Прокляття на смерть, відмова Януковичу, валізи доларів та авто від Пугачової. Куди зникла найепатажніша зірка нульових Оксана Вояж

У 2000-х Оксана Вояж була однією із найяскравіших співачок української сцени. Її хіти звучали звідусіль, а сценічні образи викликали не менше обговорень, ніж пісні. Корсети, глибокі декольте, прозорі вставки, вирізи на талії та стегнах, блискучі стрази – артистка дозволяла собі те, на що тоді наважувалися одиниці. Та на самому піку успіху артистка раптом зникла з великої сцени. Причиною стала важка недуга.

В інтерв'ю OBOZ.UA артистка розповіла про період, коли лікарі не могли встановити причину її хвороби, підтримку Алли Пугачової, відмову виступати за Віктора Януковича за великий гонорар, валізи з доларами від прихильників, хейт у соцмережах та своє хобі, яке привело на телебачення.

Про Оксану Вояж у публічному просторі не було чутно понад десять років. Випробуванням стала хвороба, яка довго залишалася без діагнозу. Роки обстежень, консультацій і лікування не давали відповіді на головне запитання – що відбувається з організмом. Саме цей непростий період змусив співачку відійти від кар’єри та переглянути багато речей у власному житті.

"Чому пішла з великої сцени? Через проблеми зі здоров’ям, – розповідає співачка. – У мене почалися дуже важкі стани – лікарі називають їх симпатоадреналовими кризами. По суті, це різновид панічних атак. Зараз, під час війни, багато людей знають, що це таке. Вони розуміють причину свого страху: обстріли, постійний стрес, тривога за близьких. А я жила в мирній Україні й зовсім не могла збагнути, чому це відбувається. Обійшла безліч лікарів, витратила величезні гроші на обстеження. Але жодної серйозної фізичної причини не знаходили. Лікарі розводили руками, призначали антидепресанти, заспокійливі. Я приймала все, що рекомендували, але полегшення майже не було".

"Це дуже страшний стан, – згадує артистка. – Ти постійно плачеш, просто цілодобово течуть сльози. Тобі страшно, але ти навіть не можеш пояснити, чого саме боїшся. Організм ніби повністю блокується, життя всередині зупиняється. Зараз я важу 55 кілограмів, а тоді вага впала до 45. Практично нічого не могла їсти, просто засихала. Чоловік намагався годувати з ложечки, як маленьку дитину. В якийсь момент мені здавалося, що я вже не повернуся ні до нормального життя, ні тим більше до сцени. Дійшла до того, що почала давати близьким вказівки, де мене поховати".

Співачка каже, що перші тривожні сигнали з'явилися ще до того, як її почали накривати важкі напади. За словами Оксани Вояж, масажистка, до порад якої вона прислухалася, наполегливо рекомендувала звернути увагу на тривожні симптоми: "Постійно повторювала: "Оксано, з тобою щось не так". Жалілася, що після роботи зі мною їй стає зле, радила йти до церкви, звернутися до ясновидців. Я не вірила ні в порчу, ні в інші містичні впливи. А потім під час одного з масажів стався сильний напад. Раптово почали ніби перевертатися стіни перед очима. Посиніли губи й пальці. Не могла нормально говорити, почала втрачати свідомість. Пам'ятаю, що ледь не впала з масажного столу. Масажистка підхопила мене, викликали чоловіка й швидку. Серце шалено калатало, тиск стрибав, мене трусило так, що зуби цокотіли".

"Коли приступи почали повторюватися, стало зовсім важко, – каже співачка. – Організм відмовився від їжі. Я худла на очах і зрештою перетворилася просто на скелет. Щоб приховати це, почала носити довгі спідниці та вільний одяг. Мене вже не впізнавали знайомі. У моєму салоні краси (у 90-ті співачка відкрила один із перших приватних закладів індустрії краси в Україні. – Ред.) клієнти дивилися з подивом. Мусила придумати, що сиджу на лікувальному голодуванні, займаюся очищенням організму. А насправді я просто не знала свого діагнозу... Попри це лікарі радили не випадати з життя, не замикатися вдома. Сказали: якщо ходиш у спортзал – продовжуй. Я змушувала себе це робити. Навантаження були мінімальні, бо не могла підняти навіть маленькі гантелі, але все одно намагалася рухатися. Хоча насправді кожен день був боротьбою з власним організмом".

"Мені було важливо зрозуміти, з чим борюся, – продовжує співачка. – Бо коли тобі погано, а всі аналізи в нормі, виникає відчуття, ніби воюєш із якимось фантомом. Пам'ятаю, один лікар обережно запитав, як ставлюся до церкви. Зізнався, що сам колись пережив панічні атаки і, за його словами, знайшов вихід саме через віру. Він сказав: якщо хочете – звертайтеся до біоенергетиків чи екстрасенсів, але мій шлях був через церкву".

"У той період багато хто радив людей із надзвичайними здібностями. Був випадок, коли мене привезли до священнослужителя, який приїхав із Молдови і про якого тоді багато говорили як ясновидця. Я вже тоді насилу пересувала ноги. Він узяв мене за руку, довго тримав, а потім сказав: "Не носи лікарям гроші – це марно". А далі пролунали слова, від яких земля пішла з-під ніг: "На тобі прокляття на смерть". Навіть зараз, коли згадую той момент, на очі навертаються сльози. Він порадив регулярно відвідувати богослужіння, сповідатися, причащатися, молитися. Почала ходити до церкви як на роботу – і поступово відчувалися зміни. Знаєте, я ніколи не шукала винуватців того, що зі мною сталося. Для мене важливішим було не зрозуміти, хто це зробив, а як із цього вибратися".

За словами співачки, проблеми торкнулися не лише емоційного стану, а й голосу – її головного робочого інструменту: "У мене були дуже серйозні проблеми з горлом. Постійні запалення, рани, через які не могла нормально співати. Я дуже боялася втратити голос, бо для співака це найстрашніше. Але, слава Богу, усе вимолила. Ця хвороба дала мені величезний досвід. Перечитала гори літератури, вивчила стільки молитов, які і сьогодні знаю напам'ять. У найважчі моменти саме молитва стала для мене опорою. Цікавилася не лише релігією, а й науковими працями, тим, як працює людська свідомість. Мене захопила тема того, чому слово так сильно впливає на людину. Намагалася зрозуміти для себе механізм молитви – як це пояснюють дослідники та вчені".

"Можливо, я не знайшла відповідей на всі свої запитання, але в одному переконалася точно: слова мають величезну силу, – продовжує співачка. – Те, що ми говоримо, як формулюємо думки і які сенси несемо, зрештою впливає і на нас самих. Мене засмучує те, що сьогодні лайка дедалі частіше стає нормою в публічному просторі. Матюки звучать навіть у піснях артистів, які мають мільйонну аудиторію. Я нікого не засуджую – кожен має право на власне самовираження. Але для мене слово завжди означало значно більше, ніж просто набір звуків. Я вірю, що ним можна підтримати людину, надихнути її, допомогти вистояти в найскладніші часи. І так само переконана: агресія, злість і грубість, які випускаємо у світ, рано чи пізно повернуться до нас".

Оксана Вояж говорить, що з часом найважче залишилося позаду: "Зараз я здорова людина. Почуваюся добре і можу сказати, що той страшний період залишився в минулому. Поступово почала повертатися до співочої кар’єри: виступала в клубах, ресторанах, співала на корпоративах. А потім почалася велика війна. Багато замовників виїхали за кордон. І ви не повірите – дехто навіть до Росії. З ними ми більше не спілкуємося. А родичів у Росії в мене ніколи і не було. Лише у свекрів є далекі десь на Кубані. Але спілкуються рідко. Пам'ятаю одну телефонну розмову свекра з ними. Йому кажуть: "У вас там небезпечно, бандерівці ж". А він відповів із гумором: "То можете мене боятися, бо я сам бандерівець". Мені тоді дуже сподобалася його реакція".

За словами Оксани Вояж, одним із найбільших потрясінь після початку повномасштабної стало розчарування в людях, яких знала роками: "У мене ніколи не було багато друзів. Але був один знайомий, якого щиро поважала. Він був відомим фольклористом, працював із українською музикою, записував пісні, популяризував культуру. Більше того – був настільки проукраїнським, що з ним важко було говорити російською, здавалося, він її не розуміє".

"І от після початку великої війни він виїхав до Росії, де, як виявилося, мав якийсь бізнес, – продовжує співачка. – Про це я тоді ще не знала. Одного дня зателефонував мені: "Хочу поговорити про твою пісню "Повернешся живим". Я зраділа, бо на той момент отримувала багато теплих відгуків про цю роботу, яку зробила на початку вторгнення. Але розмова пішла в інший бік. Він запитав: "А ти взагалі розумієш, хто на кого напав?". Я навіть не зрозуміла, про що йдеться. Перепитала. І тоді він почав переконувати мене, що це нібито не Росія напала на Україну, а навпаки. Що Україну треба від чогось "очищати", що ми нібито самі себе обстрілюємо й руйнуємо власні міста. Я не могла повірити: фактично він ніс слово в слово те, що транслює російська пропаганда. Запитую: "То ти ж у Києві, що не бачиш, що відбувається?" А він: "Я в Москві". Ми з ним посварилися – кинула трубку, розплакалася".

"Був ще один мій знайомий – колись чи не найбільший мій прихильник. Ми разом займалися спортом, жили по сусідству. Років двадцять тому він одружився з дівчиною із Санкт-Петербурга і переїхав до Росії. Одного дня теж зателефонував. Спочатку все було тепло: розповідав, як любить мої пісні, як досі їх слухає. Ніби жартома зауважив, що дарма переклала репертуар українською. А потім почав повторювати ті самі пропагандистські тези. І чим далі, тим страшніше. В якийсь момент сказав, що буде радіти, коли Київ зітруть із лиця землі. В мене був шок. Вибухнула: "Ти ж українська морда, що ти несеш?". Заблокувала його".

Пік популярності Оксани Вояж припадав на 2000-ті. Тоді співачка працювала за контрактом з продюсерською компанією, яка вкладала кошти у записи, кліпи та промоцію артистів. Саме в той період народився один із найвідоміших хітів співачки – "Не зі мною", навколо якого згодом виникла майже детективна історія: "Ідея композиції належала моєму продюсеру Володимиру Артеменку. Він запропонував зробити україномовну версію відомої у світі композиції й записати її дуетом. Після виходу пісня почала стрімко набирати популярність, звучала буквально всюди. З усіх кіосків, у кафе, ресторанах, на дискотеках. А потім почалося найцікавіше. Знайомі почали приносити мені диски з цією піснею. Я дивлюся – звучить мій голос і мого партнера по пісні – музиканта Валерія Горлова. Але на обкладинці написано: Лайма Вайкуле та Авраам Руссо. Виявляється, нашу пісню почали піратити й продавали під чужими іменами. Тоді продюсер вирішив терміново зняти кліп, щоб глядачі нарешті побачили справжніх виконавців".

"Зйомки проходили неподалік Санкт-Петербурга, в Катерининському палаці, – згадує співачка. – Саме тоді нам дуже допомогла Алла Пугачова. Мій продюсер домовився з нею, щоб для кліпу надали її рідкісний автомобіль Plymouth Prowler. Чесно кажучи, подробиць не знаю – чи то була оренда, чи просто дружня допомога. Усі організаційні питання вирішував продюсер. Згодом пісня "Не зі мною" потрапила в ефір радіо "Алла", і мені передавали, що вона дуже сподобалася Аллі Борисівні. Однак навіть після цього композицію продовжували приписувати іншим виконавцям. Якось під час гастролей ми після концерту вечеряли в ресторані разом із музикантами гурту "Іграшки". Місцевий виконавець зі сцени почав виконувати "Не зі мною". Костя Ягольник, соліст "Іграшок" підійшов до нього, запитав: "А ви знаєте, хто співає цю пісню?" Той упевнено: "Звичайно! Лайма Вайкуле та Авраам Руссо". Підвели його до мене: "Знайомтеся. Насправді цю пісню співає Оксана Вояж".

"Роботи тоді було дуже багато, концертів вистачало, тому заробляла непогано, – згадує Оксана Вояж часи популярності. – До того ж у мене салон краси, тож я не залежала виключно від шоу-бізнесу. Але був випадок, коли через свої переконання втратила великі гроші. Але не шкодую про це. До речі, ще нікому не розповідала цю історію. Це було під час передвиборчої кампанії Януковича. Я була його категоричною противницею. Для мене Помаранчева революція стала дуже особистою історією: ходила на Майдан, підтримувала. І тут телефонує продюсер: "Будуть передвиборчі концерти, пропонують потрійний гонорар". На той момент мій гонорар становив до 5 тисяч доларів. А за ті концерти пропонували близько 15 тисяч за виступ. І це мав бути, звісно, не один концерт. Могла купити ще одну квартиру, збудувати ще один салон. Але мої принципи були важливішими за гроші. Я відповіла: "Ні".

"Не могла сьогодні стояти на Майдані в помаранчевій куртці, а завтра виходити на сцену за гроші й агітувати за людину, яку не підтримую, – продовжує співачка. – Продюсер почав переконувати: "Тобі гроші не потрібні, а мені потрібні. Я вкладаю в тебе кошти". Але я ні в яку. І що робить пізніше мій продюсер? Залишає мене без гонорару за всі новорічні концерти. А цей період для артиста – це час найбільших заробітків. Ми їздили Україною з балетом, повноцінною програмою. Балету він платив, а ми з чоловіком, який був моїм концертним директором, фактично залишилися без заробітку".

За роки популярності Оксані Вояж доводилося виступати на закритих заходах для найвпливовіших людей країни: "Так, перед президентами виступати доводилося. Співала перед Леонідом Кучмою, Віктором Ющенком. А от перед Віктором Януковичем – ні. Були також приватні виступи перед дуже відомими людьми того часу. Якось на одному заході зібрали близько 30 відомих артистів, а в залі сиділи лише четверо гостей. Вони розвалилися в кріслах у спортивних костюмах, а перед ними по черзі виступали зірки української естради. Бували заходи, де заборонялося не лише знімати, а навіть розповідати, де виступав, для кого і з якої нагоди. Думаю, що і сьогодні зірки першого ешелону стикаються з такими ж умовами".

Попри багаторічну популярність, Оксана Вояж обережно ставилася до публічності особистого життя: "Не дуже люблю про це розповідати. Так, у мене є син, онуки, але намагалася залишати цю частину життя поза сценою. Свого часу продюсер забороняв мені говорити, що заміжня. Казав: "Нехай у прихильників залишається місце для фантазії".

Найцікавіше, що мій чоловік Володимир увесь цей час був поруч. Працював моїм директором, супроводжував на концертах, займався організаційними питаннями. Ми постійно були разом, але нікому не говорили, що ми сім'я. Я дуже рано вийшла заміж, чоловік трохи старший за мене. І відтоді все життя разом. Чоловік і зараз залишається головною опорою. Всі ці роки саме на ньому лежить величезна частина роботи. Моя справа – написати пісню, вийти на сцену, заспівати, тримати форму. А все, що пов'язане з домовленостями – це вже його територія".

Окрім музики, вже понад 30 років Оксана Вояж займається салоном краси, який відкрила в Броварах ще на початку 90-х: "Там є все, що має бути в хорошому закладі: перукарські послуги, косметологія, манікюр, масажі, солярій. Але мені завжди хотілося зробити щось більше. У нас є бар, шоурум, бутікова зона з одягом та прикрасами. Я взагалі схиблена на прикрасах, тому цю частину дуже люблю. А сам салон більше нагадує клуб, де можна провести кілька годин із друзями. Одні сидять за кавою в барі, інші йдуть на масаж чи в солярій, хтось займається волоссям або косметологією. Мені хотілося створити не просто місце для послуг, а простір для спілкування й відпочинку. Маємо навіть невелику сцену. У звичайні дні вона працює як манікюрна зона. А коли влаштовуємо музичні вечірки, встановлюємо звук, екрани – і простір перетворюється на концертний майданчик. До речі, 25 червня святкуватимемо черговий день народження салону та презентуватимемо мій новий альбом. А ще будемо збирати кошти для 136-го батальйону ТрО".

"Будь-який бізнес приносить результат лише тоді, коли ним постійно займаєшся, – відповідає співачка на запитання щодо прибутковості свого перукарського бізнесу. – У мене дуже сильна команда. Майстри постійно навчаються, проходять курси. Неодноразово ставали переможцями професійних конкурсів. Ми виростили чемпіонів Києва та України. На жаль, війна розкидала частину персоналу по світу, але команда все одно залишається дуже потужною. Звісно, у нас бувають артисти. І Павло Зібров, і Іво Бобул, приходить Камалія, Ольга Сумська. Але основу все ж таки складають звичайні клієнти, які з нами роками".

Попри багаторічну кар'єру в шоу-бізнесі, Оксана каже, що близьких друзів серед колег у неї небагато: "Не можу сказати, що ми ходимо одне до одного в гості. У дорослому житті це взагалі складно. Але люди, яких щиро люблю й ціную, є. Дуже тепло ставлюся до Ольги Сумської. Коли вона приїжджає із виставами, заходить до мене. Досить часто спілкуюся з Камалією. Буваю на її сімейних святах, днях народження. З Оксаною Пекун ми навіть разом їздили по гриби. Із Петром Магою теж час від часу влаштовуємо "тихі полювання".

"Я взагалі грибний маніяк. Якщо є можливість вирватися до лісу – довго вмовляти не треба. Мені здається, що в минулому житті ми з чоловіком були якимись лісовими створіннями. Любимо виїжджати з наметами на кілька днів, особливо якщо збирається компанія друзів. До війни часто відпочивали на Канівському морі. Але буває й зовсім спонтанно. Їдемо машиною з чоловіком, переглянулися: "Ну що, через лісок?" Звертаємо з дороги, перевдягаємося в "лісовий" одяг, який постійно лежить у багажнику, і йдемо гуляти. Побродили між деревами, пошукали грибів, обійнялися з березами й дубами – і вже повертаємося іншими людьми".

За словами співачки, це захоплення стало для неї не просто хобі, а терапією: "Ми завжди збираємо більше грибів, ніж можемо з'їсти. Тому роздаємо друзям, сусідам, дівчатам у салоні. Для нас головне навіть не гриби, а сам процес. Окрім того, ліс допоміг мені пережити дуже важкий період у житті. Коли були панічні атаки, коли шукала відповіді на свої питання, ми проводили в лісі дуже багато часу. Я могла просто лежати на траві, дивитися в небо, молитися і мовчати. Там я знаходила спокій, якого не могла знайти ніде більше".

Співачка каже, що для повноцінного відпочинку їй потрібно небагато – повітря, вода і можливість побути ближче до природи. Тож ми поцікавилися, де вона живе і як знаходить ресурси: "У нас є і квартира, і дача. Дача дісталася ще від батьків чоловіка. Звісно, ми її трохи облаштували під себе, але будували не ми. Ділянка невелика – шість соток. Але там є все, що потрібно: басейн, чан на дровах, як на Закарпатті. А головне – поруч Десна. Коли залишаємося на дачі, то ранок починається з пробіжки та купання в річці. Якщо погода не дозволяє – робимо зарядку, плаваємо в басейні. У буденному житті живемо в квартирі. У тому самому будинку, де розташований і мій салон краси. Квартира на восьмому поверсі, а салон – на першому. До війни це було просто комфортно. А тепер виявилося ще й практично. У нас будинок із панорамними вікнами – скло практично всюди. В квартирі немає ні одної кімнати, де було б дві стіни. Тому під час ракетних атак спускаємося в салон і спимо там. На першому поверсі усе-таки спокійніше, ніж на восьмому".

Оксана Вояж перебуває у прекрасній формі й має енергії не менше, ніж у часи найбільшої популярності. Втім, як з'ясувалося, за цим стоїть не любов до тренувань: "Я вам відкрию секрет: у нашій сім'ї спорт ніхто не любить. Ні я, ні чоловік. Просто є речі, які треба робити. От я не люблю мити посуд, але мию. Так само і спорт. І – англійська мова. Двічі на тиждень займаюся з викладачем і щоразу думаю: ну чому маю це робити? Але розумію, що нині соромно не знати англійської. Мені здається, найбільший ворог людини навіть не лінь. Найбільший ворог – це зона комфорту. Саме вона не дає нам рухатися, розвиватися, пробувати щось нове". Співачка зізналася, що давно мріє написати книгу: "У мене навіть є робоча назва – "І в 90 буду 90-60-90" (сміється). Залишилося лише знайти час".

Оксана Вояж каже, що уваги від прихильників вистачало завжди. Тепер згадує ті історії з усмішкою, хоча свого часу вони ледь не зіпсували стосунки в родині: "На одному з концертів до мене підійшов чоловік, молодший за мене, передав записку. Я його не знала. У нас із чоловіком ніколи не було секретів – усі такі записки одразу віддавала йому. Відкриваємо, а там намальований значок Mercedes, написано: "подарунок" і номер телефону. І от саме ця історія чомусь Володю зачепила. Сказав: "Усе, закриваємо твій проєкт". Я відповіла: "Добре, якщо ти так вирішив". Для мене сім'я завжди була на першому місці. Але водночас я чесно зізналася, що музика – це частина мене. Я пишу пісні ще зі школи. Не уявляю свого життя без неї. Кілька днів ми майже не розмовляли. Не сварилися, не кричали – просто мовчали. А потім одного дня задзвонив телефон. Чоловік подивився на мене і буркнув: "Збирайся, у нас концерт". На цьому історія закінчилася. І більше ми до неї ніколи не поверталися".

Втім, записки й залицяння були далеко не найдивнішими проявами уваги з боку шанувальників: "Бували й дуже наполегливі прихильники. Дехто приїжджав до салону краси й намагався вразити грошима. Пам'ятаю, один чоловік зайшов у барну зону, відкрив дипломат і просто висипав на стіл величезну купу доларів. Такої кількості готівки в житті не бачила. Але на мене це не справило враження. Можливо, когось такі жести захоплюють. А мені вони завжди здавалися примітивними. Любов і повагу не можна купити валізою грошей".

Тим часом співачка зізнається, що повернення на сцену принесло їй не лише нову хвилю популярності, а й зворотний бік публічності – критику та хейт у соцмережах. Проте ставиться до цього з гумором, переконана: догодити всім неможливо: "У коментарях пишуть різне. І що я товста, і що мені вже час на пенсію, і що треба онуків няньчити, а не виходити на сцену. Чого тільки не начитаєшся – усе було. Стараюся ставитися до цього спокійно".

Особливо прикрою для артистки стала історія з блокуванням її TikTok-акаунту: "Він у мене був дуже активний. Один з дописів набрав майже два мільйони переглядів. А потім акаунт заблокували. Причиною нібито стали спортивні вправи, які виконувала в басейні. Досі не можу зрозуміти, що там було такого. Звичайна аквааеробіка. Але акаунт заблокували, і півтора місяця ми намагалися його повернути. Писали звернення, але нічого не допомогло. Мені навіть говорили, що це могла бути цілеспрямована скарга від недоброзичливців. Зрештою довелося створювати новий акаунт. Але поки що він розвивається повільно".

Втім, без нових проєктів артистка сидіти не збирається. Нещодавно їй запропонували спробувати себе в ролі телеведучої: "Запросив один телеканал, хочуть запустити програму про грибництво. Спочатку пропонували назву "Грибний вояж", але мені більше подобається "Зіркова грибалка". Суть проста: я запрошую відомого колегу, ми разом їдемо до лісу шукати гриби, гуляємо, спілкуємося, паралельно він розповідає про себе, своє життя. Мені здається, це може бути цікаво. Бо в лісі люди часто відкриваються зовсім по-іншому, ніж у телевізійній студії. Зараз грибів ще небагато. Днями знайшли кілька маслюків, сезон ще попереду. Думаю, найцікавіше почнеться восени. Тоді й програма матиме шанси на успіх".

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з режисером Семеном Горовим – про те, як війна змінила шоубіз, $70 тис. від Меладзе та ціну комфорту Повалій та Ані Лорак.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!