Блог | Віктор Орбан із Путіним витанцьовує політичний чардаш, що перейшов у калинку
Десь у 2011 році пан Віктор Орбан почав танцювати чардаш із новим політичним партнером Будапешта Володимиром Путіним. У Москві досконально вивчили процедуру прийняття рішень в ЄС і НАТО і завжди хотіли мати свого члена в цих важливих європейських і євроатлантичних інституціях. Спочатку Москва намагалася заручитися політичною підтримкою Риги і Таллінна через свою російську національну меншину, яка масово присутня серед населення Латвії та Естонії.
Але ці дві країни ввели обмеження на отримання національного громадянства, коли місцеві росіяни, які оселилися за часів існування СРСР і ще раніше за Російської імперії без знання латиської та естонської мов не могли отримати громадянство, без чого вони були позбавлені можливості брати участь у політичних процесах у країні та обирати своїх депутатів до парламенту та мати представництво в уряді та європейських інституціях. Щоправда, багато етнічних росіян, особливо молодшого покоління, опанували державну мову, але, що цікаво, значна частина з них інтегрувалася в латвійське та естонське суспільство, що відкрило можливість активніше брати участь у європейських процесах, які не збігалися із симпатіями до Москви та РФ.
Крім того, європейські партнери уважно стежили, аби проросійські сили не проникали у внутрішній політичний простір Латвії та Естонії, щоб згодом впливати на ухвалення загальноєвропейських рішень. Коли Кремль зрозумів, що його проникнення через сусідні Латвію та Естонію неефективне, він перейшов до інших нових країн-членів ЄС і НАТО, щоб сформувати там проросійське лобі.
Москва традиційно була присутня в Болгарії ще за часів соціалізму та розширювала потужне фінансування лівих партій країни, щоб вони згодом реалізовували промосковські проекти. У цьому ж напрямку Москва йшла в Чехії та Словаччині. До 1990 року тут розташовувалася радянська окупаційна армія та базувалися радянські спецслужби, які мали величезну кількість своїх агентів у тодішній Чехословаччині, в тому числі на найвищому рівні. Після розпаду Чехословаччини та створення окремих держав Чехії та Словаччини в січні 1993 р., Прага вирішила провести в країні політичну люстрацію, де відрізала усіх колишніх високопоставлених комуністів від можливості отримати високі посади в державних органах. Навіть у цьому випадку вплив лівих колишніх комуністичних сил усе ще відчувається на високому політичному рівні Чехії і до зараз. Словаччина обійшла процес люстрації і там постійно приходять до влади проросійські кадри за таємної допомоги Кремля. Зі вступом Хорватії до НАТО і ЄС інтерес Москви до цієї країни також посилився.
Тут Кремль зосередився, насамперед, на реалізації бізнес-проектів, через які почав активно включатися в політичні процеси в країні, будуючи проросійське лобі на економічному та політичному рівні. Але найбільше російській розвідці вдалося проникнути в політичну та економічну тканину Угорщини. Після повернення Віктора Орбана та його партії до влади після багатьох років роботи в опозиції Володимир Путін, як досвідчений розвідник, зумів налагодити прямі контакти з новим старим угорським прем’єр-міністром і почав разом танцювати політичний чардаш, де нізвідки в оркестрі опинилася російська балалайка. Орбан танцює і задоволений тим, що виконує національний танець, не помічаючи, що в середовищі музикантів вже більше половини росіян з різних спецслужб. З 2011 року Москва постійно фінансово підтримувала Орбана, а після чергової перемоги на передвиборчих перегонах він постійно відповідав посиленням економічної співпраці з РФ.
Таким чином, практично весь енергетичний комплекс Угорщини зараз знаходиться під контролем Росії. Росія повністю контролює атомну енергетику, оскільки побудувала Пакшську АЕС, Угорщина імпортує 86% газу та 65% нафти російського походження. Орбан каже Брюсселю, що він змушений співпрацювати з Москвою, незважаючи на існуючі санкції ЄС, хоча насправді Будапешт сам поставив себе в повну залежність від Російської Федерації. За прийняття таких необдуманих рішень росіяни платили багатьом високопоставленим угорським політикам. А отримані російські гроші треба відпрацьовувати. Так повільно, угорський чардаш перетворювався на якийсь російський чардаш, а точніше калинку. Як кажуть: "Хто платить, той і замовляє музику".
Але в ході широкомасштабного російського вторгнення в Україну Брюссель і Вашингтон не горять бажанням безупинно слухати російську калинку, яку офіційний Будапешт досі називає чардашем. Зараз Конгрес США готує персональні санкції для проросійських угорських політиків. Адже це не незалежна угорська політика, як хоче представити міністр закордонних справ П.Сіярто, який каже, що Угорщина не є колонією, тому вона сама вирішує, що їй робити. Угорщина вже була радянською колонією з 1945 по 1990 рік. Рік. А тепер вона стала адвокатом російської політики в Європі. Всі знаємо, що робота адвоката не безкоштовна. Але Будапешт повинен розуміти, що в разі падіння України російський солдат може знову прийти на територію Угорщини, як і в 1945 році. Минулого разу знадобилося довгих 45 років, щоб повернути його додому.
