"Став для мене найбільшим пенделем". Віталій Козловський – про примирення з Ігорем Кондратюком, концерт у Москві та подію, що змінила все

Напередодні дня народження свого сина Оскара співак Віталій Козловський поділився деталями святкування особистого свята хлопчика та пояснив, чому на ньому не буде зіркових хресних. Сьогодні, 25 лютого, Оскару виповнилося два роки. У розмові з OBOZ.UA Віталій Козловський також розповів, чи мав контакт зі своїм колишнім продюсером Ігорем Кондратюком після того, як розрахувався з мільйонними боргами, а ще зізнався, що гроші, які виплатив через суд, дуже швидко відбив новими концертами.

Крім того, співак поділився, як реагує, коли публічно знову згадують його скандальний виступ у Москві 9 травня 2018 року. І запевнив, що на початку великої війни повністю перейшов на українську мову, а його син навіть не знає жодного слова російською. Про це Віталій Козловський розповів OBOZ.UA за лаштунками прем’єри романтичного фентезі "Мавка. Справжній міф", яка стала справжньою подією: національна кінопрем’єра вперше відбулася у стінах столичного Палацу "Україна", зібравши аншлаг із понад 3500 гостей.

– Віталію, розкажіть, будь ласка, про сина: як батьківство змінило вас і ваші пріоритети?

– Сьогодні мене запитували, чи готуюся я до свого дня народження, який святкуватиму на початку березня. І знаєте, впіймав себе на думці, що власні свята для мене ніби відійшли на другий план. Вони стали радше умовністю, датою у календарі – і все. Натомість є інша дата, яка справді має значення. 25 лютого моєму сину виповнюється два роки. І от це для мене – справжнє свято. Його поява змінила все: мій світогляд, пріоритети, навіть ставлення до себе. Я часто це повторюю – і це не красиві слова для інтерв’ю. Він – моя гордість. Сьогодні всі мої рішення, усі зусилля – з думкою про те, щоб одного дня він міг сказати: "Я пишаюся татом". Усе роблю для того, щоб так сталося.

– Що нового відкриває для себе і для вас щодня?

– Він щодня нас дивує – чесно. Гарно розмовляє – і я про це кажу не просто як гордий тато. Знаю, що хлопчики у два роки зазвичай не надто балакучі. А він говорить впевнено, рахує до двадцяти. Знає свої ігрові картки – показує: це дельфін. Якого кольору? Блакитного. Це холодильник. Це лист. Це пірамідка. І він не просто повторює – він розуміє, що говорить. Дуже допитливий. Йому все цікаво – від найменшої дрібниці до великих речей. І разом із ним я ніби знову відкриваю світ. Знаєте, він став для мене найбільшим пенделем у житті. Дуже відчутним поштовхом. Бо коли з’являється дитина, ти вже не можеш дозволити собі розслабитися чи жити упівсили. Якби не він і не моя сім’я, можливо, не було б того сплеску, який стався торік. І не було б того драйву, з яким я заходжу в цей рік. Сьогодні татко робить усе для того, щоб знову підкорювати серця людей.

– Ми розмовляємо з вами в Палаці "Україна" – саме тут проходить гучна прем’єра фільму "Мавка". А вже за кілька днів ви даватимете тут сольний концерт. Такі майданчики – це дуже дороге задоволення. Довго наважувалися?

– Так, це справді недешеве задоволення. Але я готовий. У мене вже були сольники в Палаці "Україна", щоправда, це було давно (усміхається). Але є ще одна дуже особиста причина, чому цей концерт для мене особливий. У залі буде мій син. Це вперше він буде присутній на моєму повноцінному концерті. Раніше приходив на саундчеки – побігав по залу, але це ж зовсім інша енергія. Порожня зала – це репетиція. А концерт – це живий обмін, драйв, світло, глядачі. І мені страшенно цікаво, як він це проживе. Бо коли він чує мою музику, одразу починає крутитися. У нього вже чітка асоціація: якщо тато на сцені – тато співає. А що ще тато робить? Крутиться. Бо я ж на сцені постійно рухаюся, обертаюся. І тепер для нього танець – це коли ти крутишся.

– Він уже ходить у садочок чи поки що вдома з Юлією?

– Поки що вдома. З мамою, з бабусею – у нас дуже сильна команда. Мама Юлі так круто з ним проводить час, стільки уваги, терпіння – вона за професією педагог. Іноді дивлюся на них і розумію: кращого старту для дитини складно придумати. Тому поки що йому комфортно в цій атмосфері. Але, звісно, рано чи пізно садочок потрібен. Важливо бути серед однолітків, вчитися комунікувати, ділитися, відстоювати себе. Ми плануємо садочок. Бо чим більше він буде спілкуватися з дітками, тим швидше розвиватиметься.

– Як запланували його день народження?

– Хочемо зробити все максимально спокійно й по-домашньому. Без зайвого пафосу. Просто зберемося в тісному колі – рідні, найближчі люди, хресні. Святкуватимемо скромно. Серед хресних є й публічні люди – це Юлія Бойко (Юла), дружина телеведучого Анатолія Анатоліча, та музичний продюсер Андрій Ігнатченко. Але цього разу їх не буде – не знаю чому, ймовірно, зайняті (нагадаємо, що восени минулого року Юла, яка допомогла Козловському перезапустити його кар'єру після того, як співак поставив крапку у тривалому конфлікті з Ігорем Кондратюком, заявила, що їхня співпраця завершилася через різні погляди на подальше просування артиста. – Ред.).

– Чи спілкувалися ви зі своїм колишнім продюсером Ігорем Кондратюком після того, як розрахувалися з усіма боргами перед ним і повернули собі колишні хіти?

– Скажу так: я не проти поспілкуватися. Справді. Але він не йде на контакт. Чи хотів би я, щоб було інакше? Я не те щоб наполягаю чи маю якусь внутрішню потребу щось доводити. Просто відкритий до нормального людського діалогу. За своєю натурою я людина не злопам’ятна. Не тримаю образ, не ношу в собі зла. У мене немає до нього ані негативу, ані агресії. Я це все давно для себе пропрацював і відпустив. Але розумів одну важливу річ: щоб по-справжньому поставити крапку, треба закрити всі фінансові питання.

Поки вони "висять", ти внутрішньо все одно залишаєшся в цій історії. Так історично склалося, що ця ситуація тягнулася роками. І що цікаво – вона завжди мене наздоганяла. Будь-яке свято, будь-який день народження, будь-яка публічна подія – хтось обов’язково згадував цю тему: "Бажаю тобі сили, щоб ти це нарешті закрив". І ти ніби рухаєшся кудись, а ця історія все одно постійно присутня – у словах, у думках, у підтекстах. Сьогодні я спокійний.

– Ігор Кондратюк в інтерв’ю нашому виданню на запитання про ваше творче майбутнє після того, як ви переклали на українську викуплені в нього пісні, сказав таке: "Єдине, що можу зауважити, – ми зробили хорошу роботу. Маю на увазі так звані старі хіти Козловського".

– І знаєте, ці пісні зараз звучать ще краще. Я можу лише дякувати Ігорю за все – за той досвід, за всі уроки, які здобув у процесі, за ті митарства, через які мені довелося пройти. Чесно кажучи, я міг збитися зі шляху багато разів. Треба було витримати ці 13 років, але я точно знаю: весь цей час я йшов за покликом серця. За музикою. Я не зраджував собі – і це для мене найважливіше.

– Коли хтось із колег досі публічно згадує ваш славнозвісний виступ у Москві 9 травня, вже під час війни з Росією, як ви на це реагуєте в душі?

– Я за це перепрошував багато разів. І, можливо, саме через це у мене з’явилося відчуття, що треба йти й захищати країну, стати добровольцем. Це була одна з причин. Бо я відчував провину – не перед кимось конкретно, а перед собою. Я ніколи б не міг уявити, що наші сусіди можуть вчинити таку жорстоку агресію. Раніше ми дивилися на ці речі по-іншому, трохи наївно. А війна показала зовсім інші реалії: розчарування, біль, несподівані виклики. Мені була потрібна якась сатисфакція, відчуття, що я корисний, що можу робити щось для людей і для країни. До того, як піти служити, багато їздив з концертами для військових. А потім пішов служити. І на початку великої війни, навесні, я остаточно відмовився від російської мови.

– Ви розмовляли російською?

– Так, раніше – у побуті, у спілкуванні, під час інтерв’ю, пісні співав російською. Ця мова була дуже присутня у моєму житті, хоча я сам львів’янин. Але з початком великої війни все змінилося. Я повністю відмовився від російської. У нашій родині зараз її взагалі немає. Мій син навіть не знає жодного слова російською – для нього ця мова незрозуміла. Ми дивимося мультики тільки українською, спілкуємося українською, і це стало природною частиною нашого домашнього середовища.

– І дозвольте ще одне запитання: ви вже повернули гроші, які віддали за судовим рішенням Ігорю Кондратюку?

– Так, одразу! Чесно кажучи, можливо, варто було б шукати спосіб зробити це ще раніше, але, знаєте, у житті все відбувається у свій час. Але гроші відбив відразу – це правда.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з Дмитром Рибалевським – про відмову грати військових, пророцтво Ступки та чотирьох дітей: "Батьків, які спілкуються російською, вважаю вбивцями".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!