Блог | УПА. Слід в історії
Українські повстанці показали, що обстоювати національні інтереси навіть у вкрай несприятливих умовах — можливо.
Тривале протистояння двом потужним тоталітарним режимам, спираючись виключно на ресурси свого народу, дає підстави називати УПА унікальним явищем в історії. Водночас діяльність українських повстанців вписується в рамки загальносвітового явища – боротьби народів за свободу та державність.
Ця боротьба стала найпомітнішим історичним фактором другої половини ХХ століття, завдяки їй світ протягом кількох десятиліть змінився більше, ніж за попередні століття. Саме в світовому контексті бачили свою діяльність лідери українського визвольного руху, про що свідчить головне гасло УПА: "Свобода народам! Свобода людині!".
Для представників визвольних рухів в інших країнах діяльність українських повстанців була натхненним прикладом багатолітньої протидії могутньому ворогові, прецедентом, який доводив: обстоювати національні інтереси можна навіть у вкрай несприятливих умовах. Корисним був і практичний досвід ведення партизанської війни проти окупаційних військ.
Читайте: ОУН-УПА: міфи руйнуються
Перемоги визвольних рухів народів Азії та Африки в другій половині ХХ століття розфарбували мапу світу в кольори незалежних національних держав. Тим часом, майже до кінця цього віку народи Центральної та Східної Європи, які перейшли через подвійну нацистську та радянську окупацію, залишалися поневоленими. Але їх боротьба не припинялася і після придушення збройних антикомуністичних рухів у 1940–х.
Угорська революція 1956 р., "Празька весна" 1968–го, події у Польщі на початку 1980–х стали провісниками масових революційних змін кінця 1980–х. Зрештою, як і передбачали ідеологи українського підпілля, радянська система розвалилася не через зовнішнє втручання чи повстання в якійсь із підкорених держав, а в результаті масових революційних дій народів Центрально–Східної Європи. Помітну роль відіграв український визвольний рух, який був продовженням боротьби УПА.
Читайте: Убийство российского посла - это повтор легендарного поступка ОУН!
З погляду української історії, УПА стала переломним етапом розвитку українського визвольного руху ХХ століття, логічним продовженням попередніх його періодів: національного відродження початку сторіччя, національної революції 1917–1921–х рр., підпільної збройної боротьби УВО та ОУН 1920–1930–х. Минаючи ці етапи, рух розвинувся із невеликої групи інтелектуалів та бойовиків, що налічувала десятки осіб, у масовий загальнонаціональний спротив сотень тисяч людей. В свою чергу, боротьба УПА стала основою для розвитку наступних періодів визвольного руху – дисидентського 1960–1980–х, масового національно–демократичного руху кінця 1980–х – початку 1990–х і зрештою завершальної події в цьому процесі – здобуття незалежності України 24 серпня 1991 року.
Цей акт поставив крапку в справі існування колись могутнього Радянського Союзу, який із українцями у своєму складі мав шанси встояти. Український вибір остаточно закріпив здобутки національно–демократичних революцій у Центрально–Східній Європі і на десятиліття зупинив спроби кремлівського реваншу.
Радянська система розвалилася не через зовнішнє втручання чи повстання в якійсь із підкорених держав, а в результаті масових революційних дій народів Центрально-Східної Європи.
Навіть після 1991 року історія УПА залишається для українців джерелом для натхнення у відстоюванні українського та демократичного характеру відновленої держави. Повстанські червоно–чорні прапори були невід'ємним елементом масових громадських акцій від початку 1990–х до Євромайдану 2013–2014 р., а повстанське вітання "Слава Україні! Героям слава!" нині стало фактично офіційним.
Попри це, майже 25 років УПА залишалася не визнаною у державі, поява якої стала можливою завдяки жертовності її вояків. Щойно після перемоги Революції гідності, у 2015 року Верховна Рада ухвалила закон, яким повстанців разом із учасниками інших структур визвольного руху названо борцями за незалежність. Символічно, що оголошував його з трибуни парламенту син головного командира УПА Романа Шухевича, Юрій Шухевич, обраний народним депутатом за півроку до того.
Закон є важливим вже не стільки для самих учасників УПА (їх залишилося дуже мало), він важливий для нас, сучасних українців. Зокрема, щоб показати тим, хто нині зі зброєю в руках захищає Україну: вони проливають кров за державу, яка пам'ятає і вміє шанувати своїх героїв.
P.S. Запрошую дізнатися більше про два фронти війни УПА за свободу: проти нацизму та проти комунізму на виставці “УПА. Відповідь нескореного народу”. Цей проект Українського інституту національної пам’яті та Центру досліджень визвольного руху відкриється у Києві 14 жовтня на площі перед Національним музеєм історії України.
