Блог | Віз і нині там: переговори з Путіним безперспективні
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Схоже, що байку про лебедя, рака і щуку "дідусь" Крилов писав, не припускаючи, що вона повністю втілиться в Уряді України в далекому майбутньому. Корупційні скандали в Україні почали дратувати Європу, і в цьому криється головна небезпека для Києва. Якщо європейські виборці-пересічні громадяни скажуть своїм урядам – досить годувати Україну, куди зникають наші гроші, це буде найгірший сценарій для Банкової. Залишившись один на один із неонацистською Росією, воювати стане дуже важко і практично неможливо. Ні грошей, ні озброєння. Фашисти-путіністи радісно потирають руки, а російська опозиція готується повернутися до Росії, щоб у екстазі злитися з владою й святкувати перемогу. Історія повторюється двічі – перший раз у вигляді трагедії (нацистська Німеччина), другий раз у вигляді фарсу (неонацистська Росія). Проблема українського народу в тому, що він полюбляє солодкі обіцянки й терплячий, але це терпіння не безмежне, про що свідчать три Майдани. "Слуга народу" виявився не слугою, а самозакоханим господарем, і проблеми народу відійшли для нього на другий план. Побудована вертикаль влади під час війни почала приносити більше шкоди, ніж користі, а кадровий голод в Уряді України став розкручуватися, як дзига.
Як сказано в назві роману Чернишевського "Що робити?", – треба припинити давати нездійсненні обіцянки та реформувати структуру формування Уряду навіть під час війни. Інакше можуть виникнути нерозв’язні проблеми. Настав час призначати на найвищі посади у владі людей не на основі кумівства, а на основі тендеру, оголошеного не тільки в Україні, а й за кордоном. Інакше лебідь, рак і щука – Зеленський, Буданов і Стефанчук – так і не витягнуть. Наближається найсуворіша зима за час війни, і її треба пережити з найменшими втратами. Як це зробити? – поки що ніхто не знає ні на Банковій, ні в Міноборони, ні у Раді. На превеликий жаль, цього не знають у жодній столиці Європи і навіть в Америці. Усе розраховано на випадок і сьогоднішні пріоритети, а не на майбутнє, і цього часто ніхто не помічає.
Переговори про мир із Росією за участю Віткоффа та Кушнера виглядали переконливо, однак насправді не варті й виїденого яйця. Якщо потішити Трампа й зупинити бомбардування Києва на два дні, то, ймовірно, мало сенс зустрічатися з ними й про щось говорити. Безглуздість і безрезультатність таких переговорів очевидна і передбачалася ще до того, як їхній літак із гучним написом United States of America приземлився в Москві. Ці два персонажі не представляли Америку, вони були комівояжерами президента Трампа, який теж не представляє всю Америку. Такі висновки можна робити, якщо знати й розуміти ентропію суспільної свідомості. В Америці серйозні аналітики почали говорити про те, що навесні наступного року Трамп, найімовірніше, піде у відставку під загрозою імпічменту. Це може статися після проміжних виборів до Конгресу, коли демократи отримають більшість в обох палатах. У зв’язку з цим переговори про мир із Москвою від імені Трампа перетворюються на звичайний фарс. Війна для Росії та Путіна – це парадигма, з чим погоджуються багато американських законодавців. Моя недавня зустріч з одним із таких конгресменів США, Jim Himes, підтверджує мою впевненість у повній безперспективності будь-яких переговорів із Путіним і Москвою. Припинення війни для Кремля – це політична смерть, за якою послідує смерть й фізична.
Війна з Росією не має військового вирішення. Росію та Путіна можна змусити припинити війну лише політичною та економічною блокадою, чого зараз ми не спостерігаємо. Китай не захоче в односторонньому порядку підтримувати Москву, якщо весь Захід висуне умову: або припинення війни, або повна ізоляція, як "чумного барака". Війна з Росією може припинитися, але не зараз і не до зими, а, ймовірно, через рік. Чому президент Зеленський і його Офіс не хочуть сказати людям правду? Гарне запитання. На сьогодні вони літають у хмарах.
