Україні обіцяють надати "потужні" гарантії безпеки, головне почати переговори – це маячня, нас хочуть ввести в оману. Інтерв’ю з Харою
Президент США Дональд Трамп заявив, що хоче "укласти угоду", щоб "зупинити цю безглузду війну" в Україні. Його розмова з диктатором РФ Володимиром Путіним і промова віцепрезидента США Венса у Мюнхені свідчать про те, що архітектури безпеки для Європи, яка існувала після Другої світової війни, більше немає. Америка, як і раніше, в НАТО, але Європа навряд чи може автоматично розраховувати на те, що США за Трампа прийдуть їй на допомогу. Політика щодо України також перевернута. Європа та Україна побоюються, що Трамп матиме спокусу укласти угоду з Кремлем через їхні голови.
Уже зараз мирні ініціативи Трампа викликають нерозуміння. Так, 18 лютого у Саудівській Аравії розпочнуться переговори між американською та російською сторонами щодо врегулювання війни та підготовки зустрічі Трампа й Путіна. При цьому президент України Володимир Зеленський уже зазначив, що Україна нічого не знала про перемовини в Саудівській Аравії та не визнаватиме їх.
Своїми думками стосовно того, що сьогодні відбувається навколо мирного процесу щодо війни в Україні, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
– Останні заяви Трампа та його адміністрації шокували Україну та її європейських партнерів через очевидну готовність піти назустріч Путіну, який роками прагнув зруйнувати єдність Європи й США. Тепер, завдяки дзвінку Трампа та виступу віцепрезидента США Венса у Мюнхені, російський диктатор зробив у цьому напрямі значний крок уперед.
Щодо Мюнхенської конференції з безпеки, то очікувалося, що перспективи мирних переговорів і підтримка України стануть ключовою темою. Проте Венс ледь згадавши Україну у своєму виступі, нічого не сказав власне про агресію, замість цього прочитав європейцям лекції про демократію, заявивши, що найбільшу загрозу їхній безпеці становить не військова агресія з боку Росії чи Китаю, а придушення свободи слова – зокрема, спроби не допустити до влади ультраправі партії.
– Дійсно, останні заяви Трампа та "Мюнхен" стали "холодним душем" для європейців і для українців. Він не є системним політиком, він не є ідеальним перемовником. Усі ці балачки про мистецтво укладати вигідні угоди – це лише створений самим Трампом імідж. Бо насправді уявіть собі – ви починаєте перемовини, і ще до їхнього початку кажете, що дві ключові речі, які цікавлять іншого перемовника, тобто членство України в НАТО й кордони 91-го, взагалі не будуть обговорюватися. Тобто вони вже є у кишені Путіна. То про що можуть бути перемовини? Про подальші поступки з боку України? Мені здається, такої наївності складно очікувати навіть від студента першого курсу міжнародного факультету, бо РФ порушила не лише двосторонні угоди з Україною, великий договір від 1997 року та Будапештський меморандум, вона порушила статут ООН.
Однак, за великим рахунком, це дуже важлива політична подія, оскільки Штати показують, що вони відмовляються від своєї ролі глобального та морального лідера, який стоїть на захисті міжнародного права та, власне, підтримує традиційні союзи й партнерів. Виступ Венса, який згадав Україну мимохідь, за великим рахунком, був спрямований на послаблення Європи та допомогу правим рухам у ЄС, щоб наступна Європа була більш прихильним союзником США з погляду цілей і завдань Трампа.
Готовність американців зменшувати свою присутність у Європі – можливо, це й добрий знак у стратегічній перспективі, бо означає, що європейцям доведеться таки взяти свою безпеку у власні руки. Це означає збільшення видатків на оборону, нові програми озброєння і багато інших речей. І це означає підтримку України, оскільки зараз ми знищуємо російський агресивний потенціал, і чим більше ми це зробимо, тим більше в Європи буде часу, щоб посилити власну обороноздатність.
Щодо телефонного дзвінка, який відбувся між Трампом і Путіним, то найголовніше, що фактично Трамп казав не про якісь негативні наслідки для РФ, а навпаки про пряники – що Москва може повернутися G7, що з неї можуть бути зняті санкції, що Україна не отримає членство в НАТО. Тобто американці плекають ілюзії, що можна відтягнути Росію від Китаю в такий ось спосіб за рахунок поступок Путіну.
– Здається, в європейців як не було чіткої стратегії протидії Росії власними силами, так і немає на сьогодні. Вони реагують поки що по факту. Ось є погрози Путіна, збираємося, радимося, схвалюємо рішення. Є погрози від Трампа-Венса – тільки тоді збираємося й намагаємося захиститися.
– Я сподіваюся, що зрештою, після того, як Європа "проспала" 2008 рік, а потім навпаки почала Росію втягувати в європейські питання і збільшувати свою залежність від росіян; як і після 2014 року, коли Європа й Америка нічого не зробили для того, щоб зупинити Путіна та покарати його за незаконну анексію Криму й війну на Донбасі; як після 2022 року, коли європейці-американці схаменулися врешті-решт і почали допомагати, але не в таких масштабах, як це було потрібно для того, аби зупинити агресора, – сподіваюся, що ці тривожні дзвіночки з-за океану пробудять європейців і вони робитимуть більше.
Вже є заява прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, що він готовий відправити військових в Україну після завершення війни. Ще кілька країн готові розглядати це питання. Звичайно, це не означає, що вони готові воювати з Україною проти РФ, але це вже добра зміна настроїв.
Сподіватимемося, що найближчим часом ми почуємо про великий пакет допомоги від Європи, який перевищить все те, що обіцяли європейці нам до того. Тому будемо дивитися, як це зараз розвертається. Європейці, чи то охоче, чи то мимо їхньої волі, мають зайняти жорсткішу позицію у підтримці України, оскільки Америка зменшує свої зобов'язання перед Європою, а РФ не зупиниться. Важливо, щоб ми стали частиною європейської політичної, економічної і безпекової структури.
– Багато хто вважає, що поступки, які Путін фактично отримав від Трампа, невипадкові. США сьогодні прагнуть за будь-яку ціну розірвати союз Росії та Китаю. Венс у інтерв'ю перед конференцією чітко каже, що ми хочемо запропонувати Росії перезавантаження відносин, щоб вона не була молодшим партнером Китаю. Спецпредставник Трампа щодо України Кіт Келлог також говорить, що головне завдання адміністрації на сьогодні – розірвати союз Росії, Китаю, КНДР та Ірану.
– Щодо Росії і Китаю, то вони за великим рахунком ніколи не будуть союзниками. Є взаємна недовіра, нема збігу ключових цілей. Китайці не хочуть зв'язувати собі руки зі слабким партнером, а росіяни не хочуть виглядати молодшим партнером, бо їм же здається, що вони серед трійки найбільш потужних держав світу, які мають вирішувати долю цього світу. В той же час на сьогодні Москва вимушена використовувати Пекін як контрбаланс Заходу, а китайці використовують росіян так само, але вже проти США, адже немає сил протистояти одноосібно. Сьогодні вони фізично потрібні одне одному. Тому, мені здається, це дурниця, просто ілюзія, що Росію можна відтягнути від Китаю за нинішніх умов.
– Американці запевняють Україну, що вона сидітиме за столом переговорів із Росією, а мирну угоду не буде нав'язано. При цьому США та Росія 18 лютого розпочинають у Саудівській Аравії двосторонні переговори щодо "врегулювання війни України". Однією з головних цілей зустрічі також є організація саміту за участю Дональда Трампа й Володимира Путіна. Чи вбачаєте ви на сьогодні наше місце у реальному процесі переговорів? Чи росіяни й американці певною мірою домовляться, а вже потім запропонують українцям сісти і як факт визнати те, що вони вирішили?
– Поки що все виглядає так, що "великі хлопці" хочуть повирішувати свої питання, а потім фактично поставити перед фактом Україну. Мовляв, якщо хочете, беріть участь у цьому, якщо не хочете, не беріть, але майте на увазі, що будуть наслідки. Бо США можуть повністю припинити допомогу. Тут абсолютно зрозуміла логіка, оскільки левова частка допомоги йде від Сполучених Штатів, а європейці не здатні виробляти ту кількість озброєння, боєприпасів і техніки, які нам потрібні.
Зрозуміло, що Трамп і його оточення мають свої інтереси й не дуже дослухаються до нас та європейців. Тому зараз годі казати про те, що ми можемо повернути кордони 91-го одразу. Звичайно, що ми у протистоянні з Росією, у переговорному процесі мали б покладатися на американців. Але я не бачу, щоб американці сприймали це так само.
– За словами Кіта Келлога, сьогодні розглядаються різні варіанти гарантій безпеки для України, але фінальне рішення буде за Трампом. При цьому жодної конкретики, що саме мається на увазі, крім того, що американці не братимуть у цьому участі, а забезпечити гарантії має Європа. Зі свого боку, Європа не зможе найближчими роками забезпечити гарантії безпеки для України без США, заявив міністр оборони ФРН Борис Пісторіус на Мюнхенській безпековій конференції.
– Спочатку треба зрозуміти, що таке ці гарантії безпеки, враховуючи, що наш ворог є найбільшою ядерною потугою у світі. Сьогодні, якщо ми кажемо про гарантії безпеки, то це мають бути два компоненти. Перший – ядерне стримування. Бо Росія погрожувала застосувати ядерну зброю проти нас, починаючи з 2014 року. І хто у нас може дати такі гарантії безпеки? Передусім, звичайно, це Сполучені Штати. Це може бути НАТО, в якій, звичайно, Сполучені Штати відіграють роль цієї безпекової парасольки, а також Велика Британія. Бо Франція має окрему ядерну доктрину й вона не передбачає застосування ядерної зброї для захисту своїх союзників по НАТО. Але якщо ми не члени НАТО й у нас немає угоди зі Сполученими Штатами, чи є гарантія безпеки в контексті ядерного стримування? Немає.
Другий аспект – це те, що наші партнери будуть готові воювати звичайними озброєннями проти РФ. Тобто якщо ядерне стримування не спрацювало і починається війна, то, значить, наші майбутні союзники мають пліч-о-пліч з українцями воювати. Це можливо у двох, фактично, випадках. Перший – 5 стаття Вашингтонського договору, тобто Україна є повноправним членом НАТО. Або другий – безпекові угоди, які передбачають, що автоматично наші союзники майбутні мають воювати разом із нами проти РФ. Але в НАТО нас не хочуть брати й такої угоди підписувати ніхто не хоче, оскільки, зрозуміло, є ризики для цих країн.
Власне, якщо ми кажемо про те, що нам можуть пообіцяти й на що нас хочуть, вибачте, розвести, то це якісь розширені безпекові угоди на кшталт таких, які ми підписали з десятками країн. Але, по суті, вони є гарантіями безпекової допомоги й інших кроків наших партнерів, наприклад, співробітництва оборонно-промислових комплексів. У випадку ж наступної агресії РФ ці країни зобов'язуються лише розглянути можливість запровадження дипломатичних, економічних та інших санкцій, збільшення допомоги озброєнням Україні. Тобто вони не про гарантії безпеки, вони про гарантію безпекової допомоги та реакцію цих країн на майбутню агресію РФ.
Тому, власне, коли нам розповідають, що ми дамо вам якісь потужні гарантії безпеки, головне сідайте за стіл переговорів, то це маячня, це нас хочуть знову-таки ввести в оману. Тому я не бачу, про що можуть бути перемовини. Зараз немає передумов для цього. Власне, тому треба використовувати чіткі дефініції для того, щоб зрозуміти, чи нас намагаються обдурити, чи якась дія може призвести до якогось позитивного результату.
– "Трамп намагається досягти стійкого врегулювання в Україні, щоб конфлікт знову не спалахнув через кілька років", – одностайно говорять Венс, Рубіо та Келлог. Ви вбачаєте, що американці знають, як це зробити й, головне, щоб це не було виключно за рахунок України.
– На мій погляд, він не знає, як це зробити, – це перше. Він покладається на особисті взаємини. Уявіть собі, він каже, я вірю Путіну, що той хоче припинити війну. Вірити росіянам – це останнє, що можна робити у цій ситуації. Тим паче оцьому фюреру "русского міра". Але ж Трамп йому вірить. Він не вірить Зеленському, який каже: якщо Україна програє, то РФ нападе на європейські країни НАТО. На що Трамп сказав, ніби він не вірить, що Росія може таке вчинити.
У Трампа немає добра чи зла, у нього є власні інтереси і, як він вбачає, інтереси Америки. Тому я вважаю, що американці все ж думають поставити нас перед фактом щодо своїх рішень, того, як вони бачать припинення війни.
При цьому в голові Трампа території можна купити-продати, як Гренландію чи щось таке інше. Тобто американці не розуміють важливості України, та й загалом для них важливість європейського континенту зменшилась. Водночас вихід Сполучених Штатів з Європи буде катастрофою більшою, аніж вихід з Афганістану, за який Дональд Трамп дуже сильно критикував Джозефа Байдена.