Блог | Курс на публічну ескалацію з боку РФ, або Проблеми, які зачеплять усіх
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Білорусь. Балтика. Ескалація.
24 травня я написав пост, де позначив ланцюжок подій, які, на мій погляд, є ознаками курсу на публічну ескалацію з боку Кремля. Для такого пояснення існують раціональні підстави. Бо Москві треба щось змінювати.
25 травня товариш Лавров зателефонував товаришеві Рубіо і наговорив дивного: почав публічно погрожувати "системними ударами" по об'єктах у Києві, які нібито "використовують ЗСУ". Це злегка виходить за межу раціонального, тому змушує шукати логіку, в яку вкладаються істеричні прояви РФ.
Конспірологічно зафіксуємо факти та доповнимо їх безпідставними домислами.
1. Фактом є набуття 25 травня чинності закону про застосування російських військ за кордоном на підставі приводів, які можна вигадати в будь-який зручний момент (арешт і кримінальне переслідування тих, кого Кремль вважатиме "росіянами").
Очевидним місцем застосування росармії за такими приводами вважаються країни Балтії. Особливо Латвія. ОДНАК.
У цей же струмінь потрапляють Вірменія, Грузія, Азербайджан, Казахстан і Фінляндія.
Вірменія – хоч зараз, Пашиняну вже погрожують відключити газ і влаштувати "українські" наслідки.
Азербайджан – напевно Путіну дуже б хотілося, але боязно, тому – малореалістично.
Грузія – технічно найпростіше здійсненно, але це крок останньої надії для Кремля.
У Казахстані потрібно підняти дискусію на півградуса, для чого достатньо одного резонансного інциденту.
Фінляндія – найскладніша, але з психіатричної точки зору це найцікавіший варіант.
На цей факт ЗОБОВ'ЯЗАНІ реагувати органи оборони і безпеки всіх потенційно вразливих країн. Підвищувати готовність, будити союзників.
Це – головна подія 25 травня. Але ефір забитий бурмотінням Лаврова.
2. Фактом є інтеграція першої леді РФ Олександра Лукашенка в історію з російським ядерним шантажем. І подальші хороводи з метою напоумити Григоровича.
На цьому тлі дуже смішно виглядають коментарі окремих представників українського експертного талібанату, мовляв, треба наводити мости з Лукашенком і "відривати" його від Путіна.
Ці особи чомусь ігнорують, що з деякого часу Лукашенко – це і є Путін. З таким же успіхом можна вмовляти ліву ногу Путіна, щоб вона почала жити самостійним життям.
Якщо раптом Кремль відчує, що перша леді всерйоз вирішила озирнутися на всі боки, вона тієї ж секунди буде відформатована, аж до набивання шайбами опудала Лукашенка досвідченими московськими таксидермістами.
3. Фактом є те, що за підсумками параду 9 травня Росія на офіційному рівні (Ушаков та інші) заявила: ніяких ударів по центру Києва не буде, бо все пройшло рівно.
Однак таким же фактом є, що 23/24 травня росіяни вдарили саме по центру Києва!
І вони точно не ставили за мету вибивання вікон у Національному художньому музеї України. Цікаво, куди ж вони цілилися, а?
Утім, вони одразу ж себе викрили, заявивши, що по ОП і ВРУ бити сенсу немає, бо це начебто не центри ухвалення рішень і там лише охорона та прибиральниці. Ось саме туди вони і намагалися потрапити. Не вийшло.
І ось тут починається конспірологія.
4. Факт у тому, що 12 травня на сайті Кремля, а потім в офіціозних ЗМІ Росії розігнали інформацію про нібито успішний запуск важкої рідинної міжконтинентальної балістичної балістичної ракети "Сармат".
Її офіційно розробляють уже 15 років на заміну радянському комплексу "Воєвода", і, за легендою, цього року має заступити на бойове чергування перший полк РВСП РФ із такими ракетами.
Ще 6 травня 2016 р. командувач РВСП генерал Сергій Каракаєв заявив, що ракетами "Сармат" будуть озброєні два з'єднання: 62-гу дивізію РВСП в районі н.п. Ужур (Красноярський край), а також 13-ту дивізію РВСП з дислокацією в Домбаровському позиційному районі (н.п. Ясний, Оренбурзька область, близько 30 км від кордону з Казахстаном).
Ще 18 листопада 2023 р. "джерело в ракетно-космічній галузі" "неофіційно" повідомило ТАСС, що комплекс "Сармат" поставлено на дослідно-бойове чергування в Ужурі. Розганяли цей сюжет у тому дусі, що майже все готово, дещо там ще випробовують.
Повірити в те, що "джерело" поділилося, а ТАСС опублікував таке вкидання без найвищого узгодження, було б вкрай наївним. Тобто, РФ уже 3 роки робить вигляд, що "Сармат" нібито готовий.
Однак недружні ЗМІ регулярно поширюють інформацію, що щонайменше 2 випробування ракети після 2023 р. провалилися.
Рівно через 10 років після згаданої заяви про плани озброїти дві дивізії "сарматами", 12 травня 2026 р. той самий генерал Каракаєв зачитав Путіну через відеозв'язок інформацію про успішний пуск ракети "Сармат" і плани до кінця року нею озброїтися. Путін у телевізор йому подякував.
Виглядало це вкрай безглуздо і максимально непереконливо. Непересічна подія, а подача – на рівні обговорення проблем ЖКГ у провінції.
Обмеження на польоти і терміни офіційного закриття районів на Камчатці вказують, що ракетні випробування мали відбутися у "вікно" 6-10 травня, з найбільшою ймовірністю – до 9 травня. Щоб затьмарити відсутність техніки на параді демонстрацією ракети.
Однак інформація про пуск пішла тільки 12 травня і без належного пафосу. Без походу в центр управління обороною, без генеральської свити, навіть без плюшевого міністра оборони...
З чого виникає комфортна впевненість, що випробування пройшли погано.
І найгірше – про це знають США, Китай і низка інших держав (бо РФ обов'язково їх попереджає).
13 травня Путін здійснив візит до Московського інституту теплотехніки (розробник ракет "Тополь-М", "Ярс", "Булава"), привітав із 80-річчям і продовжив у такий спосіб публічну ядерну лінію, що переросла в навчання з Лукашенком (перше повідомлення про навчання з'явилося саме з Білорусі 18 травня).
Росіяни заявили про навчання 19 травня, підкресливши склад учасників: РВСП, війська СФ, ТОФ, частини Центрального і Ленінградського військового округів. Тобто, формально це театри, які не мають відношення до України.
Характерно, що 6 травня 2024 року (щорічне загострення) МО РФ заявляло про підготовку навчань нестратегічних ядерних сил з акцентом на війська Південного ВО, авіацію і флот.
5. Фактом є як мінімум один удар 23/24 травня ракетою середньої дальності "ліщина" по території України. Чутки про другий удар залишимо за дужками (американці точно знають, скільки було пусків).
Путін наказав Міноборони дати пропозиції щодо "удару відплати" 23 травня, а вже в ніч на 24.05 відбулася атака на Київ.
Але так не працює: ракети для удару готували тиждень, ні з якою "відплатою" це не пов'язано від слова зовсім.
Цілі для удару по Києву збирали заздалегідь. Саме в ті дні, коли офіційні особи РФ заявляли, що ударів не буде.
У зв'язку з цим складно не згадати прочитаний по губах діалог Трампа і короля Британії Карла III: про те, що Путін хоче війни і готовий знищувати населення.
Фактом є влучання "Орєшніка" по гаражах у Білій Церкві.
Безпідставний домисел полягає в тому, що "Орєшніком" могли цілитися не по БЦ. А таки по Києву. Звідси вся ця низка попереджень для іноземців. Але злегка промазали. Або якось спішно міняли ціль, через що навіть по БЦ толком не влучили, і почали вигадувати всяку нісенітницю.
У підсумку і пуск "Орєшніка" (про параметри якого в деталях повинні були знати США і Китай) пройшов небездоганно.
А два небездоганних пуски найстрашніших (як вони позиціонуються) ракет Кремля – це погано для репутації небезпечного лиходія.
Саме це і стало приводом для істеричних погроз з боку Росії.
Путін замислив почати новий виток залякування, який анонсував Трамп. Але для підкріплення ескалації (і гарантій невтручання) у нього раптово не виявилося інструментів стримування. Довелося вмикати оральні таланти Лаврова.
6. До кінця весни виходить така картина.
Динаміка на фронті суперечлива.
Тиск на логістику окупаційної російської армії наростає.
Атаки вглиб РФ тривають. Розганяти мобілізацію до вересня Путін не може. Тому його маневр зводиться до:
1) Посилення тиску на українських цивільних у тилу. Він дійсно може спробувати максимально ускладнити влітку життя в містах, влаштувати гуманітарну катастрофу.
2) Провокацій з території Білорусі проти України.
3) Провокацій проти країн Балтії.
4) Зміні вектора на умовну Вірменію, де під час виборів можуть "раптово" статися якісь страшні речі, які Кремль не зможе залишити без реакції...
Із середини червня до середини липня будь-які яскраві дії Росії будуть плювком у душу Трампу. В ідеалі для РФ Путіну треба б у найближчі кілька тижнів видати щось яскраве, потім спуститися на рівень ненаглядних рутинних провокацій, а потім до серпня нарощувати, щоб вийти на якийсь "дух Анкоріджа - 2".
Атаки по українських містах точно будуть, обмежувачем виступає лише кількість ракет. Тому кожному варто продумати, як пом'якшити для своєї сім'ї можливу кризу влітку (з можливими перебоями електрики, води і каналізації).
Жорсткі сигнали в бік Лукашенка, щоб він максимально опирався втягуванню в провокації проти України – це вірний шлях. Сантиментів тут бути не повинно. Це в інтересах українського і білоруського народів.
Тема з атаками дронів проти країн Балтії Кремлем вже легалізована (а до цього ще й Лукашенко кульки запускав). Також анонсовані проблеми у Вірменії. Нормативна база готова.
Два з трьох можливих сценаріїв нагнітання в осяжному майбутньому вже не стосуються України. То, може, час таки максимально долучитися до допомоги Україні, щоб Росія шукала вихід через деескалацію, а не через нову ескалацію?
Хоч би як цинічно це звучало: ні українців, ні умовних латишів із вірменами нікому не шкода. Але практика показує, що війни рідко йдуть за планом останнім часом.
Почнеться вал проблем, які накриють усіх. Простіше попередити, ніж потім героїчно вирішувати.
