Блог | Готовність до техногенних викликів – базовий функціонал держави

Надзвичайна ситуація в енергетиці України оголила низку питань, що багато років відкладалися, хоча й були у фокусі суспільної уваги. Енергетична складова пов’язана з усіма підсистемами життєзабезпечення країни. Відповідно, кризові прояви в питаннях інфраструктури і енергозабезпечення сигналізують про необхідність комплексних змін з метою підвищити рівень безпеки держави та покращити якість і тривалість життя громадян.

Відео дня

Стратегічний підхід передбачає врахування фактичного стану та прогнозу стану різних елементів багаторівневої системи з метою знаходження ефективних рішень, які мають мультимодальний характер та спрямовані на скорочення ризиків. В свою чергу, завчасне попередження загроз починається з їх ідентифікації та системного аналізу, що відображається в низці управлінських рішень, зокрема у плануванні комплексного просторового розвитку територій і міських агломерацій.

Техногенна і екологічна безпека визначає якість і тривалість життя людини

Запит на швидкі управлінські рішення фокусує інтерес керівників державних установ і місцевого самоврядування до різних технологій енергозабезпечення, проте є перелік викликів на стику критичної інфраструктури, енергетичної генерації та комунальних послуг, які не можуть бути забезпеченні лише локальними ініціативами. Можемо констатувати, що на рівні держави система моніторингу потенційних загроз техногенного характеру з розробкою превентивних заходів є недосконалою і потрібна більш якісна координація на різних рівнях, що є складовою системи управління ризиками.

Щоб стимулювати зміни засобами права впродовж багатьох років командою експертів і адвокатів від Фонду "Скорочення ризиків" було ініційовано та проведено низку судових справ з фіксацією відповідальності за порушення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Так, на прикладі декількох проблемних об’єктів в Київській області, які є типовими для всіх регіонів України, напрацьована доказова база з відповідними позитивними рішеннями на рівні Верховного Суду. Рішення охоплювали низку аспектів захисту громадян, а саме: цивільного, санітарно-медичного, екологічного і техногенного. До війни одна з справ, що стосувалася великого державного енергетичного об’єкту була прийнята до Європейського суду з прав людини і охоплювала заяви сотень мешканців міста Українка.

Ініціативи правозахисного характеру були спрямовані на те, щоб показати важливість технологічного оновлення інфраструктури і необхідність адаптації нормативно-правової бази під потреби громад і міст. Наслідки військових дій погіршили ситуацію, але вихід – в ефективному плануванні, а не "в латані дірок". Україні потрібні структурні зміни з належним експертним забезпеченням та контролем за їх впровадженням, бо превентивні заходи значно вигідніші для населення і громад, ніж гасіння пожеж.

Генеральний план міста – довгостроковий інструмент техногенної, енергетичної та екологічної безпеки

Моє рідне місто Київ зараз переживає один з найскладніших етапів своєї історії, як і всі міста і села України понівечений шрамами російської агресії. На наших очах розгорнувся сценарій про який задовго попереджали науковці і громадськість в частині накопичення проблем комунальної інфраструктури та енергетичного сектору.

Ми бачимо хибні моделі з управління житловими будинками, коли проблеми перекладаються на плечі мешканців, при цьому існує система комунальних керуючих компаній і департаментів міської адміністрації, які ніяк не відповідають за якість послуг сплачених мешканцями. Вони не тільки не виконують прямі обов’язки, але й створюють перепони для киян. Окремо турбує й специфіка бюджетного процесу в частині ефективності його планування, що відбувається без врахування якісних та кількісних показників скорочення ризиків та підвищення якості та тривалості життя мешканців міста. Кияни майже ніколи не чули обґрунтування ефективності вирішення потреб громад при розподілі їх грошей міською радою. На практиці, депутати розподіляють ресурси без зв’язку з містянами. У Швейцарії я бачив як депутати муніципалітетів приходили до дому до виборців та питали як голосувати з тих чи інших питань.

Базовий документ, яким керуються усі служби для організації своєї роботи на благо громади від енергетиків, водопостачальників, пожежників, транспортників до правоохоронців та медиків є Генеральний план міста, який є точкою відліку для впорядкування управлінських процесів. В містах країн ЄС та Великій Британії, Норвегії, Швейцарії з цим дуже строго. Київ теж не був виключенням в цьому переліку і сучасний вигляд нашої столиці сформований після Другої світової війни в процесі масштабної відбудови. Так, у ХХ столітті було прийнято декілька Генеральних планів, що заклали масову забудову житлових масивів й промислових кварталів разом з мережею критичної інфраструктури (від теплотрас до колекторів), якою ми користуємося й досі. Наразі через хаотичну забудову та перевантажені дороги місто знаходиться у колапсі, і цей управлінський безлад "краде" час у киян.

Затверджений рішенням Київської міської ради у 2002 році Генеральний план був розрахований до 2020 року. Зараз вже 2026-й рік, але стратегічного документу розвитку столиця так і немає. Генплан розробляється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і затверджується Київською міською радою. Суб’єктами в цьому процесі, хто також повинен нести відповідальність за невпорядкованість міських процесів є Кабінет Міністрів і Верховна Рада України, які спільно формують енергетичну, регіональну і будівельну політику.

Депутати Київміськради запевняють, що наразі триває робота над новим генеральним планом, який розробляється з урахуванням перспектив до 2040-2050 років і вже є напрацьовані проєкти. Проте парламентом впродовж останніх десяти років постійно пропонуються нові концептуальні законодавчі зміни, які до цього часу так і не набули завершених форм. Це свідчить про свідоме затягування часу або відсутність належної координації, що призводить до відповідних наслідків.

Людина, її якість та тривалість життя – показник ефективності органів влади

На рівні політичних гасел Україна проводить законодавчі зміни для вступу в ЄС, проте в питаннях відновлення і розвитку територій законодавче поле виглядає фрагментованим, перенавантаженим та з взаємовиключними нормами і окрім прямих управлінських помилок питання розвитку міст і захисту інтересів його мешканців інституційно неврегульовані.

Київ як столиця має особливий статус, що регулюється відповідним законом, тому ще у травні 2016-го року, я публічно пропонував провести засідання Ради національної безпеки та оборони України, щоб у терміновому порядку розглянути стан об’єктів критичної інфраструктури і загалом політику техногенної безпеки, на прикладі Києва. Тоді вже було зрозуміло, що є проблема зношеності інфраструктури і було б корисно провести своєрідний краш-тест та використати цей досвід для інших міст, адже столиця має бути прикладом для всієї України, проте РНБОУ вважало це не на часі.

Відповідальність за країну починається з турботи про громадян, їх місця проживання, власне все це зафіксовано в Конституції України, зокрема в статтях 3, 16 і 50-й, які визначають, що людина, її життя і здоров’я є найвищою соціальною цінністю, а також гарантують право на безпечне навколишнє середовище і державну політику щодо його захисту. Тож питання техногенної і екологічної безпеки, модернізації інфраструктури наповнюють змістом конституційні принципи, реалізації яких потребує низки додаткових заходів, а саме: постійна ідентифікація ризиків і цифровізація матриці загроз; робота з даними у взаємодії з науковими організаціями; регулярний аудит критичної інфраструктури і встановлення обґрунтованих пріоритетів; вчасне інвестування в модернізацію інфраструктури; координація служб на основі моделі управління ризиками з постійним її вдосконаленням.

Важливо в управлінні державою та містами, особливо в кризові часи, минати крайнощі ідеологій, що притаманно будь-якому політичному руху і спиратися на науковий підхід. Тому, хочу звернути увагу влади на необхідність використовувати міжгалузеві напрацювання і впроваджувати штучний інтелект у систему державного управління, щоб техногенні, енергетичні, екологічні та інші ризики були заздалегідь максимально керовані, і люди більше не опинялися в пастці холоду, відсутності електроенергії, води тощо. Курс на скорочення ризиків та підвищення якості та тривалості життя громадян повинен посилювати управлінський функціонал органів влади на місцевому та центральному рівнях.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...