Відео дня
Мирні переговори України і Росії перетворилися на "театр для Трампа" – WSJ
У так званих "мирних переговорах", що проходять нині між Росією й Україною за посередництва США, і Київ, і Москва мають одну головну мету. Вона полягає у тому, аби зробити "щасливим" американського президента Дональда Трампа і уникнути його звинувачень у перешкоджанні завершенню російсько-української війни.
І поки кожен новий раунд таких переговорів його учасники характеризують як "проривний" та "конструктивний" – реального прогресу у справі наближення миру вони так і не принесли. Про це йдеться у публікації The Wall Street Journal.
Київ та Москва на переговорах змагаються за прихильність Трампа
Як пише WSJ, тристоронні переговори щодо завершення російсько-української війни за участі України, США та РФ, стали "виставою" для одного-єдиного "глядача" – американського президента Дональда Трампа. І Київ, і Москва концентрують зусилля на тому, аби уникнути гніву глави Білого дому і сформувати у нього враження, що це інша сторона є головною перешкодою на шляху до завершення війни.
Попри відсутність результатів, Україна та Росія продовжують надсилати свої делегації на чергові зустрічі за посередництва американців. Останні ж незмінно звітують Трампу, котрий прагне здобути "дипломатичну перемогу" у вигляді завершення найбільшої війни у Європі після Другої світової, про "конструктивний підхід" сторін, що воюють.
Черговий "раунд" переговорів за посередництва США, що проходив 17-18 лютого у Женеві, як і попередні зустрічі, завершився без будь-якого видимого прогресу – що не завадило її учасникам вдавати протилежне.
Так, очільник російської делегації Володимир Мединський назвав переговори "важкими, але діловими". Головний переговірник України Рустем Умеров охарактеризував зустріч як "суттєву". А спеціальний посланець Трампа Стів Віткофф вже звично привітав "значний прогрес", не вдаючись до конкретики.
За цими "оптимістичними дипломатичними модними слівцями", за визначенням WSJ, ховається глухий кут, у який зайшли переговори. Ті самі переговори, які багато спостерігачів і навіть дехто з учасників вважають "політичним театром" для єдиного "глядача" – Трампа.
"Ці переговори не наближають нас до завершення війни. Це гра, щоб уникнути звинувачень у нездатності Трампа завершити війну", – вважає Іво Даалдер,колишній посол США в Організації Північноатлантичного договору за часів адміністрації Обами.
Нинішня ж команда президента США не припиняє вихваляти свого лідера за "прогрес" у досягненні миру.
"Успіх президента Трампа в об’єднанні обох сторін цієї війни, зокрема на трьох тристоронніх зустрічах, продовжує призводити до значного прогресу. Обидві сторони погодилися надати оновлену інформацію своїм відповідним лідерам і продовжити роботу над досягненням угоди", – заявила після зустрічей у Женеві речниця Білого дому Анна Келлі.
Мінлива позиція Трампа
Сам же Трамп не втрачає нагоди нагадати, що російсько-українська війна – це "справа Європи". Він же, мовляв, взяв на себе роль посередника, аби зупинити смерті тисяч людей по обидві сторони лінії фронту.
У січні, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі у швейцарському Давосі, Трамп заявив, що угода між Росією та Україною "досить близька".
"Я вважаю, що вони зараз на такому етапі, коли можуть об’єднатися та укласти угоду. А якщо ні, то вони дурні", – заявив Трамп.
Зовсім нещодавно Трамп знову почав звинувачувати Україну, яка вже майже чотири роки захищається від повномасштабного вторгнення РФ, у відмові погодитися на угоду, яка б передбачала відмову Києва від території, життєво важливої для оборони країни.
"Високопоставлений український чиновник заявив, що три раунди тристоронніх переговорів цього року, два в Абу-Дабі та один у Женеві, стали своєрідним виступом, спрямованим на переконання президента США, що проблема не в Україні. Москва та Київ побоюються, що непередбачуваний американський лідер може завдати їм шкоди, якщо втратить терпіння. Трамп вже припинив основну частину американської допомоги Києву, але українські війська все ще отримують життєво важливу розвідувальну підтримку США, тоді як США продають зброю Європі, яка потім передається захисникам України", – пише WSJ.
Москва тягне час
З іншого боку, Москва усвідомлює, що посиленння санкцій Заходу може паралізувати російську економіку, що вже перебуває у стагнації – особливо, якщо ці санкції вдарять по життєво важливих для агресора доходах від продажу нафти. Тому, зважаючи на те, що продовження війни коштує Росії все дорожче, вона потребує допомоги Вашингтона, щоб змусити Україну піти на виконання путінських вимог.
"Путін не може дозволити собі розгнівати Трампа, оскільки російська економіка стрімко погіршується, а нові санкції є контрпродуктивними. Тому він старанно грає роль людини, готової до мирного врегулювання", – пояснив політичний аналітик і колишній кремлівський спічрайтер Аббас Галлямов.
Щоб затягти переговори якнайдовше, російська делегація на зустрічах вдається до розлогих екскурсів в історію у її російському трактуванні. На це неодноразово вказував Київ.
"Мені не потрібне історичне л*йно, щоб припинити цю війну. Це просто тактика затягування", – говорив у четвер, 19 лютого, Зеленський.
Росія ж продовжує відправляти на переговори у якості очільника своєї делегації Володимира Мединського, що у РФ відповідає за "історичний ревізіонізм", який Путін використовував для виправдання вторгнення в Україну.
"Російські чиновники заявили, що Путін і Трамп досягли угоди щодо України минулого літа на Алясці, і що Київ має прийняти її умови, хоча жодної такої угоди ніколи не оприлюднювалося. Послідовні вимоги Кремля включають територіальні поступки Києва, відновлення впливу Москви на внутрішні та міжнародні справи України, а також скорочення НАТО у Східній Європі", – пише WSJ.
Однак деякі аналітики вважають, що поточні переговори – не вистава, а реальна спроба завершити війну шляхом дипломатії.
"Те, що про переговори стало відомо дуже мало, свідчить про рівень серйозності, якого ми не бачили в минулому. Це не означає, що ми досягнемо угоди. Але люди намагаються", – аргументував таку свою позицію Томас Грем, співробітник Ради з міжнародних відносин та колишній чиновник Білого дому.
Однак європейські розвідки одразу кількох країн Заходу з ним не згодні: вони переконані, що Путін веде переговори недобросовісно. Він не збирається завершувати війну, а переговорний процес за участі США потрібен йому для того, аби змусити Україну виконувати вимоги Москви, чого Росії не вдалося досягти військовим шляхом.
Трамп же почергово звинувачував у тому, що переговори не призводять до жодних результатів, то Путіна, то Зеленського. І президент країни, що захищається від повномасштабного вторгнення, частину території якої окупувала Росія і яка постійно потерпає від жорстоких російських ударів, у Трампа виявляється "винним" частіше, аніж очільник держави-агресорки. З черговими обвинуваченнями на адресу Зеленського президент США накинувся зовсім нещодавно, заявивши, що "Україні краще швидко сісти за стіл переговорів".
Дилема Донбасу
Заяви Білого дому показують, що адміністрація Трампа оптимістично вірить у те, що насправді Путін ладен погодитися на менше, аніж він декларує публічно. І що його цілком би задовольнило, якби Київ вивів війська з тієї частини Донбасу, яку Росія не змогла окупувати.
Однак цей оптимізм розбивається об безперервні заяви російських топпосадовців, котрі раз-по-раз повторюють: Москва не відмовилася від своїх ширших цілей, про що Путін заявляв у численних промовах та есе роками.
Росія хоче забрати увесь Донбас. Однак так само вона вимагає зміни українського уряду, скорочення і обмежень для української армії, вільного функціонування російських медіа, релігійних установ, а також впливу на українську ідентичність – що, підкреслюють у WSJ, тотожне відновленню російського впливу на країну.
На думку аналітикині Центру Карнегі "Росія – Євразія" Тетяни Станової, у Москві переконані, що Росія перемагає як на полі бою, так і на дипломатичному фронті,
"Вони (росіяни. – Ред.) розглядають це як процес, який повільно, повільно підштовхує Україну до виконання ультиматумів Росії. Послання таке: "Ми можемо зупинити війну сьогодні, але ви повинні виконати всі наші вимоги". Це все та сама позиція. Нічого не змінилося", – каже вона.
Та частина Донбасу, що контролюється Силами оборони і яку Росія за допомогою США хоче отримати без бою, є основою української оборони. На неокупованій частині Донеччини розміщені добре укріплені міста, намагаючись захопити які, Росія зазнає колосальних втрат, просуваючись, як підкреслили у WSJ, "зі швидкістю равлика".
Зеленський же просто так віддавати агресору українську Донеччину не готовий. Він висуває альтернативну пропозицію: взаємне відведення військ і Україною, й Росією – що Москва категорично відкидає.
Не погоджується Кремль також на західний план гарантій безпеки, який передбачатиме розміщення європейських військ в Україні після припинення вогню. Україна при цьому наполягає, щоб США та Європа надали їй чіткі, обов'язкові гарантії військової допомоги у разі повторного вторгнення Росії, а Трамп вимагає, щоб Київ спершу віддав Росії свої території.
"За словами українських та російських делегатів, у переговорах досягнуто певного прогресу, хоча й не з ключових стратегічних питань. Попередні переговори призвели до домовленостей про обмін полоненими. Військові представники обох сторін окреслили, як може працювати моніторинг припинення вогню. Але припинення вогню не передбачається. Високопоставлені європейські чиновники заявили, що війна, ймовірно, триватиме ще від одного до трьох років", – пише видання.
Тим часом Білий дім все наполегливіше вимагає від Москви та Києва укласти угоду якнайшвидше – бажано, до проміжних виборів у США у листопаді. Однак додаткового тиску на Путіна чи Зеленського, за словами американських посадовців, Трамп не чинить. А його адміністрація поступово втрачає інтерес до мирного процесу, переключаючи увагу на ядерні переговори з Іраном та відбудову Гази.
Раніше OBOZ.UA писав, що, за оцінками ISW, Путін переконаний, що економіка Росії витримає затяжну війну. Також Москва відволікає увагу Вашингтона, намагаючись досягти своїх цілей у війні, підкоуповуючи Трампа пропозиціями вигод від економічної співпраці з РФ.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!