"Хочу забрати сюди маму!" Як блогер-мільйонник з Іраку Мустафа Фаваді вивчив українську мову на Прикарпатті та став "бандерівцем"
Блогер-мільйонник з Іраку Мустафа Фаваді у 2018 році переїхав до України та жив у різних містах. З початком повномасштабного вторгнення він виїхав до Німеччини, але зовсім скоро повернувся. Сьогодні Мустафа мешкає в селі на Прикарпатті, де самостійно відновив занедбаний будинок, продовжує вивчати українську мову та активно веде свій блог.
В інтерв'ю OBOZ.UA 31-річний Фаваді спростував міф про арабських чоловіків, висловив думку, чим українці відрізняються від іракців, та пояснив важливість спілкування українською мовою. Також блогер розповів, чому називає себе бандерівцем, а Україну вважає найкращим місцем для життя.
– Мустафо, що ви знали про Україну до переїзду?
– Я знав про Андрія Шевченка (сміється). У мене тут є друзі, тому дещо дізнавався від них, а ще читав багато інформації. Мені казали: мовляв, навіщо їхати до України, краще переїжджати в такі країни, як Німеччина або Люксембург. Але я дуже хотів приїхати саме сюди – і ось уже вісім років тут живу.
– А що вас найбільше здивувало, коли приїхали в Україну?
– Перший рік, коли я жив у Києві, було трошки складно вирішити: яку мову вчити – російську чи українську? Але після того, як я переїхав до Івано-Франківська, мені хотілося спілкуватися лише українською. Я вважаю, що російською мовою не можна розмовляти, якщо ти в Україні, а не в Росії.
– А як ви вчите українську мову? Що здається найскладнішим?
– Я – блогер і прагну знімати контент не лише арабською, а й українською. Щодня вивчаю по п'ять слів. Починав із простих фраз: "Привіт! Як ти? Що робиш?". Так поступово мій словниковий запас розширювався. Звичайно, для цього треба постійно спілкуватися. У мене багато друзів-українців, які допомагають із мовою, – разом ми навіть граємо у футбол.
– Коли почалося повномасштабне вторгнення, що ви робили?
– Коли почалася війна, друзі вмовили мене поїхати до Німеччини й повернутися тоді, коли ситуація стане спокійнішою. Пригадую, як був на кордоні зі своєю дівчиною – вона бачила, що я хочу плакати, і почала мене заспокоювати.
У Німеччині я отримував допомогу в центрі зайнятості, та все одно дуже хотів повернутися в Україну. І зробив це при першій нагоді, хоча друзі й відмовляли: мовляв, немає світла, часті тривоги, обстріли.
– А чому ви так хотіли повернутися?
– Для мене в Україні найкраще. Я вже трошки знаю мову, у мене є свій YouTube-канал на понад шість мільйонів підписників, я добре заробляю і завжди кажу: Україна буде!
– Чи було вам легко прижитися в Україні?
– Так, мені було легко прижитися, бо завжди допомагали люди. Я жив у Німеччині, але такого ставлення, як в Україні, не було. А ще можу сказати, що українці люблять тих, хто вивчає українську мову.
– А ви не хвилювалися через те, що живете досить близько до Бурштина, який часто зазнає російських обстрілів?
– Кілька разів мені доводилося чути дуже сильні вибухи, але я бачив сусідів на вулиці й одразу йшов до них. Мені не страшно, тому що коли я був маленьким, в Іраку була війна.
– Тобто це вже ваша друга війна?
– Так, але в Іраку була набагато страшніша війна, ніж тут, в Україні.
– Як, до речі, минула українська зима для вас?
– Ця зима була дуже важкою, вперше в житті я бачив стільки снігу! Через це думаю, що мені буде складно в селі наступної зими, бо в будинку було дуже холодно. Але, слава Богу, зараз погода вже гарна (усміхається).
– Ваші відео на YouTube арабською мовою. Чи плануєте створювати україномовний контент?
– Так, планую. Наразі маю україномовний контент лише у TikTok.
– А ваші підписники – це загалом хто? Ви їх відстежуєте?
– Більшість моїх підписників – з Іраку, Саудівської Аравії, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів і трохи з України. Я знімаю відео про свій побут, про те, як робив ремонт у старому будинку в селі. Тепер дуже багато іноземців хочуть в Україну – навіть більше, ніж у Дубай (усміхається).
– Яке ваше улюблене місце чи місто в Україні?
– Івано-Франківськ.
– Мені дуже приємно, оскільки я сама родом з Івано-Франківська. А з місцевим населенням як ви порозумілися?
– Я познайомився зі своїми сусідами ще першого дня, як переїхав до села, але багато слів, які вони вживали, не розумів. Наприклад, тут ніхто не каже "сьогодні" – кажуть "нині", не "картопля" – а "бульба" (сміється).
Сусіди приносять мені різні українські страви: холодець, голубці, вареники, а я готую для них щось із іракської кухні. У нас чудові стосунки, я люблю їм допомагати.
– Легко знаходите відповідні продукти, спеції для приготування ваших національних страв?
– Я завжди замовляю через інтернет з Одеси або Києва.
– Чи помітили ви якісь схожі риси між іракцями та українцями?
– Українці спокійніші за іракців (усміхається). А ще цікаво: вони думають, що кожен мусульманин повинен мати чотири дружини, але в Іраку такого немає. Звісно, якщо чоловік цього дуже хоче і має багато грошей – то інша справа. Та зазвичай ми шукаємо одну.
– Мустафо, чому ви називаєте себе бандерівцем?
– Якось я зі своїм другом-українцем гуляв Івано-Франківськом. Коли ми проходили повз військкомат, військові раптом його зупинили й хотіли посадити до машини. Мій друг почав благати мене не залишати його. До мене підійшов один із військових старшого віку й запитав: "Що ти тут робиш? Ти розмовляєш українською?". На що я відповів: "Я – Бандера! Відпустіть нас, будь ласка!". Вони розсміялися і справді відпустили нас.
Я дуже хочу, щоб ця війна закінчилася, і всі мали змогу повернутися до своїх домівок.
– Чи плануєте поїхати на свою батьківщину?
– Ні, зараз цього у планах нема. Хочу добре вивчити українську мову та створити компанію з організації екскурсій у Яремче, Буковель, Закарпаття, Київ, Одесу. Також мрію придбати власний будинок і, коли закінчиться війна, забрати сюди маму. Вона бачила відео з нашого села, їй дуже сподобалося. Навіть уже знає кілька слів українською (усміхається).
Мені було п'ять років, коли тато захворів і помер. Мама була змушена сама працювати та виховувати нас із сестрами. Коли я вирішив переїхати до України, то пояснив їй: тут зможу краще заробляти.
Звичайно, вона хвилюється за мене, бо знає, де саме я живу. Вона в курсі обстрілів і того, що іноді в нас немає світла чи тепла.
Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю, як венесуелка Ісамар Фернандес за менш ніж 2 роки вивчила українську мову і співає росіянам пісні про Бандеру: "Україна – мій другий дім".
А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з нігерійкою Онах Узома Ассумптою, яка стала зіркою мережі: про любов до України, тату тризуба та жінку, яка бажає їй смерті.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!