Блог | Кремль потрібно втопити в інформаційних фекаліях, які він породив

Військовим нападом на Україну 24 лютого минулого року Росія розпочала глобальну інформаційну війну. В принципі, інформаційна війна передбачає подачу подій та інформації таким чином, щоб сформувати необхідну точку зору. Перед широким військовим вторгненням Кремль фінансував величезні пропагандистські програми щодо поширення досягнень російської культури у світі разом із московськими наративами. Москва виділила значні кошти на великі гастролі відомих оперних співаків, шанованих балетних колективів, а також на популяризацію російських народних танців і співу. Крім того, популяризували драмтеатри, кіноіндустрію, російський спорт. Був широкий показ фільмів та мультиків, таких як "Маша і Ведмідь", які створювали позитивні образи культурного розвитку російського суспільства у світі, визнання Москви та Петербурга як світових місць для відпочинку, культурних подій і туристичних розваг.

Відео дня

Так робив свого часу Гітлер, коли хотів якомога більше популяризувати досягнення німецької нації. Так робив Радянський Союз за часів Сталіна і пізніше. Ставилося завдання отримати позитивне сприйняття серед інших націй, щоб, коли потім нацисти чи більшовики нападали на якусь країну, то на перший погляд, проста людина не могла збагнути, як такі культурні люди вбивають інші народи. Це всіх дезорієнтувало у перші дні війни, коли потрібна була термінова і рішуча реакція на військові атаки, всі дивувалися, як взагалі таке могло статися. А в ці перші вирішальні дні агресор намагався реалізувати свою військову перевагу з використанням фактору раптовості. Так багато європейських країн потрапили до рук агресорів навіть після кількох днів війни. У згаданий спосіб Берлін і Москва матеріалізували свої інвестиції в розвиток і пропаганду німецької та російської, або багатонаціональної радянської культури.

Готуючи військовий напад на Україну, Володимир Путін також планував здобути військову перемогу за кілька днів. Отже, коли весь світ ще тільки дивувався, як виникла війна між російською та українською арміями, тоді з північного напрямку чимало військових частин РФ уже входили в околиці Києва та рухалися до центру української столиці. Щоправда, всі вони були вщент знищені влучним і рішучим вогнем не надто чисельної української армії, але задум Кремля ледве не вдався. Брехня Москви про спецоперацію, яка нібито стосується лише території Донбасу, мала на меті дезорієнтувати західний світ і уникнути оперативного формування єдиної антиросійської коаліції. Своїми інформаційними ресурсами та законсервованими агентами в центрах прийняття рішень європейської політики Москва зуміла завадити надання екстреної військової допомоги Україні, втягнувши політичних лідерів низки країн у непотрібні дискусії та порожні і безрезультатні заяви.

Можна лише пригадати, як один із німецьких міністрів на прохання українського посла надати Києву конкретну допомогу в боротьбі з російським агресором, про що раніше заявляв офіційний Берлін, відповів, що зараз це не має сенсу, адже Київ впаде за кілька днів. І ця інформація була розміщена кремлівськими джерелами у всьому світовому інформаційному просторі, яку німецькі ЗМІ лише повторили. Таким чином, російська інформаційна війна на першому етапі нападу проти України була доволі успішною. В головах європейців російські ЗМІ швидко вбили, що війна після падіння Києва відразу закінчиться, що нібито було і в їх інтересах для нормального продовження російсько-європейських відносин. Російські газ, нафта і вугілля залишаються на службі західних споживачів, а спеціальна військова операція швидко завершиться без великих людських втрат і будь-яких потрясінь в економічній системі континенту. Ця оповідка, вигадана в Кремлі, була продана багатьом європейським країнам, і Москва була задоволена першою реакцією низки європейських держав, особливо Німеччини та Франції. Нагадаємо, тоді Берлін запропонував Україні військову допомогу у вигляді бронежилетів і касок. Деякі інші країни пропонували медичне обладнання, а Угорщина зайняла принципову позицію не допомагати Україні військово взагалі, щоб швидше закінчити війну, але виглядає в тому сенсі, що Київ швидко впаде на коліна, а Будапешт через попередні домовленості Орбана з Путіним забере українське Закарпаття. Що маємо зараз. Повна зміна позицій Берліна і Парижа, а також низки інших європейських країн, лише без зміни залишилися позиція Угорщини. Вона за мирне вирішення, але не вимагає повернення російської армії додому.

На саміті G-7 у Хіросімі голова Європейської ради Шарль Мішель звернувся з пропозицією формування спільної європейської та світової політики протидії російській пропаганді, яка поширює у світі лише вигадки, пропагує війну та ненависть до інших народів. Просто немає сенсу щодня спростовувати її брехню. Російські телеканали та інформаційні агентства були заборонені в більшості демократичних країн. Вони залишилися лише там, де був великий вплив російського капіталу та кремлівської політики. Треба розуміти, що толерантність до російської пропаганди не є проявом демократії та отримання альтернативної точки зору. Толерантність до кремлівських наративів – це фактична підтримка російського вторгнення, антигуманної ідеології російського фашизму – рашизму, прийняття вбивства мирних людей, зґвалтування українських жінок, крадіжки українських дітей. Усе це ознаки російської агресії проти країни-засновниці ООН. Потрібно нарешті зрозуміти, що перемога над російською армією неможлива без поразки Росії у світовому інформаційному просторі. Треба перемогти ідеологію рашизму в усіх сферах медіа життя світу. Формула інформаційної перемоги над московською пропагандою проста: повна дискредитація у світі антигуманної політики Кремля, абсолютна девальвація російських ідеологічних наративів, встановлення панування людських і демократичних цінностей, що, по суті, передбачено чинними міжнародним правом і світовим порядком.

Кремль потрібно втопити в інформаційних нечистотах, які він сам і породив.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...