"Не було команди "фас". Народний артист України розповів про виїзд із окупованого Донецька та зробив несподіване зізнання про місто

Народний артист України Віктор Жданов згадав, як у 2014 році залишав окупований Донецьк. Родина практично не брала із собою речей і виїжджала фактично в тому, що було на них. Сьогодні актор зізнається: повертатися до міста, де минули роки його життя та роботи, його не тягне.

В інтерв’ю OBOZ.UA Жданов розповів, що після початку окупації ще кілька місяців залишався в Донецьку. Він багато років працював у місцевому музично-драматичному театрі, однак у травні 2014 року родина зрештою виїхала з міста.

Після захоплення міста російськими силами театр опинився в окупаційному середовищі, однак у перші місяці, за словами актора, ситуація ще не здавалася настільки небезпечною. "На той момент просто не було команди "фас". Не було такого, що вони одразу почали сильно проявлятися. Навпаки, спочатку агітували: "Ми хороші, добрі". Все почалося ще в лютому, а ми пробули в Донецьку до травня. Чи боялися? Якось не було цього. Вони тоді особливо себе не показували – усе було так лайтово, спокійно. Пізніше вже стало інакше", – пригадав Жданов.

Водночас саме в цей період у театрі стався епізод, який актор пам’ятає досі. Під час вистави "Сліпий" за поемою Тараса Шевченка, в якій він грав, глядачі після завершення постановки несподівано піднялися зі своїх місць і почали вигукувати "Слава Україні!": "Ми стоїмо на сцені й не можемо зрозуміти, що відбувається. А потім дивимося – весь зал встав: дев’ятсот людей. І це було настільки вражаюче!.. Ми тоді ще думали, що, може, воно переламається, що люди покажуть, що вони насправді думають. Але не вийшло".

"Хоча коли ми звідти їхали, то майже нічого й не взяли, – продовжив артист. – Поїхали в шортах – от і все", – пригадав актор. За словами Жданова, він ніколи особливо не прив’язувався до речей: "Наша квартира? Ну і що? Не тягне мене туди. Я взагалі не прив’язуюся до речей. Ну що, буду за курточкою якоюсь сумувати? Я вже виріс із неї".

одночас Жданов зізнається, що не планує повертатися до Донецька навіть після завершення війни. За роки окупації він утратив зв’язок із багатьма людьми, які там залишилися: "Ні з ким звідти не спілкуюся. Так вийшло – розійшлися, якось розсипалося все. Клуб за інтересами, чи що… Ті, хто вважав за потрібне виїхати, виїхали".

"Я й не сумую за Донецьком, – зізнався артист. – Просто боляче дивитися на те, що там відбувається. Я народився і виріс на Херсонщині, а багато років працював у Херсонському музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша. От це моє місце сили. А Донецьк… Він не встиг стати для мене рідним. Хоча у плані творчості – там було все, багато чого зробили, пережили. Але от почуватися так, як почуваюся, наприклад, тут, у Києві, – такого відчуття в мене там не було. Відчуття свободи. Сво-бо-ди, розумієте?"

Раніше OBOZ.UA писав, що дружина актора, народна артистка України Олена Хохлаткіна, зізнавалася нам: найбільше з усього, що залишилося в Донецьку, вона сумує за речами, які зберігали родинну пам’ять: "Дуже сумую за фотографіями – нашими з чоловіком, альбомами дітей. А все інше – в мене вже є. За роки, які не мешкаю там, купила собі нові книги та інші речі. Була в моїй квартирі копія картини-ікони "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі, яку мені подарували, – дуже подобалася. Коли їхала, хотіла забрати, а потім підійшла й попросила її оберігати наше житло. І чекати нас".

Нині акторка служить у столичному театрі ім. Франка (чоловік, донька та син – теж мають роботу там), однак свого житла досі не має: "В Києві ми всі ці роки винаймаємо житло, коштів, щоб придбати своє, не мали і не маємо. Ми не раз змінювали і квартири, і райони. Емоційно вони теж теплі, затишні – я все роблю для цього".

Повне інтерв’ю з Віктором Ждановим читайте на OBOZ.UA тут.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!