А що там за кордоном: незвичні традиції народів світу, які дивують туристів

За різними оцінками науковців, у світі налічується від 2 до 4 тисяч національностей. Деякі з них можуть мають лише по кількох десятків чи сотень представників, інші ж обраховуються мільйонами. Спільною рисою для всіх є наявність власних традицій. Ми зібрали для вас найцікавіші з них. Щось вас здивує, щось викличе культурний шок, але точно не залишить байдужим.

La Tomatina Festival, Іспанія

Іспанці обожнюють різноманітні свята та масові гуляння. Ви точно бачили відео в інтернеті, де бики біжать вулицями міста або люди влаштовують масову битву водою, але сьогодні не про це.

La Tomatina Festival – це один з найвідоміших фестивалів в Іспанії, де учасники несамовито жбурляють один в одного томатами. Щорічно близько 150 000 помідорів використовуються у такому дійстві. Захід проводиться у місті Буньоль в останню середу серпня. Тисячі людей з усього світу збираються, щоб взяти долучитися до несамовитої гри.

Що цікаво, La Tomatinaвперше вперше відбувся ще в 1945 як спонтанна бійка їжею під час параду. Іспанцям настільки сподобалася ідея нецільового використання помідорів, що вони вирішили зробити з цього цілу традицію. Ба більше, для сутички використовують спеціально вирощені помідори певного сорту. Як кажуть самі організатори, вони хочуть переконатися, що всі матимуть достатньо "снарядів", аби повеселитися.

Хоч це свято за численними фотографіями в мережі й має вигляд варварства і тотального божевілля, існує і звід правил та рекомендацій. Приміром, варто одягнути окуляри, щоб унеможливити травму очей, а сам овоч перед кидком потрібно розчавити, щоб не завдати суперникові каліцтва. На все про все в учасників буде лише година, жбурляти помідори після сигналу про закінчення, суворо заборонено.

Dia de los Muertos, Мексика

Це мексиканське торжество, покликане вшановувати пам'ять померлих родичів і друзів. У цей день люди створюють вівтарі з фотографіями й предметами, що належали померлим, і влаштовують паради з масками та костюмами.

Варто розуміти, що існує одразу кілька принципових відмінностей із популярним у США, а останнім часом і в багатьох країнах Європи, Гелловіном. День мертвих, попри свою назву, відзначається дві доби. У перший день заведено вшановувати померлих дітей і немовлят, у другий – дорослих.Окрім того, це релігійне свято, яке сягає своїм корінням на 3000 років углиб історії людства, являючись однією з найдавніших традицій, що існують нині.

Ця подія також характеризується досить незвичним для європейського уявлення про смерть настроєм. Річ у тім, що ацтеки та інки не сприймали смерть як кінцеву точку, вважаючи її неминучим, але лише проміжним етапом життя. Саме тому на фестивалях і парадах можна почути ритмічну музику, а всі гості весело проводять час. Мексиканці вірять, що в дні, коли мертві ходять серед живих, не варто сумувати. Це час на приємні спогади у колі сім’ї.

Одним із незмінних символів свята є Ла Калавера Катріна – прообраз ацтекської богині смерті Міктекачіхуатль. Її зобразив на своєму полотні художник Хосе Гвадалупе Посада. Всупереч стереотипному уявленню про мексиканців, раніше тільки дуже багаті люди могли дозволити собі шапки. Саме тому митець одягнув на жінку капелюх – як символ того, що перед смертю всі люди рівні.

Куперсхіллські сирні перегони, Англія

Уявіть собі біг наввипередки, де вам потрібно не тільки прийти до фінішу першим, а й встигнути вхопити заповітний приз. А тепер додамо, що траса – це схил, а приз – величезна головка сиру. Саме так відбувається щорічне божевілля у Великій Британії.

За легендою, давним-давно на одному пагорбі приносили жертву богам. Несподівано сир випав з жертовника і покотився вниз. Його кинулися наздоганяти прочани.

Паломникам цей вид спорту давно не цікавий, а от авантюристів з усього світу від досі приваблює. Та чого вже там, за чутками, є "спортсмен", який за 18 років зміг виграти цілих 23 перегони. Залишається тільки дізнатися, скільки кісток він зламав на цьому шляху.

Річ у тім, що цей вид розваги є чи не найтравматичнішим в Англії й стабільно призводить до численних ушкоджень гравців. Якщо ви коли-небудь намагалися бігти вниз зі схилу, та ще й зробити це швидше за інших, то напевно зрозумієте, чому не всі учасники забігу повертаються додому на своїх двох. З цієї причини під горою завжди чергують медики зі швидкою.

Всупереч сказаному раніше, за всю історію нікому так і не вдалося наздогнати головку сиру, тому переможцем вважається перший, хто перетнув фінішну лінію.

Влада неодноразово намагалася заборонити небезпечну традицію, але перегони відбуваються і нині. Одразу ж зруйнуємо ще один стереотип, учасниць у забігу теж завжди вистачає, а крім професійних спортсменів до забігу долучаються й аматори. Для них є окремі перегони.

Танець хака у Маорі, Нова Зеландія

Хака – ритуальний танок новозеландських маорі, під час якого виконавці тупотять ногами, б'ють себе по стегнах і грудях, водночас ще й вигукують акомпанемент. Мовою маорі це слово означає "танець загалом", а також "пісня, що супроводжує танець".

Хоч хака і є стародавнім бойовим танком, головна мета якого – залякування супротивника, більшої популярності він набув уже в наші дні. Усе завдяки збірній Нової Зеландії з регбі. Вже багато років поспіль вони незмінно починають кожен свій матч із незвичного дригання. Відео з їхніми виступами набрали мільйони переглядів у соцмережах.

Всупереч своєму страхітливому вигляду, хака як танець досить універсальний. Річ у тім, що це не один танок, а збірна назва для одразу кількох. Є окремі хака для чоловіків, жінок і дітей, бойові та привітальні хака. Але всіх їх об'єднує єднання з предками та людьми, що оточують тебе, адже ви синхронно повторюєте одні й ті ж рухи.

Для хака важлива ще й міміка. Випучені очі та висунутий язик вважаються у тутешніх місцях ознакою гарного виконання танцю. Що цікаво, жінки під час цього процесу язика не показують, залишаючи це чоловікам.

Традиції інших народів можуть дивувати. Але не варто забувати, що всі ми різні, тож можемо дивитися на однакові речі з інших сторін.