Санкції в обмін на примарну тишу: як небезпечна формула Трампа відкриває Путіну чергове вікно можливостей. Інтерв’ю з Мережком

Сигнали адміністрації президента США Дональда Трампа про можливе пом’якшення санкцій проти РФ в обмін на короткострокове перемир’я, фактично без жодних гарантій, відкривають для Кремля вікно можливостей, яке раніше було щільно зачинене єдністю Заходу. Паралельно риторика Трампа щодо НАТО, включно з погрозами скорочення військової присутності США в Європі та поділом союзників на "правильних" і "неправильних", ще більше підриває базовий принцип колективної безпеки. Стаття 5 працює не лише як юридичне зобов’язання, а як психологічний фактор стримування. Якщо ж з’являється навіть тінь сумніву у готовності США її виконувати, це автоматично змінює стратегічні розрахунки Москви. На цьому тлі ідея "перемир’я в обмін на санкції" виглядає не як дипломатичний прорив, а як тактична пауза, вигідна насамперед Росії. Вона дозволяє перегрупувати сили, знизити тиск економічних обмежень і водночас протестувати слабкість

Найнебезпечніше – поєднання двох факторів: тимчасове ослаблення санкційного тиску і стратегічна невизначеність щодо НАТО. Саме в такому середовищі Володимир Путін, який уже продемонстрував схильність до ризику, може вирішити перевірити межі допустимого. Не обов’язково через повномасштабну війну, але через гібридні або обмежені військові дії проти країн східного флангу Альянсу.

Європа сьогодні перебуває у фазі переозброєння і поступового посилення. Але цей процес потребує часу. І якщо трансатлантичний розрив поглиблюватиметься швидше, ніж зростатиме європейська оборонна спроможність, виникає небезпечне "вікно вразливості". Саме його Кремль може спробувати використати, щоб поставити під сумнів саму суть НАТО – не декларативно, а на практиці.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Російський диктатор звернувся до президента США з пропозицією про припинення вогню. Поки що часові рамки невідомі, але очевидно, його як мінімум цікавить дата 9 травня.

– Я висловлюю свою суб’єктивну думку. Вважаю, що треба говорити про серйозне перемир’я, не задля проведення параду, а в принципі. І це може бути раніше, наприклад. Путін має довести серйозність своїх намірів, у чому я дуже глибоко сумніваюся. Але заради проведення на декілька годин параду це виглядає дуже сумнівно. Тобто треба говорити про щось більш серйозне, про реальне припинення вогню з відповідними гарантіями.

Загалом ситуація з цим перемир’ям – насамперед ознака слабкості з боку Путіна і визнання певної поразки, тому що він завжди полюбляв проводити військові паради та шоу, щоб демонструвати нібито перемоги. А перемоги, як виявляється, немає. Навіть той факт, що там не буде військової техніки, свідчить про те, що він був змушений урізати формат цього дійства, і це дуже показово. Крім того, це ознака страху. Путін боїться того, що це свято мілітаризму буде зіпсовано, і намагається забезпечити хоча б на кілька годин так зване перемир’я. Але ми розуміємо, що не йдеться про справжнє перемир’я, а лише про страх і бажання гарантувати собі короткочасний спокій для створення картинки. Насправді ж Путін за останній рік довів воєнну неспроможність російської воєнної машини. Йому не вдалося навіть повністю захопити Донецьку область, і це вже стратегічна поразка. Тому, на мою думку, слід повертатися до первинного плану президента Трампа про беззастережне припинення вогню, тобто говорити про справжнє перемир’я, а не про імітацію заради проведення параду.

– Володимир Зеленський відреагував так: ми поцікавимося у Сполучених Штатів, про що взагалі йдеться. Чому Путін апелює до Трампа, ніби у нього є якийсь вимикач, за допомогою якого Україна зупиниться і зробить те, що Путін попросив, а президент США "продавив"? На ваш погляд, чи буде Трамп і його адміністрація тиснути на Україну, щоб Путін спокійно провів свій парад?

– Насамперед цивілізовані демократичні країни святкують перемогу над нацизмом 8 травня, а не 9. Тобто навіть з логіки Трампа мало б ітися про 8 травня. Я не думаю, що він буде тиснути на наше керівництво в цьому питанні, принаймні поки що. Мені здається, він не до кінця розуміє важливість для Путіна цього параду як інструменту тоталітарної пропаганди. Ймовірно, диктатор РФ просто зателефонував, що також є проявом слабкості, і намагається вирішити своє вузьке питання. Сподіваюся, що Трамп розуміє нещирість Путіна і його спроби маніпуляції заради проведення параду, адже не йдеться про серйозні наміри вести реальні переговори щодо перемир’я.

– Західні ЗМІ повідомляють, РФ може оголосити короткочасне припинення вогню в Україні у разі, якщо США погодяться пом'якшити антиросійські санкції. Тобто, по суті, така "торгівля" без жодних гарантій безпеки. Інформацію також підтвердив Володимир Зеленський, який заявив: "Я знаю, що вони порушують питання про відміну санкцій SWIFT, щоб їхні банки могли працювати. Для України це великий ризик". Зеленський також додав, що Україна вітає припинення вогню, якщо воно "не буде використане Росією як тактичний обман". Як ви це оцінюєте?

– Путін намагається скористатися ситуацією у зв’язку з війною в Ірані, щоб переконати Трампа пом’якшити або навіть зняти санкції. Я думаю, що це нереально, хоча були ознаки, що США певний час могли розглядати пом’якшення для стабілізації цін на нафту. Але загалом не йдеться ні про скасування, ні про суттєве пом’якшення санкцій, адже це важливий інструмент тиску і стримування російської агресії. Тому санкції слід зберігати. Вважаю, що Трамп і зовнішньополітична еліта США це добре розуміють і не підуть на такі кроки, бо це викличе нерозуміння в американському суспільстві, оскільки немає жодних підстав для пом’якшення.

Треба чітко зрозуміти, після цього кроку Путін не зупиняється, він щоденно бомбить українські міста і знищує цивільне населення. Навпаки, санкції потрібно посилювати, інакше будь-яке послаблення виглядатиме як заохочення воєнних злочинів російської армії проти України.

– Але чи розуміє Дональд Трамп і його адміністрація суть того, чого прагне Путін щодо України і Європи? Напередодні Трамп знову досить відкрито заявив, що "Байден передав 350 мільярдів, і це основна причина, чому війна триває". Тобто, за цією логікою, війна триває не тому, що Росія не зупиняється, а тому, що Україні допомогли.

– Справа в тому, що такі серйозні зовнішньополітичні рішення ухвалюються не виключно президентом. Існує цілий механізм, у якому беруть участь Державний департамент, Центральне розвідувальне управління, інші спецслужби. Тобто принципово важливі рішення, які стосуються України, не є одноособовими. Це певною мірою гарантує, що вони відповідатимуть національним інтересам США.

Заява Трампа є доволі необережною і не відповідає дійсності, навіть якщо говорити про цифру 350 мільярдів, вона значно завищена, адже йдеться про суму меншу ніж 100 мільярдів доларів. Крім того, значна частина цієї допомоги фактично залишилась у межах США, сприяючи розвитку оборонного виробництва і економіки. Важливо також розуміти, що ця допомога є інвестицією у безпеку як Європи, так і самих Сполучених Штатів. Окрім того, є моральний і гуманітарний аспект, адже ця допомога дозволяє захищати цивільне населення України. Зокрема завдяки системам протиповітряної оборони, таким як Patriot. Без неї Росія могла б завдати ще більше шкоди і спричинити більше жертв. Тому твердження, що допомога Україні продовжує війну, є хибним, адже вона, навпаки, рятує життя і зміцнює безпеку.

– Ще одна резонансна заява президента США. Він оголосив про можливе виведення американських військ із Німеччини, Іспанії та Італії, аргументуючи це тим, що ці країни не підтримують США у протистоянні з Іраном. Чи може це реально відбутися, ще незрозуміло, але для НАТО такі заяви виглядають негативно. Чи може Путін, на цьому фоні проблем та невизначеності НАТО, атакувати країну Європи?

– З одного боку, Трамп прагне, щоб європейські країни активніше підтримували США, зокрема в контексті Ірану. Водночас європейські держави справедливо зазначають, що такі дії потребують попередніх консультацій. Це їхнє право. Важливо розуміти, що НАТО є оборонним альянсом, і механізми колективної оборони, зокрема стаття 5, застосовуються лише у разі прямого нападу на країну-члена. В той же час, у сучасному світі ключовим є поняття довіри, тобто впевненості у тому, що союзники діятимуть спільно у разі загрози. Подібні заяви можуть послаблювати цю довіру і створювати хибне враження про слабкість НАТО. Водночас є ознаки того, що навіть такі ініціативи не є повністю узгодженими з Пентагоном, що ще раз підтверджує колегіальний характер ухвалення рішень у США. Тому, на мою думку, попри риторику, реальних змін у розміщенні американських військ у Європі найближчим часом не відбудеться. Такі заяви можуть виглядати різко, але навряд чи вони суттєво вплинуть на реальну спроможність НАТО.

– Погрожуючи європейським країнам виведенням військ, Дональд Трамп також сказав, що Сполучені Штати "запам’ятають", що Європа загалом не прийшла їм на допомогу у війні проти Ірану. Чи не виглядає це як натяк: мовляв, якщо у Європи виникнуть проблеми із Росією, то США можуть не прийти на допомогу?

– Я переконаний, що у разі реального порушення територіальної цілісності країн-членів НАТО і необхідності застосування статті 5 Сполучені Штати нададуть допомогу. Вони є ключовим гарантом безпеки Альянсу і провідною військовою силою, від якої залежить його ефективність. Тому такі заяви варто розглядати передусім як політичну риторику. Реальність полягає в тому, що НАТО довело свою ефективність як найсильніший оборонний альянс в історії. Крім того, США є державою, де важливу роль відіграє верховенство права, і вони серйозно ставляться до своїх міжнародно-правових зобов’язань. Стаття 5 Північноатлантичного договору є саме таким зобов’язанням, і воно не буде проігнороване, попри гучні політичні заяви.

– На вашу думку, наскільки є ймовірним прямий військовий конфлікт між Росією та країнами Європи? Зараз у інформаційному просторі активно обговорюється така можливість. Наприклад, через удари дронів по російських нафтопереробних об’єктах з боку посадовців РФ лунають звинувачення, що нібито використовується повітряний простір країн Балтії. Також Росія заявляє, що Європа стала тилом для України, оскільки там виробляється озброєння, і навіть публікувалися адреси підприємств для залякування. Водночас прем’єр Польщі Туск прямо говорить про ризик нападу протягом кількох місяців. Наскільки реалістичні сценарії точкових ударів або провокацій?

– Росія вже давно веде гібридну війну проти країн НАТО, зокрема інформаційні атаки, кібератаки, провокації. Це частина тактики залякування і створення невизначеності. Путін діє за певною моделлю: спочатку провокація, потім оцінка реакції. Якщо реакція слабка, він просувається далі. Саме тому важливо демонструвати готовність до рішучої відповіді. Водночас країни, які знаходяться ближче до Росії, так звані прифронтові держави, добре усвідомлюють ризики і активно готуються до оборони. Це, навпаки, знижує ймовірність нападу. Тут діє принцип: щоб уникнути війни, потрібно бути до неї готовими. Тому ризик існує, але саме рівень підготовки і солідарності НАТО є ключовим стримуючим фактором. Путін, попри агресивну поведінку, уникає прямого зіткнення з сильним і об’єднаним противником.

– У Європі водночас спостерігається певна розбіжність оцінок. Наприклад, у Польщі говорять про високу ймовірність війни, тоді як у країнах Балтії звучать більш стримані оцінки, зокрема щодо України лунають заклики не нагнітати ситуацію. Чому виникає така різниця у підходах, особливо з огляду на те, що саме ці країни можуть бути першими під загрозою?

– Різниця в оцінках пояснюється різними підходами до комунікації ризиків і внутрішньополітичними чинниками, але загальне розуміння загрози є спільним. Країни Балтії, як і Польща, мають історичний досвід взаємодії з Росією і добре усвідомлюють потенційну небезпеку. Вони активно готуються до можливих сценаріїв, щоб мати змогу дати відсіч. Водночас публічні заяви можуть відрізнятися за тоном: десь акцент робиться на мобілізації суспільства, десь на збереженні спокою. Але стратегічно позиції збігаються. Важливо виходити з того, що загроза існує, і діяти на випередження. У цьому контексті ключову роль відіграє підтримка України, адже саме вона сьогодні є головним фактором стримування російської агресії. Посилення санкцій і військової допомоги Україні - це не лише питання підтримки, а й інвестиція у безпеку всієї Європи.