Блог | Попередження чи благання, або Чим Америка зараз може налякати Росію

Директор ЦРУ злітав до Москви.

І вже по всій країні ревуть конспірологи, тарологи і просто професійні параноїки "Реткліфф приїхав ПОПЕРЕДИТИ Путіна!"

Звучить так грізно, що аж сльози від сміху виступають.

Америка під Трампом – це вже не та країна, яка може когось попереджати. Це країна, яка сама повзає і просить.

Пригадуєте Анкорідж? Коли "найкрутіша армія світу" розстелила червоний килим, а військові США (ті самі, яких у Голлівуді показують як суперменів) стояли по стійці "струнко", поки путін з усмішкою маніяка-садиста заходив у залу. Це був не саміт. Це був сеанс глибокого політичного провалу.

За два роки Трампа послали усі, хто мав хоч трохи гідності.

Іран – бідний, зацькований, обкладений санкціями півстоліття, який американці вже майже повністю розбомбили своїми "непереможними" арсеналами – і що? Спустошив склади США швидше, ніж свої. І спокійно послав "великого угодника" на три літери.

А москва дивиться на це і тихо рже. Бо вона все ще в кращій формі, ніж Іран. І точно не в тому стані, щоб її попереджали куколди в дорогих костюмах.

Попередити – це коли ти реально можеш завдати болю.

А чим Америка зараз може налякати росію? Новими санкціями?

Тими, які писатимуть сини Трампа, його нафтові друзі та решта ділків, які десятиліттями пили шампанське з російськими олігархами?

Чи, може, найпотужнішим у світі НАТО? Тим самим НАТО, яке вже ловило російські ракети і шахеди на своїй території, а у відповідь видавлювало з себе лише чергову глибоку стурбованість. Реткліфф летів не попереджати.

Він летів благати.

"Тільки не оголошуйте загальну мобілізацію… тільки не чіпайте країни НАТО, ми ж можемо домовитися…"Точно так само Бернс приїжджав перед 24 лютого. Поскиглив, пообіцяв, поїхав. Москва відповіла коротко і по-діловому: "Почули. Ідіть нах*р". І почала різанину.

Світ зараз керується людьми без хребта. Боягузами, які плутають дипломатію з плазуванням.

Продажними лицемірами, для яких "мир" – це коли можна продовжувати заробляти на крові.

Вони вже давно продали все, що можна було продати. Честь. Слово. Майбутнє своїх дітей.

Залишили лише одне право – повзати і торгуватися, поки хтось інший вмирає за них. І цей "хтось" – хлопці з ЗСУ.

Єдині, хто тримає цей світ від повного звірства. Не тому, що їм так хочеться. А тому, що більше немає кому.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...