"Коли Ковтун знайшов там дівчину, я все розумів": тренер збірної України – про втечу нашої зірки до Хорватії, зустріч з росіянами на помості і нового лідера

Вже 13 серпня у Хорватії розпочнеться чемпіонат Європи-2026 зі спортивної гімнастики, де всі наші медальні сподівання пов'язані із переможцем загального заліку Кубка світу в опорному стрибку Назаром Чепурним. Особистий наставник Назара Геннадій Сартинський розповів, що з прицілом на ОІ-2028 вони багато працюють не тільки над коронними снарядами гімнаста, а й над багатоборством. Адже командні перспективи чоловічої збірної України на фоні зміни громадянства Ковтуном і Стельмахом, а також виїзду дітей і тренерів за кордон далеко не райдужні.

У розмові з OBOZ.UA за кілька тижнів до чемпіоната колишній головний тренер "синьо-жовтих" Сартинський зізнався, що найбільше зачепило його у ситуації із втечею до Хорватії призера Ігор в Парижі Іллі Ковтуна, чому Стельмах обрав Німеччину, а також розповів про перспективи олімпійського чемпіона Олега Верняєва повернутися до збірної. 

– Звісно, що опорний стрибок Назара – це його коронна дисципліна. Але як ви оцінюєте його з перспективою на майбутні Олімпійські ігри-2028?

– Ну, я думаю, що треба дати час. Адже ми працюємо над тим, щоб зробити багатоборство. Бо коли ти працюєш багатоборство, то можеш потрапити до фіналу не тільки у стрибку, а ще й на тих приладах, які у тебе будуть гарно виходити.

І якщо у нас з командою щось піде не так, то потрапляти на Олімпіаду краще через багатоборство. Тому ми розмовляли з Назаром, і зараз будемо робити все, щоб воно у нього все-таки було. І надалі він може й у багатоборстві показувати гарні результати.

– Назар жалівся, що перекладена йому не дуже дається.

– Ні, вона йому дається (посміхається). Знаєте, один хлопець робить 10 підходів, а він робить один. Ось і все. Тому що йому дуже легко все дається. І він зробив – от я все. А треба робити постійно і не помилятися. Треба робити багато разів, щоб все вийшло.

– Я знаю, що ваш титулований учень Олег Верняєв теж готувався до чемпіонату Європи. Як оцінюєте його стан?

– Він не так до Європи, як до Кубку України. Бо йому дуже тяжко, у нього були травми, він довго лікувався. Зараз все начебто гаразд, але дуже важко – все болить і вік. Але він працює кожного дня, хоча йому дуже непросто.

Але я просто знаю й казав про це раніше, що на попередню Олімпіаду ми би без нього не потрапили. І Олег це довів. І показав для команди найкращий результат на Олімпійських іграх. Тому якщо він підніме всі свої фізичні дані, то одразу зможе показувати гарний результат. А без нього нам буде важко.

– Не дуже хочеться зайвий раз чіпати цю тему, але все-таки відхід Ковтуна вдарив нашим командним перспективам на міжнародних змаганнях. А на Олімпійських іграх в Парижі-2024 ми бачили, що маємо розкішний потенціал, і якщо ще трошки додамо, то ми будемо на п'ядесталі. А як зараз після таких втрат повертатися на той рівень?

– Це дуже тяжко. Адже триває війна, і у нас багато людей виїхало – і тренерів, і дітей. Гарні діти виїхали і зараз виступають за ту саму Німеччину. Ну і плюс Стельмах змінив громадянство, Ковтун... У нас була дуже гарна команда. Якщо ми перемогли англійців на чемпіонаті Європи, то це вже каже багато про що. Як і п'яте місце на Олімпійських іграх в Парижі в командних змаганнях.

І треба зараз все починати спочатку. Але те, що я бачу: зараз просто немає таких дітей, щоб можна було все починати наново. Бо їх мало і вони наразі не того рівня. Також немає тренерів. Якщо б там хоча б були тренери, які займалися набором, які займалися цими гімнастами... А зараз їх немає.

Якщо навіть взяти Черкаси, де працювала Надюк. От вона виїхала, і там все рухнуло. А раніше з того покоління прийшло 5-6 гімнастів. Так, залишилися тільки Назар і Ковтун. А тоді було багато. І існували також інші школи.

– А у вас була можливість особисто поспілкуватися зі Стельмахом, з Ковтуном про причини зміни громадянства і відходу зі збірної України? Якось все обговорити.

– Со Стельмахом – так. Він – гарний хлопець, але у них так склалися обставини. Адже його родина із Запоріжжя. І після початку повномасштабного вторгнення, вся сім'я виїхала до Німеччини. Їм там одразу дали квартиру. Там і сестра, і батько, і мати, і він. Тому так все і трапилося.

– А ще раніше у нас у збірній був хлопець із США.

– Так, Пантелей Колодій. Коли він приїхав до нас, то в нього вже були американські документи. І він вже знав, що він туди поїде вчитися тощо. А коли все трапилось, він сам поїхав, а потім телефонував і мені, і своєму тренеру, мовляв, дякую вам за все. А тут розкрутили таке...

– Він же поїхав вже після початку повномасштабного вторгнення?

– Коли почалась війна, він був тут. Ми ж були на зборі разом. Він був з нами і в Італії, і в Хорватії. А потім повернулись сюди, і він тренувався. Ну, він такий хлопець, самостійний. Він сам по собі. Там казали про збірну Америки. Але яка там збірна Америки... Вони у нас тоді виїхали на змагання і виступили там так, що мені погано було. Ну, таке теж буває.

– А от Стельмаха, шкода, я так розумію. Не змогли вмовити?

– Ні-ні. У нього вже німецький паспорт. І там його вже взяли до збірної. Коли вони виїхали до Німеччини, я одразу казав: коли людина живе там, то рано чи пізно там залишиться. Адже він звикає. Тим паче, що німці йому допомагають. Як і хорвати – вони схопилися за того Ковтуна: ага, давай ми тобі все зробимо. Казати – це ще не зробити. Але отак от.

А якщо ти там знаходишся рік, два, три.... Ковтун знайшов там дівчину, і коли він її знайшов, я вже все розумів. Ну, це таке життя, і тут теж нічого не скажеш. Мені просто не подобалося, що він там потім виступив, таке там написав...

– Що в Україні він не відчував достатню підтримку... І не так раділи його перемогам, як у Хорватії.

– А йому тут все робили. А Стельмах – він такий інтелігентний хлопець, він такого ніколи не казав. Попереджав одразу: я не знаю, як буде. Ви же знаєте, що кожна людина влаштовує своє життя.

– На жаль, в кінці травня міжнародна федерація гімнастики допустила росіян і білорусів вже повноцінно – з прапорами і гімнами. Наша чоловіча збірна ще не змагалась у таких умовах. Але які у вас були думки з цього приводу? Як взагалі налаштовувати спортсменів?

– У нас була ситуація, коли були присутні один чи два білоруси. І ми повинні були їхати, здається, на якійсь етап Кубку світу. І вже все, завтра ми виїжджаємо, а наша федерація взяла і відмовилася. І зняла нас з цих змагань. Чому? Тому що там у дівчат були росіянки. Але у дівчат, не у хлопців. Однак сказали: давайте ви всі. От так.

А далі що трапилось? Хочемо ми чи не хочемо, а завтра все одно будемо з ними на одному помості виступати. Тому ми повинні робити свою роботу, і все робити для того, щоб їх перемагати. Все. А що ще ми можемо? Ми більше нічого не можемо.

І Міжнародна федерація гімнастики зараз оновила правила поведінки під час церемонії нагородження, встановила, що і як ми повинні робити. Тому будемо виходити з того, що нам пропонують.

– Як дівчата з художньої гімнастики, закривали навушниками вуха під час ворожого гімну чи відверталися від прапору.

– Це теж не можна. Вони там цілий перелік написали, що спортсмен повинен повертатися, ти можеш там руку не тиснути, але повинен там знаходитись, обов'язково стояти на п'єдесталі.

– А інакше штрафувати будуть?

– Так. Або знімати зі змагань.

– А чи знаєте ви, в якій зараз формі ваши конкуренти з країн-агресорок – росіяни, білоруси? Трохи цікавились, адже РФ завжди була серед фаворитів? Щоправда, більшість минулих лідерів відсторонили від міжнародних змагань.

– Знаємо, дивимося. Зараз у них є гарна молодь, і вони будуть конкурентами усім. Ну, десь ми сильніші. От ми виступали вже з росіянами, і Назар перемагав їх на стрибку. Але у них є умови і зали. У нас хлопці і дівчата в одному такому маленькому займаються. А у них зал раза в три більший за наш. І таких два тільки для чоловіків. Ну і багато регіонів, і всюди є зали, тренери.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!