Блог | Донбас: суцільна помилка України
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Як відомо, в щоденниках видатного українського письменника Олеся Гончара нібито вже давно виявили важливий допис, що присвячений Донбасові.
На слова класика, зокрема, звернув увагу Юрій Винничук, також український письменник і публіцист.
Він наводив наступну цитату Олеся Гончара:
"Донбас – це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться!
Бо метастази задушать всю Україну!
Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі?
Ковбасний регіон і ковбасна психологія!
Єдину українську школу – й ту зацькували…
Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація.
Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю…
А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж".
Відповідний витяг зі щоденників Гончара цитував, нагадаю, й колишній президент Леонід Кравчук.
Причому цитував схвально – як погляд генія (мені пощастило особисто взяти участь у тому саме ТБ-етері – в якому експрезидент, щоправда, був не в студії, а на екрані).
До речі, оприлюднено цей текст Гончара в "Літературній Україні" за 19.02.2015.
Так от, обговорювали таку позицію в Україні не щодо змісту, а майже виключно стосовно того, чи насправді її висловив Олесь Гончар.
І навіть у такому ж контексті ставились до підтримки Кравчука – чи не помилявся він, вважаючи цей текст автентичним,
і примудрилися зовсім не звернути уваги на те, що Кравчук не просто цитував, а саме ПІДТРИМАВ, при цьому є постаттю аж ніяк не меншого значення, ніж Гончар,
тобто що достатньо було б і того, що це погляд принаймні самого Кравчука, –
щоб прислухатись, а не продовжувати сперечатися щодо автентичності!
За суттю ж сумну правильність цих слів
(що були сказані ще тоді, коли масовість донбаського сепаратизму було в моді не помічати!!!)
вже підтверджено, на жаль, життям,
ба більше:
з-за Донбасу, точніше – його протиукраінської величезної частини, хтось почав вважати, що весь Схід України, включаючи "принагідно" її Південь, це все, мовляв, "той самий Донбас" – і Харків, й Одеса, й Дніпро тощо
[приміром, Кривий Ріг це нібито те ж саме, що "януковський Донецьк"]!
А це вже було жахливою помилкою,
тобто "тінь Донбасу несправедливо паплюжила половину країни, яку умовно називають (разом з Одесою!) Лівоберіжжям,
хоча на таке ганебне поєднання з ним "як явищем" ця половина аж ніяк не заслуговувала.
Ну а зараз війна це підтвердила –
та війна, що фактично з-за Донбасу ("Буде хліб-сіль!") і почалася фашистським мордором
і з-за нього ж не може тепер ще й скінчитися!
Як же мали рацію литовці, коли не дозволили Росії створити й у Литві щось подібне!
Щодо цього – трохи детальніше.
Бо не всі знають, як Сталін у 1945-му й потім Хрущов у 1963-му по черзі намагалися увіпхнути до Литви шмат колишньої Східної Пруссії – так звану "Калінінградську область" [таку собі Кенігсбергщину].
Але 1-й секретар ЦК Компартії Литовської РСР Снєчкус цей троянський дарунок уперто не приймав (немає, казав, коштів на облаштування) –
щоб не псувати росіянами, яких у "нову область" вже понавезли, литовський генофонд і не створювати зайвих проблем
(тож Литві тоді вистачило й Клайпедського краю, який вона зуміла грамотно зберегти суто литовським).
Ну а коли в 1987-му те ж саме про "Калінінград etc" запропонував Горбачов, грамотно відмовився вже Гришкявичус, бо в Литві тоді ставили собі за конкретну мету вихід з СРСР, і внутрішня російська опозиція їй була ні до чого.
Тобто вміли там дивитися у майбутнє.
В Україні ж, що не була свого часу настільки розбірливою, метастази, про які попереджали і Гончар, і Винничук, і Кравчук, тривають вже тринадцятий рік…
