Це вас здивує! Як СРСР украв сюжет "Іронії долі" в Заходу та хто першим зняв фільм, який надовго став символом Нового року

Радянське кіно десятиліттями подавалося як "оригінальне" й "самобутнє". Та реальність виявилася куди прозаїчнішою: знакові стрічки, на яких виросло кілька поколінь українців, насправді були добре завуальованими копіями західних фільмів. Найгучніший приклад – культова новорічна "Іронія долі, або З легкою парою", яка фактично повторює сюжет американської стрічки Біллі Вайлдер The Apartment ("Квартира") 1960 року.

Відео дня

Відомо, що радянська "Іронія долі" 1975 року нібито знята за п’єсою Рязанова та Брагінського 1969-го. Але за дев’ять років до того в США вийшла "Квартира" – фільм, який отримав п’ять "Оскарів" і був проголошений найкращим різдвяним фільмом усіх часів. Його основна сюжетна лінія повторює рязановську комедію до такої міри, що розбіжності виглядають лише косметично.

Головний герой, любовний трикутник і випадковий гість у квартирі – збіги занадто точні

У "Квартирі" скромний клерк Бад Бакстер здає свою квартиру керівникам компанії для романів на стороні. Він закохується в ліфтерку Френ – проте вона зустрічається з директором фірми, а його відшиває. Напередодні Різдва Бад повертається додому і знаходить Френ у своїй квартирі без свідомості. Далі події розгортаються виключно у стінах тієї ж квартири: вечері, розмови, карти, буденні турботи й поступове зближення героїв.

У "Іронії долі" маємо майже те саме, але з радянський "вайбом": сором’язливий та невпевнений герой, святкова ніч, чужа квартира, випадкова зустріч, "третій зайвий" у вигляді Іполіта, подарунки, сцени в одній локації – і фінал, де герої зрештою об'єднуються.

Різниця лише в тому, що в СРСР неможливо було показати жінку у стані алкогольного чи медикаментозного сп’яніння як позитивного персонажа, тому гендерні ролі просто поміняли місцями.

Що однакового мають ці два фільми:

типаж героїв;
конфлікт;
любовний трикутник;
новорічна атмосфера;
зав’язка: хтось опиняється у квартирі іншої людини;
формат камерного сюжету з діями в одній локації;
фінальна логіка: герої долають "перешкоди" й сходяться.

Все це робить "Іронію долі" не "великою радянською вигадкою", а якісно адаптованим ремейком для внутрішнього ринку, який радянська пропаганда згодом перетворила на "національну святиню".

Інші кіноплагіати СРСР

Кіноблогер Віталій Гордієнко з "Загону кіноманів" проводив власне дослідження й показав, що "Іронія долі" – не єдиний приклад радянського "запозичення". За його словами, "Діамантова рука" та "Кавказька полонянка" також мають своїх чітких західних попередників: данську комедію "Бий першим, Фредді" (1965) та французький фільм "Скутер" (1957) відповідно. Ба більше, цілі сцени, жарти, характери та навіть вигадана мова в "Діамантовій руці" практично повторюють оригінали.

Гордієнко підкреслює, що Гайдай і Рязанов не просто "надихалися" – радше переносили західні сюжети в радянські декорації, прибираючи все, що суперечило ідеології. Так, у західних версіях герої могли поводитися вільніше, мати сумнівні стосунки чи показувати індивідуалізм. У СРСР же сюжет доводили до "моральної прийнятності", але структура лишалася та сама.

Раніше OBOZ.UA писав, які українські фільми були заборонені в СРСР. На щастя, перелічені стрічки в тій чи іншій формі вдалося врятувати. Хоча б частково.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!