"Головне не те, що в тебе в трусах". Наталя Гаріпова – про жіночий стендап, найдепресивніший період у житті та сміх Зеленського, який приніс їй 50 000 грн

Перша українська стендап-комікеса, учасниця та переможниця проєкту "Розсміши коміка", сценаристка, продюсерка Наталя Гаріпова взяла паузу через вигорання після проєкту "Відвал ніг або All inclusive", але знайшла сили, щоб написати комедійну програму для свого нового туру, та повертається на сцену. Попри війну в Україні, вона переконана: зараз як ніколи важливо ходити на концерти та все, що пов'язане з творчістю.

Відео дня

В ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA Наталія поділилась, як починала свій шлях у жанрі стендап, коли чоловіки виходили на перекур під час її виступів, розповіла про боротьбу з сексизмом та зізналась, чи "випробовує" жарти на коханому. Чому за кожну помилку доводиться розплачуватися жорстоким кенселингом від суспільства, як вдається поєднувати кар'єру та материнство – про це та багато іншого читайте далі.

– Минулого року ви відмовились давати нам інтерв'ю, пояснивши це "вигоранням і перезавантаженням". Якщо це не тригерна тема, поділіться, будь ласка, як ви це подолали?

– Я рік знімала соціально важливий проєкт "Відвал ніг або All inclusive" і вклала туди все, що мала, – всю душу, соціальний вплив, багаж знань і знайомств. Мені дуже хотілось, щоб цей проєкт стався. Щоб міста змінювались, суспільство почало змінювати ставлення до людей з інвалідністю. Мені важливо було показати, що людина з інвалідністю – передусім людина. Смішна, сумна, дивакувата, роздратована, красива – різна. Мені було важливо донести, що ми не СРСР – ми не хочемо ігнорувати людей з інвалідністю.

Ми – суспільство, яке будує єдність під час війни, тому ми сприймаємо все гостро, і зміни відбуваються швидко. Цей проєкт був своєчасним і потрібним. Але робота над ним забирала в мене весь час. Я не могла брати ще якісь проєкти, займатись стендапом або хоча б просто відпочивати. Хочеться сказати, що це не тільки рік роботи над проєктом, це просто накопичена втома за три роки війни – постійної роботи в кризових станах і ситуаціях, волонтерство 24/7 і дитина – це все дало таку перевтому, з якої складно було вибратись, бо в мене в голові залишилося нуль думок. А в душі – нуль моральних сил.

Як я це подолала? Все достатньо просто: близькі безпечні друзі, природа, книги, фільми, тиша, мрії. Саме мрії давались дуже складно, бо мрії – це завжди щось таке легке та безтурботне. А ось із цими двома станами в мене і досі проблеми.

– Після тривалої паузи ви вирушаєте в тур по містах України. Зацитую: "Здається, я дописала концерт у саме той момент, коли треба ще більше комедії". Що ви мали на увазі?

– Комедія – це завжди порятунок, адже пікові етапи розвитку комедії – це кризові етапи в суспільстві. Зараз все дуже незрозуміло, але зрозуміти жарт ми ще можемо. Коли ми сміємось, то відчуваємо, що живі і що ми НАД проблемою, бо ми вже з неї посміялися. Комедія надає сили боротися з несправедливістю. Тому зараз це дуже важливо – ходити на комедію, на танці, співи, займатись творчістю, дихати. Хоча б через раз.

– Як взагалі писати гумористичні історії та смішити глядачів під час війни? Чи помітили, які теми "заходять" найкраще, а які людина не сприймає? Наприклад, жарти "Кварталу 95" періодично хейтять.

– Для відповіді на це питання треба уточнити, що я пропустила два роки стендапу і тільки повертаюся в цей жанр. Перший рік війни я виступала для емігрантів у межах проєкту "Доброго вечора, ми з України". Тоді взагалі не було зрозуміло, як жартувати, але було зрозуміло – це обов'язково треба робити. Потрібно бути поряд зі своїми людьми, просто збиратись разом – сміятись і плакати. Ми почали виступати через місяць після повномасштабного вторгнення, і я думаю, ми перші, хто почав жартувати і співати навіть крізь сльози. Але перші кроки – найскладніші, далі простіше.

– Ви – перша жінка-комікеса. Як вас сприймали чоловіки, коли тільки починали виступати в жанрі стендапу? Власне, як змінився стендап за цей час?

– Були різні чоловіки і по-різному сприймали. Звісно, основна маса жінку-коміка завжди недооцінювала, тому на жінках часто люди виходили покурити або замовляли коктейль, але все змінилось дуже швидко. Бо головне – чи ти смішний/смішна, а не те, що в тебе в трусах.

Я не знаю, наскільки змінився стендап. Я його вивчаю тільки всередині себе і зовсім трішки можу сказати про інших. Для мене головне, що глядач любить тих коміків, яких поважаю і люблю я, для мене це камертон.

Якщо казати про зміни, думаю, скоро стендап може стати не дуже чесним. Може, навіть сказати – стерильним. Бо у нас за кожну помилку ти розраховуєшся жорстким кенселингом від суспільства. Таким чином цей страх забиратиме бажання жартувати гостро. Проте зʼявляться нові герої. Це як чаша, що наповнюється безперервно. Хтось піде, хтось прийде. Головне тут розуміти, що український стендап –це вже не калька з американського, а точно щось самобутнє.

– Хто зі стендаперів викликає захоплення?

– Вася Байдак, Антон Тимошенко, Павло Остріков, Володимир Кравчук, Міша Правільний. А також усі жінки в українському стендапі. Вони виховують дітей наодинці або разом, воюють, лікують, працюють, все пропускають через себе, а потім усміхаються. Жінки – це суперсила.

– Ваша подруга Олена Кравець ходить на письменницькі курси та мріє написати книгу. Кілька років тому ви зізналися, що працюєте над книгою "Енциклопедія престарілої принцеси". Чи вдалося її дописати?

– Олена зараз на початку свого нового етапу в творчості, в неї от-от стартує моновистава, я дуже цього чекаю. Для мене Олена – одна з найсильніших і найжіночніших жінок, яких я знаю.

Моя книга поки на паузі, але я думаю повернутися до неї після туру.

– Як вдається поєднувати материнство і кар'єру? Коли, наприклад, втомлена після виступу, хочеться відпочити, а дитина просить погратися чи почитати книжку? Хто найбільше допомагає з донькою, коли ви на гастролях?

– Мені здається, в мене така ж енергозатратна робота, як і у всіх. Тут залежить, здається, не від роботи, а що я ДЛЯ СЕБЕ роблю попри роботу: якщо займаюся йогою чи бадмінтоном, приділяю собі час на книгу або прогулянку, то і я буду нормальною мамою, а не тривожною. Взагалі діти дають багато енергії, просто ми не завжди вміємо її брати. Спробуйте іноді пограти за їхніми правилами і ви здивуєтесь, наскільки ваша внутрішня дитина хоче веселощів, а ви їй просто їх не даєте.

Мені дуже допомагає чоловік, він шарить все: як вдягати, як годувати, що не казати, як радувати. Ну і плюс – він дуже спокійний, тому і дитині поряд з ним спокійно.

– Ваш чоловік, Антон Азізбекян (музичний продюсер. – Ред.), як і ви, має стосунок до шоу-бізнесу. Чи легко двом творчим особистостям вживатися в одному просторі? Чи "перевіряєте" на чоловікові написані вами жарти? Як сприймаєте критику?

– Якщо хочеш втратити жарт – перевір його на моєму чоловікові. Він не "хохотун", а жарти краще перевіряти на людях, яким не боляче проявляти емоції. Критику не люблю, та й хто її взагалі прямо любить... Але приймаю, працюю потім над цим.

– В одному з випусків "Тихий вечір з Оленою Кравець" порушилася важлива тема: чи варто змушувати дитину вступати до університету, якщо їй не подобається обрана батьками спеціальність. Як і багато інших, ви закінчили заклад вищої освіти заради батьків. Вважаєте доцільними такі дії сьогодні? Про які стосунки з донькою мрієте в майбутньому?

– Я не знаю, що буде в майбутньому, але хочеться мати змогу підтримати дитину в будь-якому її бажанні. Мрію заробити для неї на фінансову подушку, щоб вона мала змогу не одразу бігти в універ, а рік пошукати себе. Або якщо одразу все буде зрозуміло – щоб вона йшла не туди, де нам вистачить грошей, а куди хоче її душа. Я мрію, щоб вона була щаслива. Цей мій план. Це головне.

– З початком повномасштабного вторгнення ви на певний час виїхали до Німеччини. Але той досвід біженства не був першим у вашому житті. У 1992 році, будучи підлітком, довелося тікати з Придністров'я через воєнні дії росіян. В одному з інтерв'ю ви нарікали на своїх батьків, що, мовляв, тоді вони не прищепили вам ненависті до росіян. Сьогодні Росія активно веде війну на території України. Чи обговорюєте події в країні зі своєю донечкою?

– Еміграція була найбільш депресивним епізодом у моєму житті, я завмерла і майже не жила. Думаю, я тоді була поганою мамою і дружиною, але я не дуже пам'ятаю. Пам'ятаю, що мені постійно було боляче і хотілось додому. Бути вдома – це найкраще, що сталось із нашою родиною. Я дуже радію цьому рішенню, хоч іноді сильно страшно за дитину і майбутнє. Ми з Поліною постійно говоримо про війну. Вона знає, що Росія на нас напала. Вона знає, хто джерело зла. Її оточують діти, чиї тати воюють, хтось втратив кінцівки на війні. Неможливо не помічати цього навіть дитині. Але я намагаюсь з усіх сил робити так, щоб у неї було повноцінне дитинство – річка, риболовля, велосипеди, морозиво і світлячки в сірникових коробках.

– Ви перемогли на шоу "Розсміши коміка", де буквально за дві секунди до можливого програшу все-таки змусили розсміятися майбутнього президента Володимира Зеленського і отримали найвищу нагороду в 50 тисяч гривень. Тоді ви склали враження жінки, яка йде до кінця! Ви така ж наполеглива й рішуча в повсякденному житті?

– Я різна. Стараюсь відслідковувати маски, за якими легко сховатись, фіксую зміни в собі, чого хочу, чого не хочу, вчусь говорити "так" і "ні". Я різна. Я крихка і сильна одночасно. Я чоловік і жінка в одній особистості. Я і доросла, і дитина. Люблю своє життя, люблю себе – таку непостійну: то веселу, то сумну, то повну сил, то ліниву. Я – жива всередині, це головне.

– Мені сподобався ваш допис в Instagram: "Раніше мене розтоптували погані вчинки інших людей щодо мене. Зараз вони підсвітлюють мене. Мої вчинки, мої цінності, мої здобутки як особистості, моє коло людей. Добро і чесність завжди перемагають. Я в це вірю". Як ви прийшли до такої думки?

– Мені 40 (сміється).

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю із власником івент-агенції Артуром Пайрері – про ідеальний день народження, російські мультики під час війни і костюми за тисячі доларів.

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю із продюсером Comedy Club Арменом Оганяном – про зрадника Бардаша, звільнення з ТНТ через війну та як у Португалії став "татом" для дітей з України.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!