Блог | Росія як наступник Аль-Каїди, або Що спільного між Путіним та бен Ладеном
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Сьогодні виповнюється 25 років від дня наймасштабнішого та найжахливішого теракту в світовій історії. 11 вересня 2001 року сталася серія з чотирьох скоординованих терактів, скоєних терористами-смертниками у Сполучених Штатах Америки. Усе це було сплановано терористичною організацією "Аль-Каїда" – значною мірою під керівництвом Усами бен Ладена. Чому я кажу "значною мірою", ми ще розберемося. Давайте подивимося коротке відео, яке показує, що це було.
Зі зрозумілих причин я не хочу показувати повністю численні відео, які свідчать про величезну кількість жертв цього теракту. Не хочеться роздумувати над подробицями, але деякі цифри все-таки наведу. Чотири групи терористів – загалом 19 осіб – захопили чотири рейсові пасажирські літаки. Два з них завдали основного удару по вежах Всесвітнього торгового центру, і обидві вежі обвалилися. Третій літак був спрямований у будівлю Пентагону. Пасажири та екіпаж четвертого літака спробували відібрати управління у терористів, і літак впав у полі в штаті Пенсильванія.
Загальна кількість жертв – близько трьох тисяч осіб. Загинули всі 19 терористів. Відомі імена 2907 загиблих, ще 24 особи вважаються зниклими безвісти. Це найбільший у світовій історії теракт і за кількістю жертв, і за масштабом. Він змінив світову історію, і, в принципі, можна вважати, що XXI століття розпочалося саме 11 вересня 2001 року: це справді була нова історія. Наслідки цих терактів виявилися величезними – і всередині Сполучених Штатів Америки, і в усьому світі.
Змінилася внутрішня політика США. Я відчував це навіть як людина, яка не жила у Сполучених Штатах, але бував там і до цих терактів, і після. Це стала інша країна. Рівень обережності, підозрілості та контролю безпеки став зовсім іншим. До 11 вересня Америка була дивно безтурботною і довірливою країною. На літаки внутрішніх рейсів можна було пройти без документів – я сам так проходив. В офіційні будівлі іноземець теж міг пройти практично без документів.
Після 11 вересня ситуація змінилася. Акти відплати військ НАТО проти "Аль-Каїди" і талібів в Афганістані та Пакистані, інтервенція американських військ в Ірак, яка призвела до повалення Саддама Хусейна, – все це наслідки того теракту.
Світ після нього розділився – причому не так, як зараз. Тоді Путін був одним із перших, хто висловив співчуття. Подальший розвиток подій, звісно, виявився зовсім іншим. Але в основному світ все-таки висловив співчуття американцям. Найвідоміший виняток – палестинці, які танцювали й раділи вбивству майже трьох тисяч людей. У Пекіні відбулися демонстрації на підтримку цих атак, у них брали участь китайські студенти. Ірак теж був помітним винятком: влада Іраку офіційно заявила, що "американські ковбої пожинають плоди своїх злочинів проти людяності".
Усередині Сполучених Штатів спрацював ефект згуртування навколо прапора: рейтинг Буша після терактів зріс до 86 відсотків — абсолютно небаченого рівня підтримки президента США. Адміністрація Буша оголосила про початок війни проти тероризму. Конгрес ухвалив резолюцію про застосування військової сили, яка наділяла президента США правом використовувати військову силу для боротьби з терористами за кордоном. Фактично це стало першим оголошенням війни з часів Другої світової. Світ змінився: цей жахливий теракт провів криваву межу між XX і XXI століттями.
Сьогодні наступником Усами бен Ладена став Путін, а роль "Аль-Каїди" відіграє Росія. Просто теракт, який вчиняють Росія і Путін, — це теракт, що триває у часі. Загальна кількість жертв більша, ніж та, яку спричинила "Аль-Каїда", але ці жертви розтягнуті в часі. Тому не виникає такого ефекту миттєвого кошмару. Хоча для нормальних людей яка різниця — вбили одразу чи вбивали протягом чотирьох з половиною років?
Загальна кількість убитих мирних громадян уже значно більша, ніж та, яку спричинила "Аль-Каїда" за весь час свого існування. Вчора в Сумах російський реактивний безпілотник вкотре атакував торговий центр, який після попередніх атак був закритий на ремонт. У Сумах загинули п’ятеро людей, ще 24 отримали поранення. Як завжди, наносилися удари по Києву та Київській області. У Херсонській області внаслідок обстрілів загинули двоє людей, вісім отримали поранення. У Донецькій області, на території, яка перебуває під контролем законної української влади, у Слов’янську загинув мирний житель. Там є люди, там захищають не каміння, коли кажуть: "А що ви там, каміння захищаєте?" Ні, там є люди. Там є українські громадяни, яких захищають Збройні сили України. Удари наносилися і по Запоріжжю, і по Ізюму, і по Харкову. У Харківській області постраждали 18 осіб.
Я повертаюся до події, яка розділила XX і XXI століття. Після теракту Сполученим Штатам знадобилося майже 10 років, щоб поставити крапку в цій справі та ліквідувати людину, яка тоді була терористом номер один. Усама бен Ладен був ліквідований у травні 2011 року – майже через 10 років після теракту, скоєного за його розробкою та за його дорученням. "Спис Нептуна" – саме так називалася операція американського спецназу – летіла майже 10 років. Така антична історія: саме час говорити про парадокси Зенона.
Ось це спис летів довго. Але долетів. Питання, яке я ставлю останні кілька років: як довго летітиме "Спис Нептуна" – або як це називатиметься інакше – до Путіна? Сподіваюся, що не знадобиться 10 років, бо за цей час Путін може скоїти стільки злочинів, що аналогія з 11 вересня 2001 року вже буде недоречною. Сподіваюся, що операція з ліквідації Путіна не потребуватиме стільки підготовки, скільки знадобилося для операції з ліквідації Усами бен Ладена.
Перейду до поточних подій. Завтра розпочинається саміт БРІКС у Нью-Делі, в Індії. Якщо брати те, що нас найбільше стосується, то вчора, 10 вересня, у повідомленні ТАСС помічник Путіна Ушаков повідомив: повноцінної зустрічі Путіна з Сі Цзіньпіном не буде. Процитую: "На саміті БРІКС у Нью-Делі двостороннього контакту Путіна і Сі Цзіньпіна не планується. Але я вважаю, що на сто відсотків лідери поспілкуються в кулуарах, проведуть так звану зустріч на ходу", – повідомив Ушаков.
Зрозуміло, що Ушаков мусив закінчити на оптимістичній ноті. Обмежитися лише тим фактом, що Сі Цзіньпін не збирається повноцінно спілкуватися з Путіним, було б неправильно. Де, як і на чиїх ногах вони зустрінуться, Ушаков не уточнив. Можливо, він має на увазі зустріч у туалеті або ще десь, де вони можуть випадково зіткнутися під час роботи.
Чому це важливо? Тому що той самий Ушаков ще в травні анонсував повноцінну зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна: мовляв, обов’язково зустрінуться, обов’язково поговорять, старі закляті друзі. Не відбулося.
Чому? Є різні версії. Одна з гіпотез – не можуть домовитися щодо "Сили Сибіру". Сума коштів, яку треба вкласти в цей проєкт, така, що Китаю це просто не потрібно. Це глухий кут, і зайвий раз зустрічатися, дивитися один одному в очі та розуміти, що це безвихідна ситуація, мабуть, не хочеться.
Цілком можливе й інше: Сі Цзіньпін просто не готовий витрачати свій політичний ресурс на чергову зустріч із людиною, яка є очевидним токсичним партнером. Для нього важливіша Індія, важливіший Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Сі Цзіньпін вперше за сім років приїжджає до Індії – навіщо йому витрачати час на Путіна, який прилетить до Китаю за найменшого знаку? Крім того, попереду передбачається зустріч із Трампом. Сі Цзіньпіна абсолютно не влаштовує формування трикутника "Трамп – Сі Цзіньпін – Путін", про який мріє Путін. Цього трикутника не буде. Я думаю, Сі Цзіньпін цього не допустить, та й Трамп теж цього не хоче.
Це хороша новина. Вона показує: так, Сі Цзіньпін є партнером Путіна у цій війні, безумовно зацікавлений у ній і є її бенефіціаром. Але ступінь його підтримки Путіна дуже обмежений. Вона перебуває в певних межах, і небажання зустрічатися продемонструвало ці межі. Тепер про підтримку України Заходом. Щойно ми говорили про грандіозну підтримку, яка була в Норвегії. Якщо співвіднести розміри країни з обсягом допомоги, Норвегія, мабуть, є одним із лідерів. Можливо, з нею можуть конкурувати країни Балтії: країни маленькі, а обсяг наданої допомоги дуже великий. Але Норвегія тут, найімовірніше, на першому місці. Величезну допомогу надає невелика країна.
Після візиту до Норвегії, який президент України Зеленський здійснив у зв’язку з участю в траурних заходах з нагоди смерті короля, він вирушив до Канади. Канадський візит, можливо, за обсягом коштів був меншим за норвезький, але виявився дуже ефективним. Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Канади, і сторони домовилися про постачання ракет-перехоплювачів для систем ППО. Ці ракети зараз вкрай необхідні Україні. Окремо канадський прем’єр анонсував заходи підтримки енергосистеми України.
Декларація про столітнє партнерство, над якою деякі наші колеги дуже сміялися, тим не менш передбачає співпрацю в галузі оборонних інновацій. Прем’єр-міністр Канади зазначив, що Канада планує наростити потужності з виробництва дронів до мільйона безпілотників протягом наступного періоду, і третину з них зобов’язується передати Києву. Тож підтримка України не слабшає. Можна навіть вважати, що вона наростає: окрім Євросоюзу – Канада, окрім традиційних великих країн – Норвегія та інші країни.
Ситуація, звичайно, дуже складна, особливо з огляду на майбутню зиму, але не безнадійна. І завершуючи першу частину нашої розмови, скажу: сьогоднішня двадцятип’ятирічна річниця наймасштабнішого теракту в історії людства – це привід ще раз нагадати, що той теракт закінчився ліквідацією його організатора. Я дуже сподіваюся, що людство, цивілізований світ усвідомлять необхідність фізичної ліквідації організатора більш тривалого теракту проти українського народу. Різниця між Путіним та Усамою бен Ладеном, безумовно, є, але суть одна: і той, і інший розв’язали терористичну війну і заслуговують на ліквідацію.
Звісно, багато хто каже: ні, треба судити. Але чому ж тоді Усаму бен Ладена не судили? Дорогі друзі, ви насправді не розумієте, що такого роду лиходії вимагають ліквідації? Не було нічого страшного в тому, що Гітлера не судили, а він покінчив життя самогубством. Усаму бен Ладена не судили, а ліквідували. На мій погляд, це найправильніший шлях до припинення війни. На відміну від Усами бен Ладена, який не був главою держави, Путін є главою терористичної держави – величезної ядерної держави, яка перетворилася на терористичний фашистський рейх. Тому лише ліквідація, я в цьому абсолютно переконаний, може припинити війну.
