана Довгалюк, Олена Матвєєва, Наталія Сильянова, Ольга Шляхова та Людмила Назаренко. Тренери: Володимир Рижов та Володимир Ков'янов.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!