Заліщики: німецький Сааршляйфе на Тернопільщині

Мальовничі краєвиди Тернопільщини не перестають вражати мандрівників. Чого тільки вартує село Заліщики. Місто-півострів дуже схоже на локацію у Німеччині. Проте наша природна пам’ятка може не тільки зрівнятися із закордонною, але й конкурувати за першість.

Що подивитися тут — зараз розкажемо.

Коротка історія

Перші згадки про поселення на цих землях датуються 1444 та 1469 роками. Цікава назва, ймовірно, походить від місця проживання людей – за лісом. За час існування селище входило до складу різних князівств. У період, коли Заліщики належали Польщі, тут розпочався справжній курортний бум.

Поляки обожнювали тут відпочивати. Відірваність від промислового центру, неймовірна природа та тропічний клімат зробили локацію дуже популярною. За декілька сезонів вона перетворилася на другу польську Рів’єру. Сюди частенько полюбляв навідуватися маршал Йозеф Пілсудський. Заїжджали сюди й інші відомі особистості: Василь Стефаник, Соломія Крушельницька, Юрій Федькович тощо.

Якщо поглянути на старі фотографії, Заліщики можна не впізнати. Тут функціонували чисті пляжі, елітні ресторани, а гостей заселяли у шикарні вілли. Колишні "господарі" подбали і про зручну транспортну розв’язку. Влітку сюди курсував швидкісний потяг "Luxtorpeda", який можна порівняти з сучасним "Інтерсіті". Ешелон відправлявся з самої Варшави, а вагони містили тільки люксові купе.

Сезон тут розпочинався рано. На початку травня сюди приїжджали перші туристи. А з червня від них вже не було відбою. Тривав цей період аж до середини жовтня. Погода дозволяла, а ще у цей час у селі влаштовували свято "Винобрання". На фестивалі показово збирали врожай винограду.

Та казка тривала недовго. 1 вересня 1939 року Польщу окупувала Німеччина, а території західної України відійшли Радянському Союзу. Після цих подій, на жаль, поселення занепало.

Сьогодення

Хоча від колишнього курорту залишилися тільки світлини й спогади, але й зараз тут є чим зайнятися. Тропічний клімат не змінився, тож відпочивати також можна. Щоправда, не з таким шиком, як раніше. До того ж звідси не зникли чудові краєвиди. Ми постараємося їх описати. Але навряд чи в нас вийде це добре зробити, адже передати словами цю красу надзвичайно складно.

Тільки уявіть: у вигоні могутнього Дністра причаївся невеличкий півострів. Тут, на крихітному клаптику землі, розрослося затишне містечко. Сама територія з трьох боків омивається річкою, і нагадує форму сковорідки. Вузенький шлях, або "ручка пательні", з’єднує райську зону із "звичайною". Також з іншого берега до мальовничого куточка тягнеться міст.

Навесні тут швидко оживає природа. Тому наприкінці березня чи на початку квітня вже можна зустріти квітучі дерева. Цієї пори рекомендуємо орендувати велосипед та покататися поселенням.

Парафіяльний костел Святого Станіслава

Культова споруда у Заліщиках. Це перша церква, яку звели на території селища. Інвестором став польський шляхтич Станіслав Понятовський. Роботи розпочалися 1764-го, а завершилися — 1824 року. До речі, спочатку молитовня була дерев’яною. Потім на її місці збудували кам’яний аналог.

В інтер’єрі залишилися унікальні фрески, а на дверях – дивом збережений родинний герб засновника. За радянських часів костел зачинили для парафіян, а саму забудову почали використовувати як склад. У приміщення завезли сіль, яка згодом вкрила білими плямами стіни, вікна та інвентар. А ось до емблеми дібратися не змогла.

Нині храм відреставровано. Він знаходиться по вулиці Гайворонського. До речі, неподалік розташована ще одна святиня — церква Покрови Пресвятої Богородиці. До неї також варто зайти.

Палац Бруницьких

Наприкінці XVIII століття князь Юзеф Понятовський збудував у центрі міста маєток. Невдовзі його придбав Ігнатій Бруницький, який через декілька років змінив дім на свій смак. У зовнішньому вигляді будівлі почали прослідковуватися риси ампірного стилю. Трохи згодом навколо котеджу виріс парк.

Двоповерховий палац зведений з цегли. Напевно, саме через міцний матеріал і професіоналізм конструкторів забудову вдалося зберегти до наших днів. Але нині вона перебуває в аварійному стані.

До речі, вціліла й найоригінальніша деталь комплексу — колонада. Вона з’єднує головну споруду з флігелем.

Заліщинський парк

Місцеві його називають Нижнім чи Панським. Пам’ятка садово-паркового мистецтва розташовується у південній частині міста. Тут зростають екзотичні дерева, кущі та ліани. Серед них: бундук канадський, керія японська, гінкго дволопатеве, бархат амурський, спірея середня, форзиція європейська тощо. Вік деяких рослин перевалив за сотню років. Більшість з них прибули з інших континентів, але є й ті, що виросли в наших українських заповідниках.

Також рекомендуємо сходити до Цісарської-королівської казарми, польського товариства "Сокіл", Народного дому, будинку староства і суду, Ратуші, а ще подивитися на панораму Заліщиків. Зробити це можна за межами поселення. Потрібно дібратися до села Хрещатик, там зведений оглядовий майданчик.