Блог | Значно простіше буде домовлятися з ЄС, якщо нашим основним ринком стане Азія
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Що спільного між змінами клімату, Ель Ніньо і вступом України до ЄС?
Відповідь дуже проста – сільське господарство, аграрний сектор, виробництво продуктів харчування – називайте як кому подобається. Сформулюємо три тези і два висновки.
Тези
1. Жахлива спека, яка нині панує в Європі, в інших місцях планети обертається посухою або, навпаки, безперервними дощами. Періодичність подібних кліматичних аномалій повʼязується з Ель Ніньо – перегрівом океанів, які мають наслідком серйозні проблеми в аграрному секторі багатьох країн, але особливо – Південно-Східної Азії, де проживає більшість людства. Десять років тому такий самий феномен завдав нищівної шкоди аграрному сектору Індії, Тайланду, Вʼєтнаму, Малайзії та Індонезії. Для 4,7 млрд людей, які проживають у цій частині світу, пріоритетом номер один є забезпечення продовольством. Перегрів океанів у першу чергу впливає саме на Південно-Східну Азію, бо вона вся розташована на берегах океанів.
2. В Україні, яка не розташована поблизу океанів, є не тільки фантастичні чорноземи, але і все ще достатньо води для потужного виробництва аграрної продукції. Це той сектор, який мав би перетворити Україну на потрібну, успішну і процвітаючу, але за умови, коли ми б вміли не тільки виробляти, а й переробляти аграрну продукцію у промислових масштабах, зберігати її протягом року і забезпечувати стабільні поставки на будь-яку відстань. Зміни клімату і у нас даються взнаки, але це зовсім не ті масштаби, які існують в Азії. Наразі ми пишаємось, що різко збільшили постачання кукурудзи у Туреччину. Знаєте, що відбувається далі? У Туреччині з неї роблять кукурудзяну муку, яку з маркуванням "Зроблено у Туреччині" відправляють на весь Близький Схід. Що заважає робити таку муку в Україні я намагаюся зрозуміти вже років 15, від часу своєї роботи послом у Туреччині. Написані були тонни листів – без жодного результату. Між іншим, те саме відбувається з нашою олією. Її танкерами везуть у Туреччину, де просто розливають у пляшки, які експортують, з доданою вартістю. Ми досі не побудували достатньо сховищ, які б дозволяли зберігати картоплю, яблука, інші овочі і фрукти поза сезон, коли вони родять, і японська компанія Маєкава, яка на цьому спеціалізується, вже скільки років пропонує свої послуги по будівництву сховищ.
3. Всі страшенно зраділи початку переговорів про вступ до ЄС. Але насправді мало хто уявляє, що нас чекає, коли справа дійде до кластера по сільському господарству. Спитайте латвійських рибалок, яких примусили вивести з експлуатації частину рибальського флоту і ввели квоти на постачання риби, бо в ЄС не потрібні шпроти в олії. А ми – аграрний монстр. Нас чекає багато сюрпризів, коли поляки, французи, іспанці, та й інші висуватимуть вимоги по обмеженню нашого аграрного виробництва, вводитимуть квоти і вимагатимуть стандартів, яких дотриматись буде вкрай важко.
Висновки
1. Поки ще є час, потрібно негайно приступити до реалізації програми будівництва довготермінових сховищ аграрної продукції, як сезонної, так і переробленої. Пріоритетним напрямком має стати, нарешті, переробка сировини у кінцеві продукти. Потрібні програми заохочення інвестицій у ці сфери. Дуже скоро ціни на продукти харчування будуть зростати, бо їсти всі хочуть, а не буде що. Це стратегічне питання для всього людства.
2. Південно-Східна і Східна Азія мають стати пріоритетом співпраці у аграрному секторі. В обмін на інвестиції з Азії, які мають спрямовуватись на будівництво потужностей для виробництва добрив, закупівлю обладнання для інтенсивного аграрного виробництва і запровадження біотехнологій, які ми втратили разом з аграрною наукою, ми маємо запропонувати спільне виробництво якісних продуктів харчування для власних потреб, для потреб країн Південно-Східної і Східної Азії, для країн МЕНА. Окрім інших переваг, в Азії є потужний флот, який зможе перевозити продукцію на світові ринки. Ми вирощуємо, зберігаємо, переробляємо, вони беруть на себе логістику.
Якщо нашим основним ринком буде Азія, значно простіше буде домовлятися з ЄС, який сьогодні є нашим основним ринком. Про все це довго можна писати, бо найважче доводити очевидне, але я думаю, ідея зрозуміла. Якщо необхідні кроки не зробимо ми, це зроблять та сама Росія, Казахстан, я вже не кажу про Канаду і США.
Час пішов.
