"Його мобілізація – надважка історія". Режисерка Тоня Ноябрьова озвучила свою версію того, як загиблий актор Євген Бушмакін опинився на фронті

21 липня стало відомо, що актор Євген Бушмакін, відомий за ролями у фільмах "Герой мого часу", "День Незалежності", "Ти мене любиш?" та інших стрічках, загинув, захищаючи Україну. Йому було 45 років. Першою про смерть актора повідомила режисерка Тоня Ноябрьова, яка опублікувала у соцмережах емоційний допис, присвячений другові. Згодом трагічну звістку підтвердила дружина актора Олена.

OBOZ.UA поспілкувався з Тонею Ноябрьовою. Вона розповіла, що писала свої сценарії спеціально під нього, розкрила подробиці про родину актора, а також поділилася своєю версією обставин мобілізації Бушмакіна.

Саме Тоня Ноябрьова свого часу відкрила Євгена Бушмакіна широкому глядачеві. Актор дебютував у її короткометражному фільмі "День Незалежності", який став першою режисерською роботою Ноябрьової в кіно. Згодом вона запросила його на головну роль у своєму повнометражному дебюті "Герой мого часу". Ця робота принесла Бушмакіну номінацію на кінопремію "Золота дзиґа". Потім він знявся у ще одній стрічці режисерки – "Все буде добре", а також з'явився в драмі "Ти мене любиш?", що була представлена на Берлінському міжнародному кінофестивалі.

"Познайомилися з Євгеном на першому курсі університету культури, ми – одногрупники, – згадує Тоня Ноябрьова. – Це був 2000 рік. Навчалися на режисерів масових свят та видовищ. Майже весь студентський час провели пліч-о-пліч, багато щось придумували, мріяли й експериментували. Уже тоді було очевидно, що Женя – абсолютно винятковий актор, режисер. Він фантастично малював, хоча про цей його талант знали далеко не всі. Абсолютно феноменально фотографував – мав дивовижне відчуття кадру. У Жені був справжній, рідкісний хист помічати красу. Можна зайти на його сторінку в Instagram, там дуже багато фотографій. Те, як він бачив цей світ – так не кожен може".

"Коли я починала свою режисерську кар'єру й працювала над дебютною короткометражкою "День Незалежності", у мене не було жодних сумнівів, хто має зіграти головну роль. Насправді я писала цей сценарій під Євгена і разом із Євгеном. Ми дуже багато обговорювали, вигадували, народжували історію разом. У цьому сенсі він був моїм абсолютним співавтором".

"День Незалежності" стала унікальною роботою для українського кіно. Ми шукали абсолютно іншу манеру існування актора в кадрі – майже документальну, таку, за якої глядач зовсім не відчуває, що людина грає роль. На той момент такого підходу в українському кінематографі практично не було. Фільм мав неймовірний успіх: ми виграли практично всі можливі українські кінофестивалі (стрічка має Гран-прі Національного конкурсу кінофестивалю "Молодість", спеціальний диплом Національного конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю, а також була включена до альманаху "Українська нова хвиля", який об'єднав найкращі короткометражні фільми року. – Ред.), а також здобули нагороди за кордоном".

"І так сталося, що ми все життя разом. Женя став моїм своєрідним талісманом – він був поруч майже в кожній моїй картині. Коли почала працювати над фільмом "Герой мого часу", навіть не виникало думки шукати когось іншого на головну роль. Відразу було зрозуміло: це має бути тільки Євген. Він дуже допомагав мені зі сценарієм, адже я писала його саме під нього. Ми годинами репетирували в мене вдома ще на етапі написання тексту. Він чесно говорив, що для нього органічно, а що ні, пропонував свої рішення, допомагав шукати інтонації, поведінку. Ми буквально створювали цього героя разом. Це був фантастичний творчий шлях, заснований на абсолютній довірі. Женя був не лише виконавцем ролі – він був моїм співавтором. Саме тому всі персонажі, яких він грав у моїх фільмах, виходили такими живими й неповторними".

"У нього є абсолютно чудесна дружина Олена, з якою вони прожили багато щасливих років разом. Для мене вони завжди були прикладом справжньої сім'ї – сповненої любові, взаємної поваги й турботи. На них було дуже приємно дивитися. У них росте син Міша, якому п'ять років. Женя просто безмежно його любив, для нього син – це цілий світ. Міша дуже схожий на свого тата".

"Його мобілізація – це надважка історія. Наскільки мені відомо, Женю фактично викрали і силоміць доправили до ТЦК. Це сталося наприкінці квітня, а вже невдовзі його відправили до Краматорська. Я не знаю, яке навчання можна було пройти за такий короткий час, якщо вже за два місяці він опинився у штурмовому підрозділі й виконував бойові завдання. При цьому Женя був абсолютно невоєнною людиною. Від початку повномасштабної війни він не залишав Київ. Викладав, мав дуже багато студентів і щиро вірив, що його місія – плекати українську культуру та боротися за країну на культурному фронті. І, на мою думку, він справді робив це дуже успішно. Для мене це величезна трагедія. Я також вважаю, що система мобілізації в нашій країні, яка вже багато років живе в умовах війни, потребує серйозного переосмислення й реформування".

"Так не повинно бути, щоб людей, які не готові до бойових дій, не мають належної фізичної та психологічної підготовки, бездумно відправляли просто в пекло. Я поки не знаю всіх подробиць цієї історії. Думаю, з часом стане зрозуміло, як усе відбувалося. Але мені дуже хотілося б, щоб цей випадок став поштовхом до серйозного переосмислення того, як надалі має бути організована оборона нашої країни і як має працювати система підготовки та мобілізації. Людське життя нарешті повинно стати найвищою цінністю – так, як це відбувається в цивілізованих країнах. Наприклад, в Ізраїлі".

"Для мене це невимовна втрата. Женя – це шматок мого серця. Це мій брат, мій друг, мій співавтор, мій колега. Абсолютно світла людина, без якої я поки що не уявляю свого творчого життя. Мені дуже важко зараз... Для всіх, хто його знав, він був справжнім світлим янголом. Коли Женя приходив на знімальний майданчик, здавалося, ніби виходило сонце. Він завжди усміхався, жартував, створював навколо себе відчуття тепла. А в кадрі працював просто феноменально. Усі, кому хоча б раз пощастило з ним попрацювати, це знають. Сьогодні ми говорили з режисером Антонієм Лукічем ("Мої думки тихі", "Люксембург, Люксембург"), у якого Женя зіграв невелику епізодичну роль у серіалі. Він сказав мені: "Боже, я стільки разів думав про Євгена. Так хотілося ще повернутися до роботи з ним, бо це була справжня насолода".

Раніше OBOZ.UA писав, що на війні трагічно загинув музикант і багатодітний батько Ігор Ходжаніязов.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!