Блог | Краще зупинити Путіна зараз. Час не на боці України
Коли справа доходить до війни в Україні, єдине, що зараз можна сказати точно, то це те, що бої та руйнування триватимуть і далі.
Володимир Путін залишається повністю відданим ідеї повернення всієї України під контроль Росії, або, якщо це не вдасться, знищенню її як життєздатної країни. Він вірить, що його історична доля – його месіанська місія – полягає у відновленні Російської імперії. І, як зазначив Збігнєв Бжезінський багато років тому, не може бути Російської імперії без України.
Ми обидва неодноразово мали справу з Путіним, і ми переконані, що він вірить, що час на його боці: що він може виснажити українців, а єдність США та Європи щодо підтримки України зрештою зникне. Звичайно, російська економіка та люди постраждають, оскільки війна триватиме, але росіяни пережили значно гірші часи й події.
Для Путіна поразка – не варіант. Він не може віддати Україні чотири східні губернії, які вже оголосив частиною Росії. Якщо цього року йому не вдасться досягти військового успіху, то йому треба буде зберегти контроль над позиціями на сході й півдні України, які забезпечують майбутні плацдарми для поновлення наступальних операцій з метою зайняття решту чорноморського узбережжя України й контролю за всім Донбасом. Після цього йому варто рухатися на захід. Вісім років розділяли захоплення Криму Росією та її (повномасштабне) вторгнення в Україну майже рік тому. Розраховуйте на терпіння Путіна, який хоче досягти своєї мети.
Тим часом, попри те, що відповідь України на вторгнення була героїчною, а її військові діяли блискуче, економіка країни перебуває в руїні, мільйони українців виїхали з країни, інфраструктура знищена, а значна частина природних ресурсів, промислового потенціалу та сільськогосподарських земель перебувають зараз під контролем Росії. Військова спроможність та економіка України майже повністю залежать від рятувальних зусиль Заходу – насамперед, Сполучених Штатів. За відсутності великого прориву України та успіху проти російських військ, тиск Заходу на Україну з метою переговорів про припинення вогню зростатиме, оскільки минуть місяці військового тупика. За нинішніх обставин будь-яка домовленість про припинення вогню дасть російським військам хорошу можливість для відновлення вторгнення, коли вони будуть до цього готові. І це неприйнятно.
Єдиний спосіб уникнути такого сценарію – терміново збільшити військові поставки й можливості для України та її союзників. І ці можливості мають бути достатніми для того, щоб стримати новий наступ Росії і дати Україні змогу відкинути російські сили на сході й півдні. Конгрес виділив достатньо грошей, щоб заплатити за таке посилення. Зараз потрібні рішення з боку Сполучених Штатів та їхніх союзників щодо надання українцям необхідної додаткової військової техніки – передусім мобільної бронетехніки.
Угода, підписана зі США, щодо надання бойових машин Bradley заслуговує на похвалу, хоча й зроблено це дещо запізно. Оскільки з відправкою американських важких танків Abrams пов’язані серйозні логістичні проблеми, Німеччина та інші союзники мають задовольнити цю потребу України. Члени НАТО також мають надати українцям ракети більшої дальності, сучасні безпілотники, значні запаси боєприпасів (включно з артилерійськими снарядами). А ще українцям потрібно більше можливостей для ведення розвідки та спостереження й інше обладнання. І ці речі треба надавати упродовж тижнів, а не місяців.
Дедалі частіше члени Конгресу та інші учасники нашого публічного дискурсу запитують: "Чому нас це має хвилювати? Це не наша боротьба". Але Сполучені Штати на гіркому досвіді – у 1914, 1941 та 2001 роках – зрозуміли, що неспровоковану агресію й напади на верховенство права та міжнародний порядок не можна ігнорувати. Зрештою наша безпека опинилася під загрозою, і ми були втягнуті в конфлікт. Цього разу економіки світу – включно з нашою – вже відчувають інфляційний вплив і гальмування зростання, викликані цілеспрямованою агресією Путіна. Краще зупинити його зараз, поки від Сполучених Штатів і НАТО в цілому не вимагатимуть чогось більшого. В особі України ми маємо рішучого партнера, готового нести на собі тягар наслідків війни, щоб нам не довелося цього робити в майбутньому.
Виступ президента Володимира Зеленського перед Конгресом минулого місяця нагадав нам прохання Вінстона Черчилля в лютому 1941 року: "Дайте нам інструменти, і ми завершимо роботу". Ми згодні з рішучістю адміністрації Байдена уникати прямої конфронтації з Росією. Однак сміливий Путін може не дати нам такого вибору. Спосіб уникнути конфронтації з Росією в майбутньому полягає в допомозі Україні відбити окупанта вже зараз. Це урок історії, який має керувати нами, і він надає терміновості діям, які слід вжити, поки не стало надто пізно.
Джерело: The Washington Post
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,відповідального секретаря журналу "Універсум",членкині Національної спілки журналістів України,членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)
