Переїхала з Венесуели і вивчила українську. Ісамар Фернандес – про любов до України та Степана Гіги, участь у "Голосі країни" та чат-рулетку з росіянами

35-річна Ісамар Фернандес – венесуельська віолончелістка гурту Los Iankovers, який популяризує українську музику в Латинській Америці і Європі та тролить росіян у чат-рулетці нашими патріотичними піснями. "Батько наш Бандера", "Ой у лузі червона калина" і "Україна переможе" довели до істерики вже не одного військового РФ. Гурт неодноразово виступав з українським фольклором і класичними творами на європейських сценах, а також приїздив до України.

В інтерв'ю OBOZ.UA музикантка зізналась, яка трагедія в родині зробила Україну дуже важливою для неї країною, як реагує на російську мову та що відчуває, коли спілкується з нашими ворогами. Також Ісамар розповіла, кого з українських артистів вважає своїми кумирами, чому не ображається на суддів конкурсу "Голос країни" та за чим найбільше сумує у рідній Венесуелі.

– Ісамар, коли навесні минулого року ми з вами спілкувалися після концерту гурту Los Iankovers у Лісабоні, ви трохи знали українську мову, а зараз я українською беру у вас інтерв'ю! За скільки часу ви її вивчили? Що для вас було найважче?

– Я вивчаю українську мову близько двох років. Найважче мені даються відмінки. Я щодня слухаю багато українських пісень, читаю книги для дітей та поезію. Також практикую мову з Янко (лідером Los Iankovers. – Ред.).

– "Я не маю українського походження, але маю українське серце" – саме так ви себе характеризуєте. Скажіть, будь ласка, коли і як ви відчули, що Україна стала для вас такою близькою?

– Мабуть, ще тоді, коли Україна переживала складні часи на Майдані. Вона нагадує мені Венесуелу, яка так само виборювала свою свободу. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, сталася трагедія: мій двоюрідний брат, який перебував в Україні з компанією друзів, загинув внаслідок ракетного удару. Після його смерті друзі-італійці пішли воювати і також полягли в бою.

Мені було неймовірно важко, і відтоді Україна стала для мене рідною країною. До того ж для венесуельців було дуже цінно, що свого часу багато українців підтримували Венесуелу.

– Як ви ставитеся до російської мови в Україні?

– Я розумію, що між Україною та Росією була спільна історія, та все одно, коли я перебувала в Україні, почувалася не дуже комфортно через те, що багато українців спілкувалися російською.

Мені самій поки важко розмовляти українською, адже я венесуелка і не маю вашого коріння, проте вважаю, що українцям важливо вивчати рідну мову. Адже українська нація та українська мова – це те, що є надзвичайно значущим.

– У TikTok ваш гурт часто викладає фрагменти розмов у чат-рулетці з представниками різних країн. Особливо цікаво спостерігати за росіянами та їхньою реакцією на українські пісні у вашому виконанні. Для чого ви це робите? Чи вірите, що можливо змінити їхні погляди?

– Гадаю, змінити їхні погляди вкрай важко, адже росіяни часто просто не хочуть думати самостійно. Але мені подобається спостерігати за їхньою реакцією. Крім того, у такий спосіб ми також популяризуємо Україну у світі.

– А можете пригадати якісь найяскравіші розмови? Чи були росіяни, які хотіли спілкуватися і надалі?

– Я не брала участі саме в чат-рулетці з росіянками, що набрала чи не найбільше переглядів, але я бачила відео і їхню реакцію на пісню "Батько наш – Бандера" (усміхається). Мені подобається тригерити росіян.

Чесно кажучи, ми не дуже любимо з ними спілкуватися, і найчастіше вони просто відключаються. Але були випадки, коли траплялися навіть півгодинні дискусії, які ще не опубліковані. Є росіяни, які намагаються нам щось довести; часто питають, чи розуміємо ми взагалі, про що співаємо. Натякають, ніби ми підтримуємо щось "не те", мовляв, ми не зовсім розуміємо ситуацію, і намагаються нас "просвітити". Буває і таке.

– Ви виступаєте по всьому світу. Де вас зустрічали найтепліше?

– Дуже важке питання... Звісно, що в Україні, але також і в Чехії, Іспанії, Португалії.

– У день смерті співака Степана Гіги ви записали відеозвернення, де висловили співчуття його родині та назвали його своїм кумиром. Відео, де ви на віолончелі виконуєте його знакову пісню "Цей сон", зібрало понад пів мільйона переглядів. Чому саме Гіга? Чим він вас вразив?

– Мені дуже подобається Степан Гіга, адже він завжди співав українською мовою. Захоплююся його музикою та енергетикою. Я мріяла познайомитися з ним особисто, та оскільки зараз це неможливо, дуже хочу виконувати його твори.

– А ким ще з українських виконавців захоплюєтесь?

– Безперечно, це Ніна Матвієнко – співаю її пісню "Сіла птаха" ("Чарівна скрипка"). Ще подобається Павло Зібров.

– Я бачила, як ви декламуєте вірші Тараса Шевченка. Хто знайомить вас із творчістю українських класиків та як ви обираєте поезію?

– Обираю сама. Мені дуже подобається українська поезія: я прочитала чимало творів Тараса Шевченка та Лесі Українки. А Янко дуже допомагає мені з вимовою, коли я готуюся їх декламувати.

– Минулого року ви вперше побували з гастролями у складі гурту Los Iankovers в Україні. Що вразило найбільше? Як вам наші люди? Що смачного їли?

– Україна для мене – це другий дім, я дуже радію, коли ми сюди їдемо. Мені надзвичайно подобається український народ. Я читала в коментарях у своїх соцмережах, як багато українців підтримували Венесуелу, і для мене це було дуже важливо.

Щодо української кухні, то мені навіть трохи до вподоби холодець (усміхається), але найбільше я люблю банош, деруни, гречку, борщ, пампушки та сало.

– А якою вам запам'яталася участь у проєкті "Голос країни 13"?

– Це був неймовірний шанс і неоціненний досвід, але зараз для мене набагато важливіше популяризувати українську музику по всьому світу.

– Чи не тримаєте образи на суддів, які вас не обрали? Я читала коментар вашої менеджерки Ніни Карнаух (відомої як блогерка "Ніна-Україна"), що чимало моментів з вашого виступу не потрапило в ефір. Наприклад, учасники гурту підготували сюрприз для кожного з тренерів, виконавши фрагменти їхніх пісень: флейтист Даніел зіграв "Стефанію" Kalush Orchestra, гітарист Ніколас – "Думи мої, думи" Артема Пивоварова, соліст Янко – "Я тебе кохаю, але не зовсім" Наді Дорофєєвої, а ви виконали "Журавлів" Юлії Саніної. Судді ж назвали вибір пісні для конкурсу недоречним, мовляв, це "поверхневий фольклор" і варто було обрати інший репертуар...

– Та ні, все нормально (усміхається). Нас не обрали судді для продовження участі в цьому конкурсі, але найголовніше, що нас обрав народ. Тепер ми маємо багато концертів в Україні та можемо допомагати Збройним силам України.

– В інтерв'ю OBOZ.UA Янко розповідав, що в Колумбії фактично зникло поняття нації в її первинному розумінні. 95% населення спілкується іспанською, а з корінної мови кечуа він знає лише кілька слів. У Венесуелі ситуація така сама?

– Так, у Венесуелі схожа картина: іспанська домінує, а корінні мови більшість народу не знає. Хоча є нюанс — на півночі країни проживає етнос, який зберіг власну мову.

Взагалі, як і в Колумбії, є чимало автохтонних діалектів, але щоб їх почути, треба їхати безпосередньо в регіони проживання носіїв. У повсякденному житті більшості венесуельців ці мови не звучать.

– Ісамар, через певні обставини ви зараз мешкаєте в Колумбії. Що ви найбільше цінували в рідній країні? За чим сумуєте понад усе?

– За моїм рідним містом. Воно маленьке, але неймовірно затишне. Сумую за батьками, за всією родиною та друзями – хоча багато з них також покинули Венесуелу. Дуже бракує нашого оркестру і, звісно, смаку рідної венесуельської кухні.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з нігерійкою Онах Узома Ассумптою, яка стала зіркою мережі: про любов до України, тату тризуба та жінку, яка бажає їй смерті.

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з японцем Котаро Хісада, що вивчив українську мову і підкорив мережу піснею Івасюка: "Здивувало, що в Бучі після всього жаху розмовляли російською".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!