Путін вкотре заявив, що його ошукали, й образився на Захід та Україну: зернову угоду остаточно поховано?

4 вересня президент Росії Володимир Путін у Сочі зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, який, мабуть, один із небагатьох, хто сьогодні може контактувати як із російським диктатором, так і з президентом України Володимиром Зеленським.

Схоже, на цій зустрічі Кремль остаточно поховав зернову угоду щодо експорту українського зерна через чорноморські порти, яка йому не була потрібна з низки причин, відомих давно. Проте зустріч все одно відбулася, оскільки Путіну потрібен Ердоган, тому що він, по суті, останній його канал взаємодії з цивілізованим світом. Для Кремля це переважує навіть негатив від турецьких публічних ляпасів у вигляді передачі командирів полку "Азов" Україні та згоди на вступ країн Скандинавії до НАТО.

OBOZREVATEL розбирався, що стоїть за незгодою Росії продовжувати зернову угоду.

Нові пропозиції розбилися об дрони

До початку переговорів Росія заявляла про те, що може повернутися до участі в угоді, мовляв, лише виконайте наші вимоги, основна з них – доступ продовольства та добрив РФ на світові ринки.

Раніше Туреччина разом з ООН підготували нові пропозиції, які б допомогли поновленню угоди. Крім цього, у день зустрічі ООН зробила ще один реверанс у бік Москви, заявивши, що поки що немає доказів геноциду з боку агресора в Україні. Як мило, чи не так.

Однак Путін вночі 4 вересня показав, що він думає з цього приводу, влаштувавши чергову масовану атаку безпілотниками на півдні Одеської області і зруйнувавши портову інфраструктуру в Ізмаїлі. Це сталося через день після того, як Росія завдала масованого удару по дунайському порту Рені.

Після виходу із зернової угоди РФ неодноразово бомбардувала українські порти та зерносховища. Лише в липні внаслідок атак РФ пошкоджено та частково знищено 26 об'єктів портової інфраструктури та п'ять цивільних суден.

Росії вигідно без угоди

Цілі Кремля зрозумілі. Програма мінімум – викинути головного конкурента в регіоні Україну зі світового ринку продовольства та зайняти її місце. Паралельно зруйнувати нашу економіку, яка традиційно орієнтована на експорт зернових. Програма максимум – зняття частини санкцій та перемир'я на своїх умовах, з неодмінною окупацією зайнятих раніше територій. Звідси постійні вкидання від офіційних представників країни-агресора: мовляв, ми можемо повернутися до угоди, якщо ви виконаєте наші вимоги.

"Припинення угоди не вплинуло на глобальні продовольчі ринки. Ціни на зернові продовжують знижуватись. Не бачимо в цьому нічого дивного, тому що частка України у світовому зерновому експорті залишається 5% і буде скорочуватися", – так прокоментував Путін не продовження зернової угоди під мовчазну згоду Ердогана.

Для України відсутність угоди – велика проблема. Обсяги експорту продовольства скоротилися щонайменше на 30-40%. Багато компаній перейшли на відправку агропродукції вантажівками або залізницею, зокрема використовуючи інфраструктуру портів на річці Дунай.

Донедавна Україна експортувала зерно кількома маршрутами. Найголовніший – через Чорне море до Стамбула. Крім цього, через дунайські порти і до Європи по суші. Перший маршрут Росія перерізала, вийшовши із зернової угоди. Другий маршрут РФ намагається зруйнувати зараз, запускаючи свої дрони для знищення потужностей дунайських портів.

Третій шлях – сухопутний, перевезення вантажівками та залізницею через Молдову, Польщу та інші країни ЄС. Зміна маршрутів для транспортування скоротила щомісячний експортний потенціал країни вдвічі – з 7-8 млн до 4 млн тонн і завдала серйозного удару по одній з найбільших статей доходів України. З огляду на те, що багато фермерів не мають великих потужностей для якісного зберігання зерна, це стало величезною проблемою.

Путін, отримавши бажане, вбиває відразу кілька зайців – ми втрачаємо одну з головних статей доходу і так проблемного бюджету, Росія отримує можливість зайняти місце на глобальному ринку продовольства. Плюс пропаганда для внутрішнього користування – до великого Путіна і ООН зверталася, і Ердоган приїжджав на уклін, але він їх усіх поставив на місце. Російський народ хлібом не годуй, тільки дай когось "нагнути і перемогти", а те, що за межею бідності сьогодні мільйони, так не жили добре, нема чого і починати.

Кремль за ціною не постоїть

Турецька сторона дещо була здивована ініціативою Росії під час переговорів, але комерційна складова пакетної угоди, запропонованої Путіним, зацікавила її, – заявило джерело в команді Ердогана.

Схоже, Кремль хоч і опустив на землю турецького президента з двох ключових питань – зернової угоди та переговорів щодо України, проте вирішив підсолодити це економічними плюшками.

"Туреччина – наш великий партнер, який має величезну борошномельну промисловість, ми це знаємо. Цілком забезпечимо інтереси Турецької Республіки у цьому плані. Росія готова поставити до 1 млн тонн зерна за преференційною ціною через Туреччину та безкоштовне транспортування до найбідніших країн. Розраховуємо на допомогу Катару. Ми також обговорили будівництво другої АЕС на її території", – заявив Путін.

Крім цього, за його словами, Росія близька до угоди з Туреччиною щодо створення центру торгівлі природним газом.

"Сподіваюся, що найближчим часом ми завершимо наші переговори, а газовий хаб у Туреччині зробить енергетичну ситуацію в регіоні стабільнішою. Проєкт збагатить двосторонні зв'язки", – заявив Ердоган на зустрічі в Сочі.

При цьому роздача прихованих хабарів відбувається на тлі економічних проблем РФ. Так, доходи федерального бюджету продовжують знижуватися і за перші місяці нинішнього року вони значно нижчі за аналогічний період минулого року. Особливо просіла одна з основних статей його наповнення – нафтова, яка впала майже на 50%. За підсумками половини року дефіцит російського бюджету зріс до рекордних 3,4 трлн рублів, хоча за планом за весь 2023 рік ця величина має становити 2,9 трлн рублів. Однак поки що це не заважає Путіну і далі "надувати щоки".

Так чи інакше, але Ердоган і за такого розвитку подій своє отримав: газовий хаб, будівництво АЕС, зерно за прийнятними цінами, а також зберіг роль модератора між двом країнами.

Після цього турецький президент назвав Путіна "дорогим другом" – схоже, в прямому розумінні цього слова.

Ердоган везе звістку від Путіна?

"Що стосується зусиль президента Ердогана щодо врегулювання кризи навколо України, то він завжди приділяв цьому велику увагу, зокрема й у розмовах віч-на-віч. Але ми знаємо, що за посередництва президента Туреччини було досягнуто домовленості, були проєкти документів узгоджені між російською та українською делегаціями. Але потім Україна відправила їх на смітник... Просто до цього ніхто не повертається. Ми чуємо про якісь нові ініціативи, але це не те, що колись із нами обговорювалося. Тому ми нічого нового не сприймаємо. Контрнаступ ЗСУ – не пробуксування, а провал. Принаймні сьогодні це виглядає саме так. Росія ніколи не відмовлялася від переговорів. І зараз ми не відмовляємось. Президент Туреччини порушував ці питання під час нашої зустрічі, я це підтверджую", – все це заяви Путіна на зустрічі 4 вересня.

Кремль вкотре дає зрозуміти простими тезами: Україна не в змозі змінити на полі бою нинішній стан справ, а тому час сідати і домовлятися, але, звісно, на моїх, путінських, умовах.

Найімовірніше, він представив Ердогану свій план щодо подальшого розвитку подій – як він його бачить, який турецький лідер має представити Україні та Заходу.

Про це говорить і той факт, що за заявою Reuters з посиланням на главу МЗС України, у Києві очікують на переговори Ердогана та Зеленського після зустрічі турецького президента з Путіним. Крім цього, Ердоган планує зустрітися на саміті G-20 із президентом США Джо Байденом. Після цих подій стане зрозуміло, що саме на сьогодні "хоче-пропонує" Путін.

Вкотре ошуканий

Кремлівський диктатор вкотре з початку 2023 року поскаржився на "надування" з боку західних країн.

"Спочатку щодо зернової угоди ми погодили виконання низки зобов'язань на користь російської сторони. Коли угода добігла кінця, а жодних зобов'язань виконано не було, нас попросили її продовжити з обіцянкою негайно все виконати. Ми продовжили, знову ніхто нічого не зробив. Потім нас утретє попросили продовжити, і, як заведено з нашими західними партнерами, вони нас знову надули. Захід обманював нас про гуманітарні цілі зернової угоди. Понад 70% вантажів надійшли до забезпечених країн, країн Євросоюзу", – заявив Путін на пресконференції після переговорів.

Кремль знайшов таку собі мантру для виправдання всіх своїх агресивних дій – "мене, нас, вас, загалом усю Росію нахабно і підло обдурили". Для внутрішнього користування, тобто простих росіян, які не вникають у деталі, а реагують лише на якісь ритуальні заяви з екрану пропагандистського ТБ, цього достатньо, щоб переконати себе – дії Путіна та армії Росії щодо знищення України, а в майбутньому і Заходу йдуть лише у відповідь і як захисна міра, не більше. Обдурили, то отримайте у відповідь!

Активно скаржитися на "обман" партнерів Путін почав перед війною. Словосполучення – "кинули і обдурили" тоді ж активно входить у вжиток російської зовнішньої політики. Спочатку це стосувалося лише просування НАТО на схід: мовляв, обіцяли не розширюватися, а ось розширилися. Згодом Росію почали "обманювати" за всіма можливими напрямами, де вона хотіла б підняти ставки і розжарити відносини до межі.

Після року повномасштабного вторгнення взагалі стартував "парад обману". Так, 18 січня Путін розповів, що Росію "водили за носа", поки та намагалася врегулювати розбіжності з Україною. "Не вперше з нами таке відбувається". 21 лютого Путін скаржився, що обіцянки Заходу щодо миру на Донбасі "обернулися жорстокою підробкою та брехнею". 14 березня на зустрічі з робітниками Улан-Уденського авіаційного заводу він звинувачував в обмані Захід загалом. "Вони просто водили нас за ніс, обманювали (малось на увазі підписані Мінські угоди, які нібито були спрямовані проти Росії)", – заявляв Путін.

30 травня Путін говорив, що Росію "обдурили", нібито обіцяючи не розширення НАТО на схід. Також президент РФ скаржився на зустрічі з блогерами про "надування" із зерновою угодою.

Що ж, розберемо коротко всі ці "образи", які стали індульгенцією для нападу на Україну та різких заяв у бік Заходу. Розширення НАТО – по-перше, жодних письмових договорів не було. Нібито "хтось, комусь пообіцяв на словах", що суверенні вже на той час країни Балтії та Східної Європи й надалі будуть перебувати в зоні впливу Росії. Та тільки вони думали інакше і мали на це повне право, а як показує практика останніх років, вони мали рацію.

Щодо невиконання Україною та Заходом Мінських угод, які сама Москва і продавила свого часу, то головні пункти цього документа не виконані Кремлем, а саме виведення військ та передача контролю над кордоном Україні. Щодо вивезення українського зерна "не в ті країни, які треба", то це також путінська брехня, оскільки найбільше продовольства за рахунок чорноморської угоди отримував дружній Кремлю Китай та країни Африки.

Від себе хочеться додати тільки те, що російського царя, мабуть, справді жорстоко й цинічно обдурили, коли в його горезвісні папочки поклали інформацію про те, що в Україні "сплять і бачать його прихід, а сама вона звалиться до його ніг за три дні", лише трішки треба підштовхнути за допомогою "СВО". Але цю брехню у Кремлі воліють не помічати.