
Блог | Росія втрачає Молдову: кампанія дезінформації Кремля в соціальних мережах не досягла потрібних результатів
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Громадяни Молдови йдуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати за склад нового парламенту республіки. Загалом мають обрати 101 депутата на термін у 4 роки. У виборах беруть участь 14 партій, 4 виборчі блоки і 4 незалежні кандидати. Прохідний бар'єр для партій становить 5%, для блоків – 7%, для незалежних кандидатів – 2%.
За наявними даними правляча проєвропейська партія – "Дія і солідарність" (PAS) зберігає найбільшу підтримку з боку молдовського електорату. Існують деякі побоювання, що вона не зможе зберегти абсолютну більшість і доведеться формувати коаліції. Але засновниця партії та чинна президентка Молдови Майя Санду зберігає оптимізм, і наголошує, що PAS блокуватиметься лише з партіями-однодумцями.
Хоча на Заході молдовські вибори описуються, як черговий доленосний момент в історії країни в плані її орієнтації між ЄС і Росією, в російському медіа-просторі особливого ажіотажу навколо Молдови не проглядається. Річ у тім, що раніше ключовим інструментом впливу Москви на молдовську політику була газова труба, однак тепер цей важіль практично повністю нівельовано. Відповідно і самій Росії молдавська кухня стає все менш і менш доступною.
Всупереч зниженню економічної мотивації Кремля до політичного закабалення Молдови, країна зберігає важливе значення у світлі війни РФ проти України, майбутнього Придністров'я і балансу сил на пострадянському просторі. Путін мріє зробити з Молдови підконтрольну йому "Грузію 2.0", однак якщо сценарій провалиться, то робиться ставка на хаотизацію країни.
Надбанням громадськості стали кремлівські плани підриву ситуації в Молдові. Вони передбачають насамперед вербування молдаван за кордоном, зокрема в Росії, для голосування на виборчих дільницях у ЄС та інших країнах. У такий спосіб РФ сподівається зміцнити позиції "дружніх" політичних сил, на кшталт лівого "Патріотичного блоку" або соціал-демократичної "Альтернативи". Раніше росіяни робили спроби використання компрометуючих матеріалів для тиску на державних службовців з метою зриву виборчого процесу.
Проросійські ресурси на всю сурмлять, мовляв, судові переслідування партій-порушників - це недемократично, так само, як і спроби Кишинева стабілізувати ситуацію через недопуск на свою територію деструктивних елементів із "ПМР", які під виглядом виборців розгойдуватимуть ситуацію.
Це необхідно Москві на випадок, якщо електоральні маніпуляції, підкуп, чорнуха і компромат не спрацюють. Тоді путінці підуть на залучення людей для організації деструктивних протестів. Спецслужби РФ проводили вербування молодих чоловіків зі спортивних клубів і злочинних угруповань "для організації насильницьких провокацій під час голосування і протестів після нього". Насильство – стандартний прийом Кремля, коли його маріонетки не користуються довірою серед людей іноземної держави.
Потрібно бути у всеозброєнні, адже Москва за традицією готова до запуску демонстрацій з вимогою відставки Санду, якщо PAS програє вибори, або з метою дискредитації результатів, якщо вона переможе.
Саме силові варіанти дедалі вірогідніші, адже по суті широкомасштабна кампанія дезінформації Кремля в соціальних мережах не досягла потрібних результатів, адже москвофіли та посіпаки Путіна не здатні взяти більшість навіть об'єднаними зусиллями.
Однією з ударних тез Кремля, що обґрунтовують втручання в молдовські вибори, виступає турбота про долю Придністров'я. Російські агенти впливу роздмухують чутки про підготовку Кишиневом і Києвом спільної військової акції проти Тирасполя, ледь не авантюру на лівобережжі Дністра, яка може запустити Третю світову війну. Подібна ахінея необхідна для того, щоб відвернути російські брутальні інтервенції в молдавську політику. Однак шанси Кремля збити Кишинів зі шляху європейської інтеграції приречені на провал, адже, як засвідчив досвід стійкості країн Балтії, Вірменії, і звісно України, ера гегемонії Росії канула в Лету.









