Блог | Удари по АЗС у прифронтових регіонах – це не лише про пальне
Удари по АЗС у Харкові – це не лише про пальне. Це про спробу бити по повсякденному життю міста. За наявними повідомленнями, російські удари були спрямовані не просто по території заправок, а переважно по газових модулях. І це важлива деталь.
Чому саме газові модулі?
По-перше, це один із найбільш ризикових елементів на АЗС. Скраплений газ є легкозаймистим, а пошкодження такого обладнання може створити підвищену пожежну або вибухову небезпеку. Навіть обмежене ураження може призвести до пожежі, евакуації, зупинки роботи станції та сильного психологічного ефекту.
По-друге, газові модулі часто є окремими й візуально помітними елементами на території АЗС. Якщо дрони використовують оптичні камери та елементи комп’ютерного зору, то ефективність розпізнавання залежить від видимості, освітлення, контрасту й характерних ознак об’єкта. Повністю "сховати" АЗС неможливо, але можна зменшити візуальну помітність найбільш уразливих вузлів.
По-третє, для агресора це спосіб тиску не лише на паливний ринок, а й на населення. Мета може бути не в тому, щоб одразу створити дефіцит пального, а в тому, щоб посіяти страх: щоб люди боялися навіть звичайної заправки автомобіля.
Важливо: на цьому етапі немає підстав говорити про системний дефіцит пального. Непошкоджені АЗС у Харкові продовжують працювати, а кілометрових черг чи ажіотажу не спостерігається.
Але локальні ризики є: окремі станції можуть тимчасово закриватися, графіки можуть змінюватися, а навантаження на інші АЗС – зростати.
Що робити власникам АЗС?
Не панікувати й не обмежуватися лише габіонами.
Габіони або інші бар’єри можуть бути корисними, але тільки якщо вони не блокують вентиляцію, пожежні проїзди, аварійну арматуру та роботу ДСНС. Будь-які захисні конструкції мають проходити інженерну й пожежну перевірку.
Потрібні чіткі протоколи для персоналу:
– коли припиняти обслуговування під час тривоги;
– як виводити клієнтів із небезпечної зони;
– як не допустити скупчення авто біля колонок і газового модуля;
– як відновлювати роботу після відбою;
– хто на зміні має право негайно зупинити роботу без очікування дозволу центрального офісу.
АЗС під час тривоги не має перетворюватися на місце очікування. Черга машин біля колонок – це додатковий ризик для всіх.
Окреме питання – нічний режим. Якщо система наведення використовує оптичну камеру й комп’ютерний зір, освітлені об’єкти можуть залишатися помітними навіть у темну пору. Але повністю вимикати освітлення також небезпечно: це ризик ДТП, травм і помилок персоналу. Оптимальний підхід – мінімально необхідне безпечне освітлення без зайвого підсвічування критичних вузлів.
Є ще один важливий аспект – конкуренція на паливному ринку.
Преміальні АЗС мають більше ресурсів для захисту, навчання персоналу, резервного живлення й комунікації з клієнтами. Але вони часто більш впізнавані: великі навіси, яскравий бренд, кафе, магазин, паркінг, постійний потік авто.
Дискаунтери мають простішу інфраструктуру й часто нижчу концентрацію людей. Але їхня головна проблема – обмежений капітал на захист.
Тому держава не повинна запроваджувати такі вимоги, які зможуть виконати лише великі преміальні мережі. Інакше частина малих та бюджетних АЗС просто піде з ринку. Для споживача у прифронтовому регіоні це означатиме менше точок продажу, вищі ціни, більші черги й гіршу доступність пального.
Безпекові вимоги мають бути ризик-орієнтованими. Вищі вимоги – там, де більший потік людей, більші запаси, газові модулі, критичне розташування або роль у забезпеченні служб. Але підтримка має бути доступною не лише великим брендам.
Для прифронтових регіонів потрібні пільгові кредити, гранти або компенсації на безпекові заходи, особливо для тих АЗС, які вже зазнали втрат від ударів.
Обов’язково в умовах постійних ворожих атак по АЗС у прифронтових регіонах треба у терміновому порядку скасовувати авансовий платіж на прибуток, що підриває енергетичну й соціальну стійкість у них.
Головний баланс простий: безпека не повинна знищити конкуренцію, а конкуренція не повинна виправдовувати нехтування безпекою.
Для людей у прифронтових регіонах важливо одразу дві речі: щоб АЗС була безпечнішою – і щоб пальне залишалося доступним за ціною та відстанню.
