Відомий український актор В'ячеслав Довженко ("Кіборги", "Будинок "Слово". Нескінчений роман", "Інший Франко", "Ховаючи колишню", "Випробувальний термін", "Мавка. Справжній міф") днями публічно оголосив, що дуже скоро зіграє весілля з обраницею Світланою. Дівчина за професію – художниця по костюмах, вона молодша за свого коханого на 20 років. В’ячеславу Довженку цьогоріч виповниться 50, за плечима він має шлюб з акторкою Ксенією Башею, в якому народилися сини – Іван та Василь.

Відео дня

OBOZ.UA поспілкувався зі Світланою за лаштунками прем’єри романтичного фентезі "Мавка. Справжній міф", яка відбулася у столичному Палаці "Україна". До розмови приєднався також В’ячеслав Довженко. Він разом зі старшим сином Іваном грають у картині головні ролі.

– Світлано, довгий час ходили чутки про ваш роман із В’ячеславом Довженком, але без конкретики. Тепер, коли ви не ховаєтеся від публічності, цікаво почути вашу історію – як усе почалося?

– Ми познайомилися ще років сім-вісім тому – працювали разом на зйомках одного проєкту. Тоді просто перетнулися, трохи поспілкувалися – і все. Нічого такого, що можна було б назвати початком історії. А згодом знову зустрілися – в театрі. І це було вже під час повномасштабної війни. На той момент Славко вже не був одружений, жив сам. Я теж була у своєму етапі переосмислення. І от уже третій рік ми разом. Живемо, підтримуємо одне одного, будуємо стосунки.

– Як проходив період "притирання" – той момент, коли двоє починають звикати до ритму одне одного? Чи складно було?

– Якщо чесно, я страшенно боялася побуту, коли ми починали (сміється). Але все добре. Як притиралися одне до одного? У мене все ж таки такий вік (мені зараз майже 30), коли хочеться руху: кудись поїхати, сходити. Слава більш спокійний. І от на цьому контрасті ми й зійшлися. Я його трохи "піднімаю" – у хорошому сенсі, витягую в події, в рух. А він мене заземлює, коли надто розганяюся. Мені здається, ми зійшлися саме тому, що різні. Не однакові – і добре. Бо якби обоє були однаково імпульсивні або однаково спокійні, було б складніше.

Цікаво, що між нами з самого початку не було жодної дистанції. Не було цього відчуття, що треба придивлятися, завойовувати увагу. Я сприйняла його абсолютно на рівних – не як відомого актора, а просто як людину поруч. Ми одразу почали спілкуватися без будь-якої напруженості.

– Розкажіть про свою професію – у якій сфері ви працюєте?

– Я художниця по костюмах. Переважно працюю з персональними зйомками – створюю образи для фотосесій, продумую стилістику, підбираю речі, деталі. Були й комерційні проєкти. Зокрема, працювала для "Сільпо" – оформлювала зйомки. Поки що в мене більше камерні, локальні історії, їх небагацько. Не беруся за все підряд – мені важливо відчувати проєкт.

– Як ваші батьки поставилися до того, що поруч із вами – нехай відомий, але значно старший за вас чоловік?

– Так, вікова різниця є. Але для моєї родини це не стало якоюсь сенсацією. У моїх батьків самих велика різниця у віці, тому тато поставився до цього абсолютно спокійно. На жаль, його вже немає… Рік тому не стало. Мама, звісно, хвилювалася. І навіть не стільки через популярність чи публічність, скільки саме через вік. Після того, як тато пішов, для неї ця тема болісна. Вона непокоїться, щоб я не зіткнулася з подібним болем, щоб не страждала. Але загалом вони прийняли Славу чудово. Родичі Слави? Все добре. Ми досить часто їздимо до них у Дніпро. Мене прийняли тепло, немає відчуття, що я "у гостях".

– А як склалися ваші стосунки з дітьми В’ячеслава? Сьогодні я бачила, як до вас підійшов його молодший – Василь – і ви якийсь час тепло й невимушено спілкувалися.

– Ми страшенно любимо одне одного – і це без перебільшення. Ми друзі – от прямо друзі. У нас у стосунках немає ніякої напруженості чи дистанції. Я добре пам’ятаю той момент, коли Слава привіз мене додому на вечерю. Вася тоді був удома (після розлучення батьків молодший син Довженка й Баші мешкав почергово з обома. – Ред.), і він якось одразу сприйняв мене добре – без настороженості, без холодку. І я до нього одразу потягнулася. Ми дуже швидко знайшли спільну мову – і з того моменту воно якось природно пішло. Я не мачуха – і не хочу нею бути. Я подружка. Іван уже дорослий, у нього своє життя. Ми рідко бачимося, але раз на місяць він приходить до нас у гості. І це зазвичай теплі вечори. Але з Васею, все ж таки, в мене ближчі стосунки.

– Коли ж ви плануєте весілля?

– Думаємо, можливо, коли вже буде тепліше, щоб і погода сприяла, і настрій був легкий. Десь плануємо на кінець літа. Весілля хочемо зробити дуже особистим, камерним – не публічним. Просто для нас і для тих, хто нам близький. Родичі, друзі – ті, з ким нам добре, кому можемо довіряти й бути собою. Ми хочемо просто й без пафосу відчути цей день разом із людьми, яких любимо.

– Цікаво, коли В’ячеслав зробив вам пропозицію, ви одразу погодилися? Його освідчення стало для вас несподіванкою?

– Він освідчився у другу річницю наших стосунків. Хотів зробити сюрприз, і я справді нічого не знала. Але, чесно кажучи, відчувала. Було таке передчуття, що саме сьогодні щось трапиться. Все одно вирішила вдавати, ніби це повна несподіванка – щоб момент залишався емоційним. Сумнівів щодо правильності рішення не було ні в нього, ні в мене. Ми обоє були впевнені, що хочемо бути разом, і пропозиція лише підтвердила почуття. До того ж ми багато жартували на цю тему – і навіть коли все сталося, я спершу сприйняла це як жарт.

– Чи знайомі ви із Ксенією Башею – колишньою дружиною вашого обранця?

– Звісно, що знайомі.

– Сьогодні вона святкує день народження – бачила зранку у соцмережах, як її вітали з Театру Франка, де служить. Ви вже встигли привітати?

– Так, звісно, вітали. Ми підготували для неї подарунок, який чекає тут. Не буду розкривати всі деталі – це трохи приватне, але можу сказати одне: обрали щось таке, що точно їй сподобається.

– Де ви зараз мешкаєте? Слава розповідав нам в інтерв’ю, що свого часу невдало інвестував у новобудову, яку досі не ввели в експлуатацію.

– Так, це правда. Він ще до наших стосунків придбав квартиру, планував, що це буде його простір. І коли ми вже були разом, почали думати, як облаштовувати житло, обговорювали ремонт – мені це цікаво. Формально будинок майже готовий, усе ніби на фінішній прямій, але ключів ще не маємо – очікуємо. Тому поки що ми орендуємо квартиру. Сприймаємо це як тимчасовий етап.

– Чи думаєте ви про спільних дітей?

– Так, ми про це думаємо. Плануємо, але без конкретних дат у календарі. Нічого не загадуємо наперед. Я кажу: "Славко, коли вже розпишемось". Але загалом – так, ми хочемо дітей. Просто щоб це сталося, коли ми до цього справді будемо готові.

– Не секрет, що В’ячеслава Довженка багато років називають одним із найсексуальніших акторів нашого екрана, хоча сам він до цього ставиться з іронією. Його прихильниці вам не телефонують, не пишуть?

– Ні, і, чесно кажучи, це для мене було приємною несподіванкою. Бо я справді хвилювалася. Коли ти починаєш стосунки з публічною людиною, автоматично думаєш: а що буде з реакцією ззовні? Чи не з’явиться якась нездорова комунікація у мій бік? Мені здавалося, що увага може бути надмірною. Але за весь цей час – жодного неприємного повідомлення, жодного дзвінка, нічого такого. І це, напевно, свідчить про рівень його прихильників. Я маю сторінку в Instagram, її легко знайти, але я не прагну публічності як такої. Це трошки не моя історія – мені комфортніше у своєму просторі. Тому, звісно, переживала на початку, але реальність виявилася набагато спокійнішою, ніж мої фантазії.

– Друзі Слави стали й вашими друзями?

– Так, але у Слави небагато близьких друзів – він вибірковий у спілкуванні, цінує щирість. Але ті двоє-троє, з якими справді класно, стали частиною нашого спільного кола. Ми ходимо на вечірки, святкуємо події, Новий рік зустрічали разом. Мої власні друзі теж вільно почуваються з нами. У мене їх теж небагато, є подруга – особлива, для мене як сестра.

До нашої розмови приєднується В’ячеслав Довженко. Ми попросили його розповісти, як це – грати разом із сином Іваном у фільмі "Мавка. Справжній міф". Для Довженка-молодшого ця стрічка стала першою головною роллю у повному метрі.

"З Іваном працювалося фан-тас-тич-но, – каже актор. – Він неймовірно талановитий хлопець, і мені було приємно бачити, як він входить у кадр, як проживає емоції. Цей фільм наповнений такою красою, такою любов’ю, яку, мабуть, багато хто ще не бачив. Ще один важливий момент: у нас так мало приділяють уваги саме кіно для сімейного перегляду. А ця стрічка саме така – фантастична, містична, з глибоким сенсом історія, яка підходить для глядачів будь-якого віку. І мені здається, нам потрібно більше таких проєктів. Щоб покоління, яке підростає, мало змогу бачити український продукт високого рівня.

– А як зараз у вас справи з кіно? На початку великої війни ви розповідали нам, що проєктів було небагато, а гонорари значно впали.

– Зараз, на щастя, усе йде добре, з обопільною любов’ю. Тобто проєкти з’являються, мене кличуть, і це дуже приємно. Що стосується гонорарів – їх ніхто особливо не підвищує. Але всі розуміють реалії, у яких ми живемо зараз. Тому ніхто й не розраховує на великі суми. Чи доводиться через це працювати більше? Я працюю рівно стільки, скільки дозволяє здоров'я. Стараюся тримати баланс: робота, особисте життя, театр, кіно.

– Як ви налаштовували Івана на сьогоднішню прем’єру?

– Були різні розмови. Я його налаштовував на те, що головне – отримувати задоволення від самого процесу. Акторство – це перш за все процес. Ти входиш у роль, проживаєш емоції, взаємодієш із командою, а вже потім приходить результат у вигляді прем’єри чи оцінки глядачів. Процес треба створити правильно, і тоді можна отримати справжнє задоволення. Це непросто, особливо для молодого актора, але до цього варто прагнути. Бо коли ти починаєш цінувати момент, кайф від гри стає щирим і природним. Сьогодні на прем’єрі з ним його мама і молодший брат. Я ж приїхав зі своєю нареченою, Світланою.

Також читайте на OBOZ.UA, як пройшла прем’єра серіалу з чорним гумором про життя після фронту "Повернення" з гучним зірковим складом.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!