Блог | Майбутнє України й гарантії: варіант Орбана — звичайно, не кращий, але, можливо, найреальніший
За радянських часів існував звичай — особливо вже у вісімдесяті — на день національного свята якоїсь ісламської країни надавати п’ять хвилин на центральному телебаченні послу такої країни в срср. Він щось казав, і паралельно йшов переклад, підготовлений заздалегідь, бо виступи завжди транслювалися у записі. Але перші декілька фраз чомусь не перекладались: замість перекладу диктор оголошував, що пан посол звертається до телеглядачів із традиційним мусульманским вітанням. Посли це знали, але все одно вимовляли канонічний текст — навіть не сподіваючись на переклад.
Саме так наші шановні партнери, як вже й наші власні офіційні особи, спочатку завжди кажуть, що єдиною умовою миру в Україні є повернення до кордонів 1991-го року, щоб лише потім перейти до суті справи. Не знаю — можливо, сурдоперекладачі показують в цей час щось пов’язане з Аллахом.
Реально ж стали обговорювати більш реальне, й це вже кидається в очі. А традиційний початок про 1991-й рік — данина ввічливості й політесу, як вже деякий час багатьма й сприймається.
Все частіше в цьому контексті ми чуємо чи то про корейський варіант, чи то про німецький, чи то навіть про буферний — від Орбана. Суспільна думка на Заході стає в цьому плані все більш різноманітною, Україна це відчуває й теж потрохи починає дивитись у різні боки, помітно диверсифікуючи сталу парадигму.
Навіть про буфер вже кажуть, що це, може, саме те, що було в ФРН, Південній Кореї чи Фінляндії, тобто приклади вельми привабливі, хоча й дуже довгострокові.
Що мав на увазі власне Орбан, жодного значення при цьому не має, але висловлю своє почуття: якщо здолати росію не дасть Захід через несвоєчасне постачання зброї, варіанти майбутнього миру й майбутніх гарантій за сприяння того самого Заходу — чим гірше, тим вірогідніше.
