Відео дня
Якщо Трамп виведе війська з Європи, то ціна і важливість України як частини безпекової структури просто шалено зростає. Інтерв’ю з Харою
Україна та США, погодивши рамкову угоду про ресурси, дещо зменшили напругу у двосторонніх відносинах, які останнім часом залишають бажати кращого. Та все ж головне питання, яке ще турбує Україну в контексті угоди про корисні копалини, – гарантії безпеки від Сполучених Штатів. Президент України Володимир Зеленський 28 лютого зустрінеться у Вашингтоні з президентом США Дональдом Трампом. За словами українського лідера, під час візиту він має намір прямо запитати, чи Америка продовжуватиме підтримку України.
Паралельно Європа, розуміючи, що останні заяви Трампа та його адміністрації щодо безпеки континенту та підтримки України є вже не просто загрозливою риторикою, намагається якнайшвидше напрацювати кроки, які б допомогли мінімізувати процес зменшення американської присутності.
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
– Рамкову двосторонню угоду щодо встановлення правил і умов інвестиційного фонду відбудови буде підписано у Вашингтоні найближчим часом. Однак невирішеним залишилося головне питання для України – гарантії безпеки від Штатів. Дональд Трамп вважає, що присутність американських інвесторів на території України вже означатиме її "автоматичну безпеку". Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що попередньо досягнуту угоду щодо корисних копалин можна розцінювати як фактор стримування для росіян. На його думку, такий фактор у деяких аспектах навіть більш дієвий, ніж інші гарантії безпеки.
– Якщо ми говоримо про гарантії безпеки, то є два компоненти, які їх створюють. Перше – це ядерне стримування. Тобто ядерна парасолька Сполучених Штатів чи інших країн на двосторонньому рівні або в межах колективної безпеки, які стримуватимуть РФ у майбутньому. Абсолютно очевидно, що американці не хочуть йти на такі ризики і не хочуть давати такі зобов'язання не лише Україні, але вже й менш воліють це робити щодо своїх традиційних європейських союзників.
Другий пункт – колективна безпека. Це означає, що на нашому боці проти Росії будуть воювати інші країни. І ми знов не бачимо бажання ані наших європейських, ні тим паче американських партнерів. Усе інше називати гарантіями безпеки – неправильно. І мені дуже не подобається, що український уряд це використовує.
Власне, у контексті цієї угоди про рідкісноземельні матеріали майже не йдеться про безпеку, а лише про те, що Україна і Сполучені Штати шукатимуть можливості забезпечення гарантій безпеки України. Це максимум, на що пристали американці, і це таке дуже розмите формулювання, яке їх ні до чого не зобов'язує.
Щодо того, що це буде значним стримувальним фактором. Так, безумовно, американський бізнес, американські громадяни на території України – це буде стримувальним фактором для РФ, але до певної межі. Бо ми маємо розуміти, що авторитарні й тоталітарні режими можуть робити дурниці, йти на великі ризики для досягнення своїх ефемерних цілей. З погляду реалістів, широкомасштабне вторгнення Росії в Україну суперечило абсолютно всім базовим постулатам і стратегіям як воєнної, так і політичної науки, але це ж не спинило російського диктатора Путіна, який готовий на все задля того, аби принизити Україну.
У будь-якому разі ця угода – правильний крок. Для американців вона позитивна, оскільки на сьогодні фактично до 80% видобутку і перероблення рідкісноземельних матеріалів контролюється Китаєм. А ці матеріали – це те, що потрібно як для айфонів, андроїдів, комп'ютерів, так і для озброєння. Звичайно, що це потрібно для Сполучених Штатів, щоб нарощувати свої м'язи і стримувати Китай.
Звичайно, будемо чекати на остаточну угоду про цей фонд, де буде прописано механізми його наповнення, хто й що контролюватиме, як витрачатимуться ці гроші, які суми – це найбільш важлива частина. Але рамкова угода цілком прийнятна для України, і найголовніше, що нам вдалося оцей "ковбойський наскок" відбити, де Трамп вимагав сто відсотків контролю над нашими ресурсами і визнання боргу.
Хочу зазначити, що, по суті, поки що ми продаємо американцям "повітря", оскільки, звичайно, є щось, що ми вже видобуваємо, і газ, і нафту, якісь елементи цих рідкісноземельних матеріалів. Але щоб заробити оці чи то 500 мільярдів, чи 300, чи хоча б 100 мільярдів, потрібно вкладатися в виробництво, яке принесе перші прибутки через кілька років, якщо не через десятиліть. Тому, звичайно, що це вдалий крок, і ми бачимо, як нервово вже відреагував Путін, фактично запропонувавши американцям російські надра.
– Володимир Зеленський 28 лютого зустрінеться у Вашингтоні з Дональдом Трампом. За його словами, під час візиту він має намір прямо запитати, чи Америка буде продовжувати підтримку України. Трамп заявив, що Зеленський приїде, щоб закріпити економічне партнерство зі Штатами, яке забезпечить Україні певну безпеку від нового російського вторгнення. Загалом, наскільки цей візит може щось змінити, зважаючи на останнє загострення у двосторонніх відносинах?
– Я сподіваюся, що через цю угоду можна буде витягнути з Трампа трохи більше, аніж те, що сам факт такої угоди буде стримувальним фактором. І, звичайно ж, дуже важливо, щоб американці продовжили і допомогу, і відкритий доступ до купівлі американського озброєння, техніки і боєприпасів.
Найголовніша тема розмови, звичайно, стосуватиметься так званих перемовин, хоча я не можу називати це перемовинами, бо немає передумов для того, щоб про щось розмовляти із Москвою. Росіяни займають геноцидну позицію щодо українців, що Україна має зникнути, що не може бути й мови про повернення окупованих територій, адже вони записані в російську конституцію після так званих "референдумів".
Тому найголовніший момент із зустрічі з Трампом для Зеленського – заручитися підтримкою і намагатися схилити американського президента виступити єдиною позицією Заходу проти Росії.
– Ви вважаєте це можливим, зважаючи на ті кроки, які Сполучені Штати, Трамп зробили останнім часом? Маємо протидію Україні з боку американської адміністрації на міжнародній арені, наприклад, в ООН. Маємо негативні вислови Трампа і щодо України, і щодо особисто Володимира Зеленського.
– Для мене те, що відбувалося нещодавно в ООН, у Раді безпеки – це є ознакою змови. Я думаю, що це був результат того, про що розмовляв міністр закордонних справ РФ Лавров і держсекретар США Рубіо в Ер-Ріяді. Вони хотіли легітимізувати цю ідею перемовин й використовувати резолюції для того, щоб тиснути на Україну. Варто віддати належне українській дипломатії, яка змогла протидіяти, щоб не зняли нашу резолюцію у Генеральній Асамблеї ООН, за яку проголосували понад 90 країн. Це дуже добрий результат для української дипломатії, який впливатиме на подальші дії. Бо якщо б була лише беззуба американська резолюція, яку, я думаю, вони погодили з росіянами у загальних рисах, то тоді б і у нас було б менше аргументів. А зараз ми можемо сказати – дивіться, за нас понад 90 країн. Звичайно, це менше, ніж раніше, але все ж таки це аргумент. І тому, я думаю, що заяви Трампа і дії його адміністрації коригуватимуться у зв'язку із тим, як змінюється ситуація і як ми показуємо свою волю до спротиву, неготовність йти на поступки у принципових питаннях. Коригуватиме позицію Трампа й позиція європейських країн.
Звичайно, більше часу потрібно американцям, щоб зрозуміти, що вони мають ілюзії щодо того, що можна відтягнути Росію від Китаю. Сьогодні їх не розтягнути, бо кожен розуміє важливість такого партнера. Для китайців Росія – слабкий, молодший партнер, який виконує брудну роботу зі знищення попереднього світового порядку, де Китай, звичайно, впливатиме на формування нового порядку, який буде більш вигідний йому. Росіяни пихаті, вони не можуть формально бути молодшим партнером Китаю, але через свою нинішню слабкість мають виконувати цю роль.
– Маємо великий десант європейських лідерів до Києва на роковини вторгнення. Багато слів підтримки, є реальні кроки щодо допомоги. Водночас паралельно з цим є певний розкол у ЄС щодо допомоги Україні та конфіскації російських заморожених активів. Франція, Німеччина, Італія та Іспанія, а також голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступили проти передачі заморожених російських активів Україні. Вони побоюються, що конфіскація коштів відлякає міжнародних інвесторів і позбавить ЄС свого головного козиря у переговорах щодо завершення війни. Окрім того, Італія, Португалія та Іспанія висловили незгоду з пропозицією про виділення Євросоюзом найбільшого пакету військової допомоги Україні на суму 20 млрд євро. Проти ініціативи також виступила Угорщина. Ці країни наполягають на пошуку альтернативних шляхів фінансування військової допомоги.
– Європейці до останнього сподівалися, що якось воно мине, само собою якось вирішиться, що Трамп буде робити інше, а не те, про що заявляє. Мовляв, під час першої каденції він не так багато зробив того, що вдарило по безпеці європейського континенту. Сьогодні ж вони прекрасно чують, бачать і розуміють, що насправді все так, як погрожував Трамп.
На даний час перед ними постала дилема – ядерне стримування, бо на європейському континенті є Франція і Британія, які володіють ядерною зброєю, але їхні стратегічні розрахунки у стримуванні РФ покладаються в тому числі на присутність американської ядерної зброї. Тобто це те, про що варто замислитися. Другий момент, що американці можуть швидко піти з Європи, а вона не готова повноцінно замінити ці війська з погляду кількості живої сили та техніки. Сьогодні служба у збройних силах не є популярною в Європі. Тобто потрібно мілітаризувати власне суспільство. Далі, звичайно, потрібно інвестувати більше грошей в оборону як таку. Це означає, що треба переглядати бюджети. Британці вже заявляють, що до 2,5% ВВП вони збільшать видатки на оборону до 2027-го року і намагаються винайти ресурси, передусім шляхом скорочення міжнародної допомоги. Потрібно буде якось зменшувати соціальні зобов'язання держав перед власними громадянами, а це непопулярна річ. Такий крок може змінити політичну карту в певних країнах чи в Європі загалом.
Найголовніше для європейців те, що Сполучені Штати за Трампа не вбачають Європу стратегічно важливою для себе й хочуть переорієнтуватися передусім на Індо-Тихоокеанський регіон та Близький Схід. Це активніше підштовхує європейців до роздумів і дій щодо власної безпеки і системи стримування і, звичайно, підтримки України. Проблем багато, про що і свідчать ось ці заяви щодо заморожених коштів РФ, але я думаю, що європейці все ж таки підуть шляхом більш активної допомоги Україні вже найближчим часом.
– Майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц хоче, щоб Європа отримала повну "незалежність" від США, і висунув ідею створення нового європейського оборонного союзу замість НАТО, включно з ядерною співпрацею із Францією та Великою Британією, аби захистити Європу та Україну від Росії. Наскільки реальні його плани? І чи є місце для України в них?
– Поки що це віддалена перспектива, бо, звичайно, європейці хочуть утримати Сполучені Штати у Європі, вони не здатні поки що самотужки стримувати Росію, а у випадку конфлікту перемогти РФ, бо занадто довго не інвестували в оборону та скорочували її.
Щодо ролі та участі України, то загрози з боку Росії, звичайно, дають підстави європейцям враховувати інтереси нашої країни. Поки що для них було б найбільш вигідно підтримати нас озброєнням та економічно, але тримати поза якимись формальними зобов'язаннями прийти нам на допомогу і воювати разом із нами проти росіян. Але у перспективі, я думаю, це може спрацювати. У таку картину Україна досить непогано вписується. Якщо ми розглядаємо серйозні слова Трампа про вихід з континенту, то, звичайно, ціна й важливість України як частини безпекової структури Європи просто шалено зростає.
– Європейці розглядають миротворчий контингент як основний елемент гарантій безпеки після мирної угоди. США підтримують цю ініціативу Франції та Британії щодо розміщення своїх миротворців на території України, заявив Трамп. Головна проблема для Європи на сьогодні – гарантії допомоги та прикриття від США у цій місії, про що Трамп не хоче поки що навіть й чути. Так чи інакше, але план гарантій безпеки для України вже підготовлений, зазначив Макрон. Він заявив, що спочатку має бути перемирʼя, а потім мирна угода з чіткими гарантіями для України. Макрон пояснив, що буде в разі порушення Росією потенційної мирної угоди. За його словами, Москва зіткнеться з реакцією всіх країн, які брали участь у досягненні домовленості про мир. Щоправда, він не назвав конкретно, якими саме будуть реакція і відповідь від партнерів України.
– Європейський контингент можливий, але я не думаю, що французи і брити готові послати своїх військових на першу лінію. Тим паче, що Трамп і американці кажуть про те, що європейці не будуть прикриті п'ятою статтею Вашингтонського договору. Тобто, умовно кажучи, не буде такого стримувального ефекту. Далі маємо велику купу питань. Якщо росіяни починають стріляти, то що зроблять представники цього контингенту? Стрілятимуть у відповідь чи просто збирають свої речі і залишають цю територію? Тут абсолютно незрозуміло. Я вже не кажу про попередню кількість цього контингенту, яка замала для України. Тому мені здається, все це поки що на рівні якихось неоформлених ідей.
На мій погляд, нам не потрібні насправді американські чи європейські військові. Якщо би було схвалене стратегічне рішення надати Україні все необхідне для перемоги, це передусім повітряний компонент, умовно кажучи, сотня F-16 із відповідними радарами і ракетними системами, оперативно-тактичні ракетні системи у достатній кількості, то це може кардинально змінити ситуацію на полі бою. Власне, тоді європейські війська на території України – це було би нормальне явище, умовно кажучи, як системи ППО, які б захищали передусім західну Україну, транзитний хаб для постачання озброєнь. Плюс, звичайно ж, повітряний компонент. Якщо б наші західні партнери взяли на себе не війну проти російських літаків, а елементи ППО, тобто збивати ракети і дрони, які летять на наші з вами голови.
У такому разі не потрібно було б ризикувати втратами своїх військових, не було б ризику безпосереднього зіткнення країн-членів НАТО з Російською Федерацією. Але це б допомогло нам звільнили велику кількість ресурсів, ППО, живої сили і техніки, яку ми могли б залучити на фронті.
І ситуація могла б бути набагато іншою. Тому дуже добре, що вони врешті-решт про це кажуть, але самі параметри цієї військової присутності, звичайно, поки що доволі абстрактні й туманні.