Михайло Драпатий

Михайло Васильович Драпатий – український військовослужбовець, бригадний генерал Збройних сил України, заступник керівника Генштабу ЗСУ, командувач ОТУВ "Харків". Колишній командир 58-ї окремої мотопіхотної бригади (2016—2019). Лицар орденів Богдана Хмельницького та «Народний Герой України».

Коротка біографія

Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року.

Вищу освіту здобув в Національному університеті оборони України.

В 2014 році на початку війни на Донбасі Драпатий був командиром 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Вже в середині квітня його батальйон у повному складі перебувала на Сході України.

Саме Драпатий безпосередньо командував батальйоном, коли терористи увірвалися до Маріуполя та намагалися захопити міське управління міліції. 72 ОМБр отримала наказ увійти в місто на бронетехніці та допомогти підрозділам, які звільняли заручників. Ситуація була складною, оскільки провокатори підбурили проросійську частину міста на спротив українським захисникам, тож в місті з’явилися барикади. Одну з таких барикад БМП, в якому перебував Драпатий, буквально перелетіла на швидкості, одночасно розваливши перешкоду. Згодом ті кадри потрапили в усі світові ЗМІ.

Згодом 72 ОМБр Драпатого вирушила в рейд вздовж кордону з РФ, взявши під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримували Савур-Могилу, Червонопартизанськ (пункт контролю).

Тоді ж підлеглі Драпатого та воїни з інших бригад опинилися у складній ситуації, оскільки їх з одного боку почали обстрілювали з російської території з РСЗВ «Град» та «Ураган», а з іншого боку – проросійські терористи, що розміщувалися у населених пунктах.

Драпатий згодом розповідав, що були дні, коли українських захисників по 7 годин поспіль «розстрілювали з усіх видів артилерії та мінометів». Ситуація ускладнювалася тим, що сили були нерівні, допомога не підходила, а боєприпаси закінчувалися.

Тому воїнам довелося йти на прорив. Драпатий визнає, що «вийти змогли не всі, а ті, хто прорвався, дійсно стали героями».

Під час триденного прориву 72 ОМБр Драпатого вирвалася із так званого Ізваринського котла. З оточення вийшли 260 бійців з понад 30 одиницями техніки. Загинув лише один солдат – Сергій Волнухін.

Згодом 72 ОМБр пройшла доукомплектування та відновлення боєздатності і повернулася в зону бойових дій у район Волновахи. Тим часом самого Драпатого відправили на навчання в Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.

Щоправда, Драпатий згодом перевівся на заочну форму навчання і повернувся в зону АТО – у складі 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).

У серпні 2016 року був призначений командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп), яка виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.

2017 року Драпатий успішно закінчив навчання в Нацуніверситеті оборони України з дипломом магістра.

В липні 2017 року він став командиром бригади та керував діями 58 ОМПБр в районі Бахмутської траси.

2019 року йому було достроково присвоєне звання полковника.

У серпні того ж року передав 58-му бригаду іншому командиру та розпочав дворічне навчання слухачем Нацуніверситету оборони України.

Станом на 2021 рік Драпатий обіймав посаду заступника командувача Об'єднаних сил ЗСУ. А після початку повномасштабного вторгнення РФ став відомий як один із командирів операції зі звільнення Херсона.

В лютому 2024 року став заступником начальника Генштабу ЗСУ.

У травні 2024 року Драпатого було призначено командувачем оперативно-тактичного угруповання військ (ОТУВ) "Харків".

За бойові заслуги нагороджено орденами Богдана Хмельницького та "Народний Герой України". Також він має Хрест бойових заслуг.