Футбол, який намагалася заборонити ФІФА. Як грають у Болівії, де нічим дихати

Уявіть собі мальовничий стадіон у горах, де місцева команда виграє майже кожен матч. І це не Швейцарія чи Непал. Це арена "Ернандо Сілес" у Болівії, розташована в зоні майже без кисню! OBOZ.UA розповідає про чи не найгірший стадіон світу, куди футбольні збірні не хочуть їхати, а гравцям доводиться ходити з персональними медиками.

Чому Болівія побудувала стадіон у високогір’ї?

Арена "Ернандо Сілес", названа на честь колишнього президента Болівії, з’явилася у 1930-му. Стадіон побудований у столиці Ла-Пас, на висоті 3637 метрів – це на півтора кілометра нижче, ніж найвища українська гора Говерла! У 1977-му там була реконструкція, та вона ніяк не вплинула на головну проблему місця проведення – шалене високогір’я.

Складність для гостей у тому, що їм треба приїхати до Болівії щонайменше за тиждень до гри, інакше складна акліматизація пройде поза планом і не дозволить отримати повний результат проти не такої вже сильної місцевої команди. А виграти тут ой як складно, навіть Аргентині з Бразилією!

Що цікаво, домашнім стадіоном болівійців певний час був і "Фелікс Капрілес", де країна приймала чемпіонат Південної Америки 1963 року. Тоді на Болівію ніхто особливо не ставив, але саме ця збірна виграла змагання. Неочікуваний результат пояснили вже згодом – гори та проблеми з диханням у суперників, адже тоді медицина була далекою від сьогоднішньої, щоб подолати такий виклик. І саме на "Сілесі" вдалося переграти Аргентину, що дозволило прокласти шлях до першого золота на континенті.

ФІФА намагалася заборонити ігри в горах – не вийшло

Нещодавно у команд увірвався терпець, і вони подали офіційні протести до ФІФА. Їх почули у 2007-му: тоді країни достукалися до керівного органу, що Болівія має неочевидну перевагу над усіма гостями, бо ніхто з Латинських країн не грає на такій висоті. Розгляд справи був швидким: ФІФА оголосила, що жодні кваліфікаційні матчі чемпіонату світу не можуть проводитися на стадіонах, розташованих вище за 2,5 кілометри. Ігри примусово перенесли на "Капрілес", бо той на кілометр нижче.

Однак одразу спалахнули протести від місцевої влади та мешканців, за "Сілес" заступився навіть аргентинець Марадона! На підтримку стадіону казали не тільки через його розміри та місткість, а ще й тому, що такі зміни, на думку протестувальників, стали дискримінацією високогірних країн континенту. Вже за півтора місяця ФІФА змінила обмеження для стадіонів по висоті до 3 кілометрів, а 28 червня 2007-го "Ернандо Сілес" отримав спеціальний виняток: уже за рік після заборони її повністю знімають – і офіційні ігри повертаються на легендарну високогірну арену.

Проблеми кисню Болівію не обходять

Це дійсно складні умови для будь-кого, хто не народжений у горах: лише болівійці та перуанці можуть нормально існувати так високо в цій зоні. Людям, для яких звичний рівень висот як, наприклад, в Україні (не забувайте і про клімат), складно просто перебувати в зоні без нормального складу кисню в повітрі. А що казати про фізичні навантаження, де організм потребує його ще більше.

Найсвіжіший приклад – весна цього року. У прямому сенсі страждав Уругвай: Вальверде і Нуньєс змогли відбігати лише 45 хвилин, далі їх чекала термінова терапія кисневими балонами. А от Хосе Марія Хіменес майже знепритомнів через нестачу придатного для дихання повітря. Кожної паузи він біг до брівки, де чекав заряджений кисневий балон. Та що там казати, якщо уругвайський воротар Роше навмисно вигадував, як тягнути час, щоб його команда могла подихати через обладнання. Не дивно, що матч подарував Болівії нічию проти сильного суперника та чергові важливі бали таким не зовсім чесним методом.

У 2014-му на арену ледь не довелося викликати швидку, адже під час нічиєї Аргентини та Болівії 1:1 Мессі стало зле, і він задихався, а ді Марії так само виносили кисень. Футболісти потім коментували матч так, що для однієї з кращих команд планети нічия у такому високогір’ї – це чудовий результат, який потребує довгого відновлення для всіх учасників гри.

Страждають усі гостьові команди

Грати проти Болівії на її території надзвичайно складно. Вже згадана Аргентина дуже не любить цей стадіон, і щоразу їм доводиться везти за собою цілий склад кисневих балонів. Запаси нормального повітря поповнюють не тільки на стадіоні, а й навіть одразу після прибуття в аеропорт Ла-Паса. Із персональними балонами якось сфотографували МакАллістера та Ромеро. Найбільша арена у столиці країни на 41 тисячу місць лишатиметься і надалі місцем для ігор. Тому доведеться пристосовуватися, адже інших варіантів не буде.

Нарікає на "Сілес" і Бразилія. Подібно до того, як гравці дортмундської "Боруссії" під час Клубного ЧС ховалися від спеки у підтрибунках, так само бразильці пішли до роздягалень просто під час гри. Знову ж для того, щоб знайти нормальне для дихання повітря. Ось як це виглядало:

Але для самої Болівії такі умови – головна домашня "зброя", сильніша за всіх гравців і фанатів. У цьогорічному відборі на ЧС-26 вони взяли 14 із наявних 17 очок саме на "Сілесі", що дозволяє команді триматися біля зони проходу на Мундіаль і почуватися впевнено навіть проти мастодонтів Латинської Америки.

Проблеми не тільки з киснем

Нарікання на стадіон ллються на все: там не тільки складно дихати, а ще й неможливо фізично грати! На болівійському стадіоні використовується трав’яне покриття. Таке ж ми могли бачити на "Олімпійському" в Києві чи на славнозвісному картопляному полі "Чорноморця", де постійно є нарікання на стан газону (якщо його можна так назвати). Передові сучасні технології передбачають мікс-траву, коли на площі поля розміщують траву з армувальними синтетичними волокнами; таку можна побачити на новітніх стадіонах "Реала" й "Тотенгема". Оцініть, який стан покриття був у червневому матчі проти Чилі, який місцева збірна (що й не дивно) виграла:

Ще 2017-го Неймар жалівся на поле, сказавши, що це нелюдські умови. Але Болівія – середня країна за рівнем розвитку, багато в чому гірша за Україну навіть в умовах війни. Тому там немає грошей і вдосталь спеціалістів для гарного догляду за газоном, і чекати його оновлення найближчим часом не доводиться. Але для місцевої збірної фактор поля став ще одним додатковим елементом впливу на суперників.

Арена чекає нові ігри найближчим часом

У збірної Болівії лишилося ще 2 матчі в межах відбору на ЧС-26, і для них вони дуже важливі. Найближчий суперник на 5 вересня – збірна Колумбії, яка географічно розташована значно нижче, ніж Ла-Пас. А от 10-го числа приїде вже згадана збірна Бразилії, вирішальний матч відбору для болівійців пройде вдома саме на "Сілесі". Перемога означатиме велику можливість потрапити на Мундіаль. А отже – чекаємо на чергове фото бразильців у підтрибунках із кисневими балонами й нову сенсацію Південної Америки.