Блог | Путін вистрілив собі в ногу
Отже, Путін убив Пригожина. Чи приніс користь цей теракт – самому Путіну, його режиму, Росії? У його розумінні – так. Навіть дві користі. По-перше, задоволене почуття помсти, що для його дрібної натури життєво важливо, згадайте довгу низку вбивств та замахів на вбивство неугодних йому людей: Литвиненко, Скрипалі, Нємцов, Собчак, генерали Лебідь та Рохлін, Ющенко, Березовський, Навальний, Політковська, Чорновол, Старовойтова та ін.
По-друге, він показав спільникам, хто в правлячій банді господар, що також життєво необхідне. Ну а про Росію він при цьому зовсім не думав і не дбав, вона цікава йому лише як об'єкт експлуатації, лише остільки, оскільки дає йому можливість правити безроздільно і безкарно.
А які мінуси? Їх чимало, в тому числі і для нього самого, але вони за межами його розуміння та обрію планування. Путін живе сьогоднішнім днем, реагує на виклики ситуативно та до передбачення наслідків своїх дій органічно не здатний.
Що ж буде після смерті Пригожина з його спадщиною: бізнесом на сотні мільярдів рублів на рік, приватною армією та африканською мережею дружніх режимів та сировинних активів ПВК "Вагнер"?
Африка
З очевидних мінусів на перший план (для Росії та її режиму) виходить подальша доля операцій "Вагнера" в Африці. Пригожин повернувся до Росії саме звідти і, мабуть, у фатальний для нього рейс вирушив доповідати про результати – так його, власне, і заманили в пастку. Financial Times у статті від 24 серпня вважає, що Росія тепер навряд чи впорається з африканськими аферами, їхньою підтримкою та продовженням. "Африка скотиться у лайно, – цитує FT хорошого знайомого Пригожина. — ... замінити його нікому... Тільки він був таким зрушеним, щоб змусити це працювати".
До заколоту "Вагнер" служив надійною швидкою допомогою для режимів Лівії, Малі (там він зробив свій останній відеозапис), ЦАР тощо, але після рейду на Москву Пригожин перестав бути напівофіційним, але безумовним емісаром Росії. За даними джерела FT, після розмови з Путіним він повірив, що залагодив справи з ним, і готувався почати в ЦАР все спочатку з 1,5 тисячами найвірніших бійців, сподіваючись довести свою корисність (і забезпечити безпеку). Сумарні людські ресурси "Вагнера" в Африці "Уолл Стріт Джорнел" у статті від того ж 24 серпня (усі кити західної преси відгукнулися на путінський теракт) оцінила у 5 тисяч осіб.
Тепер операції "Вагнера" спробують швидше за все вести Міноборони РФ та ГРУ, а пов'язані з "Вагнером" компанії змінюватимуть власників. Контроль над найбільшим активом, золотими копальнями Ндассима в ЦАР, що давав близько $1 млрд на рік, Росія швидше за все збереже. Як і роботу в Малі, де просто немає іншої сили, здатної боротися із джихадистами. Але ні про яке розширення на континенті не йдеться, утримати б наявні позиції.
Слід зазначити, що масштаб цих справ визначався більше політичною складовою, тобто прагненням нашкодити Заходу, а бізнес не варто переоцінювати (принаймні офіційну його частину). FT на початку цього року підрахувала, що сукупний виторг закордонних компаній Пригожина в 2018-2021 роках становив $250 млн. У Росії його структури стільки заробляли за два місяці, до того ж є підстави вважати, що фінансування Росією операцій в Африці перевищувало доходи звідти. Бізнес по-російськи він специфічний...
Як би там не було, а загальний баланс негативний: Путін у найближчій перспективі позбавить своїх спільників жирного шматка доходів, а Росію важелів впливу на африканському напрямі, на якому вона саме зараз намагається проявляти активність щосили, намагаючись протиставити Заходу глобальний Південь.
ПВК "Вагнер"
Однак для України важливішим є інший російський мінус, що йде ненці в плюс: без Пригожина "Вагнер", найбоєздатніше військове з'єднання Росії, втрачає (фактично вже втратило) свою бойову цінність і навряд чи довго протягне.
Інтернет-видання "Медуза" у статті про перспективи "Вагнера" пише, висловлюючи загальну думку, що без керівної трійки Пригожин-Уткін-Чекалов на компанію чекає максимум рух за інерцією. За її інформацією, збирати найманців в Африці доручено малоавторитетному у "Вагнері" менеджеру середньої ланки Андрію Трошеву з широко відомою "згубною пристрастю до алкоголю". Ну а добре поінформований бюлетень The Bell резюмує: "Вірогідне розвтілення "Вагнера", якщо відволіктися від політичного аспекту, обіцяє пройти за схемою в'янення персоналістського бізнесу, який втратив засновника: припинення розвитку, втрата конкурентоспроможності, розділ зі зміною власника".
Головна база "Вагнера" в Росії, розташована біля райцентру Гарячий Ключ у Краснодарському краї (з центром підготовки найманців та полігоном), була урочисто закрита одразу після пригожинського заколоту. За "Вагнером" залишилися лише "чорна каплиця" неподалік і меморіальний цвинтар бійців із пам'ятниками-пірамідами у вигляді "зубів дракона".
У липні, під час підготовки до переведення частини бійців до Білорусії, ПВК здала Міноборони свою важку техніку: танки, БМП, бронетранспортери, артилерію та боєприпаси – понад дві тисячі одиниць техніки, 5 млн набоїв та 2,5 тисяч тонн боєприпасів, включаючи міни та ракети РСЗВ. Без усього цього про бойову ударну силу говорити не доводиться, тому наявність близько 5 тисяч "музикантів" у Білорусі це більше проблеми Лукашенка, Москви, Литви та Польщі, ніж України. Ті ж, що підписали контракт з МО РФ неминуче опустяться до середнього армійського рівня, дуже невисокого.
Чи можливі переговори з Росією?
Так, вся західна преса приділила велику увагу цьому теракту – як же, гучна подія, екстраординарна! Але чи не ця преса останнім часом посилено мусувала тему необхідності переговорів України з Росією на найнегативніших для України умовах?
Вбивство Пригожина, який поклався на слово Путіна, повністю знецінило тему переговорів. Воно ще раз показало і довело наочно – наочніше нікуди – безглуздість переговорів із режимом, на чолі якого стоїть кровожерливий маніяк. Росії в принципі ніколи не можна було вірити, а путінській Росії тим більше!
Це для Заходу безсоромний, демонстративний теракт проти довіреної особи лідера ядерної держави екстраординарний, для Росії ж подія рядова і давно, ще з 24 червня, всіма очікувана. Пам'ятається, в соцмережах сперечалися, чи довго проживе Пригожин, і більшість вважала, що лічені дні. Про це твердили найпопулярніші блогери та авторитетні оглядачі.
Резюме
Але що насправді показало це вбивство? Силу Путіна? Ні, його слабкість і хиткість вертикали його влади. За реально сильної, впевненої в собі влади бунтівника заарештували б і судили, Путіну ж довелося вдаватися до мафіозних методів. Тобто він не всесильний диктатор, який повністю контролює своє найближче оточення, але змушений зважати на якісь групи впливу, з можливістю саботування його наказів або навіть протидії їм. Та й два місяці, що пройшли від заколоту до ліквідації голови бунтівників, говорять про його слабкість.
Підсумовуючи, зробимо висновок, що усунення Пригожина більше на користь Україні, ніж на шкоду, чого не скажеш про Росію та про Путіна. Він знову вистрілив собі в ногу, як кажуть на заході, чи наступив на чергові граблі, говорячи російською. Цей теракт зменшить можливості та погіршить позиції Росії. І, сподіваюся, припинить розмови про переговори. Хоча б на якийсь час.
