Візит спецпосланця Віткоффа до Путіна: як Кремль прагне надурити президента США та чому остання розмова Трампа з Зеленським – знаковий момент. Інтерв’ю з Безсмертним

Всього за два дні до закінчення чергового встановленого терміну для врегулювання війни, який спливає 8 серпня, президент США Дональд Трамп все ще розраховує на свого спеціального посланця Стіва Віткоффа, щоб добитися від російського диктатора Путіна припинення бойових дій проти України.

"Подивимося, що буде… США пізніше вирішать, чи вводити масштабні мита щодо РФ і її торгових партнерів, кроки залежатимуть від переговорів Віткоффа у Москві", – напередодні заявив Трамп.

Президент США вже пригрозив запровадженням так званих вторинних санкцій щодо покупців російської нафти, щоб посилити тиск на Путіна. В останні дні Трамп вже веде словесний наступ на Індію, заявивши, що найближчим часом введе додаткові мита – понад 25%, що вже існують, "оскільки індійці продовжують закупівлі у Росії нафти і Індію не хвилює, скільки людей в Україні гине від російської воєнної машини".

Однак і Кремль не збирається просто так чекати на нові санкції, які можуть стати дуже болючими. І хоча Володимир Путін заявляв, що не відмовиться від війни проти України, він може запропонувати США поступки, включаючи так зване "повітряне перемир’я", щоб уникнути нових економічних проблем.

Чи вистачить цього президенту США – питання, на яке ми отримаємо відповідь ближче до опівночі 6 серпня, коли відбудеться анонсована Білим домом заява Трампа. Однак якщо Путін отримає чергове відстрочення від посилення санкцій, це може зміцнити думку, що "Трамп завжди здається". Це також може підірвати імідж американського лідера як миротворця, який заслуговує, на його думку, на Нобелівську премію миру. Тому Трамп все ж відкрито робить ставку на те, що зростаючі економічні проблеми РФ зрештою змусять Кремль припинити вторгнення, яке триває вже четвертий рік. У останньому інтерв'ю CNBC Трамп заявив: "Якщо нафта подешевшає досить сильно, Путін перестане вбивати людей. У нього не залишиться вибору, тому що його економіка – у жахливому стані".

Напередодні Трамп поспілкувався з президентом України Володимиром Зеленським, який зазначив, що "розмова була продуктивна і ми скоординували наші позиції". Це досить показовий факт, зважаючи на закінчення строку ультиматуму.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Отже, головна тема станом на зараз – це, звичайно, переговори між Росією та Штатами. Віткофф у Москві. Як заявляється, йому будуть пропонувати "повітряне перемир’я" як значний крок з боку Путіна. Також сьогодні буде заява президента США.

– Щодо поїздки Віткоффа. Цікаво, що ця ідея виникла вже тоді, коли він був у дорозі на Близький Схід. І виникла вона фактично як відповідь на емоційний сплеск Трампа, коли той раптом заявив, що треба відправити "ядерно-озброєні підводні човни" ближче до Росії. І далі постало логічне питання: а як тепер цю ситуацію розрулити? Бо за всіма нормами традиційної міжнародної дипломатії, погрожувати ядерною дубинкою – це крайній захід. І не дивно, що багато експертів відразу сказали: ситуація настільки загострилася, що вже потрібні прямі переговори щодо ядерної безпеки.

І тоді хтось запропонував: давайте завантажимо Віткоффа – нехай після Близького Сходу махне ще й у Москву. Але на той момент жодної логіки з боку Вашингтона в цьому не було. Окрім того, паралельно вийшло інтерв’ю, де чітко сказано: "Ніякої зустрічі в Пекіні не буде. Я туди не поїду. Це не мені потрібен Сі Цзіньпін, а йому я". Ну, і класичне Трампове: "Може, до Нового року і побачимось, а може, й ні". Тобто передовсім треба засвоїти – не варто очікувати, що з усіх цих маневрів вийде щось результативне.

Дві речі, окремо хочу виділити, – те, що ви, пане Романе, вже згадували. Перше – це інформація про так зване "повітряне перемир’я". Вона вже з’являлася раніше – це не вперше. І друге – це хвиля атак у ЗМІ, особливо лівого спектра, що Трамп, мовляв, впадає в деменцію, що в нього проблеми зі здоров’ям, з психікою, він неадекватно приймає рішення. Обидва меседжі – це превентивні інформаційні атаки, спрямовані прямо на Вашингтон і персонально на Трампа.

Зверніть увагу: знову в цьому контексті працює Bloomberg. Це вже традиційно – росіяни скидають туди сигнали, використовуючи видання, – економіка, інвестиції, Арктика, спільні проєкти в енергетиці. Все це – спроба нав’язати контекст. Але ще важливіше – це інформаційна кампанія про нібито "хворого, нестабільного" Трампа. Це хвиля атаки, яка пов’язана саме з поточним переговорним процесом. І її суть – дискредитація. І не треба забувати, що в центрі уваги зараз справа файлів Епштейна. Там уже настільки все очевидно, що видно і руки, і ноги, і навіть голову старої гвардії КДБ. Ця справа буде далі розкручуватись і тиснути на Трампа. Вона його бісить.

– Отже, до чого ми приходимо?

– Ідея "повітряного перемир’я", яка з’явилася в Москві, – це спроба збити хвилю ескалації з боку Трампа. Бо він вже розкрутився. Йдеться про 25% мита плюс ще 10% вторинних тарифів, які він анонсував. І він не зупиниться – буде тиснути далі. Додамо до цього останнє рішення Саудівської Аравії збільшити видобуток нафти – це ще один удар по російських доходах. А ще – активізація європейських санкцій, які теж будуть тиснути і скорочувати наповнення бюджету РФ. Це вже серйозно. І не дивно, що росіяни почали кидати ідеї про перемир’я – це, по суті, торг із Трампом. Під час телефонної розмови Зеленський і Трамп вкотре підтвердили спільну позицію щодо припинення вогню. Це означає, що і Україна, і Європа, і США будуть наполягати на припиненні вогню по всій лінії фронту. Але Росія на це не піде. Це очевидно. Вони вже виставили свою контрпропозицію.

– Тобто ви вважаєте останню розмову Трампа та Зеленського знаковим моментом? Чи можна говорити про зміни у підходах США, про нову тональність?

– Це перший непрямий, але дуже чіткий сигнал того, що особисте ставлення Трампа до України змінюється. Причому кардинально. Бо до цього все виглядало щонайменше дуже непевно. А тепер – сама розмова, її таймінг, видно, що позиції узгоджувались заздалегідь. Це важливо. Ще один момент: це відбулося після запуску нового механізму постачання зброї в Україну через НАТО – Данія, Нідерланди, Швеція. Це новий трек. Він дозволяє швидше й ефективніше реагувати. Але мало хто звернув увагу на вчорашню розмову прем’єрки України з міністром фінансів США. А там ішлося про фонд, і суть у тому, що він дає можливість Україні отримати зброю й розраховуватись за неї. Це зовсім інший рівень партнерства. І це все – сигнал Москві: допомога Україні не просто продовжиться. Вона буде нарощуватись. І Трамп, попри всі свої заяви, чітко це демонструє. І тепер головне – зверніть увагу: розмова між Зеленським і Трампом відбулася до зустрічі Віткоффа в Москві. Це означає, що позиції погоджувалися, узгоджувалися заздалегідь.

– Так, раніше українську сторону просто ставили перед фактом, а тепер певним чином узгоджують позиції…

– Ви влучили точно в ціль. Є два способи аналізу таких телефонних розмов. Перший — простий: подивіться на попередню динаміку. Трамп із Зеленським не спілкувався. А тут раптом розмова. Що ж такого сталося? Сталося те, що готували спільну позицію. І це насправді є злам. Одразу після цього відбулась розмова прем’єр-міністерки України з міністром фінансів США. Це пряме продовження процесу. Якщо уважно подивитись на пресрелізи – від Зеленського і з українського уряду, то вони, принаймні в одному ключовому пункті, повністю збігаються. Не випадковою була і розмова з прем’єром Греції Міцотакісом. Це вже четверта така розмова за два місяці. І тут є нюанс: Греція раніше не була активним учасником програм допомоги Україні — ні з постачання, ні з озброєння. Але зараз вона прокинулася. А у Греції один із найбільших потенціалів допомоги Україні. По-перше, запаси радянсько-російської техніки. По-друге, американське надлишкове озброєння. І ось ці два складники дуже важливі. І третій, фінальний момент – розмова із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Це чіткий сигнал: у Вашингтоні почався розворот у бік України.

– Повертаючись до до Віткоффа, чому він там, якщо Путін не припинить війну, а Трамп, за вашими словами, не зупиниться щодо тиску на РФ?

– Це радше тактичний маневр. З одного боку – відповідь на той емоційний сплеск з підводними човнами. Бо йому потрібно дати відповідь на питання про ті дві субмарини, які "десь ходять" і все не можуть "зайти". Бо це вже справді екстраординарна ситуація, яка виходить за межі навіть тієї практики, яку ще можна було б назвати "дипломатією сили". Деякі аналітики вже назвали це "другою Карибською кризою" – і підстави для цього, відверто кажучи, є. Хоча всі прекрасно розуміють, що за словами Дональда Трампа, часто нічого конкретного не стоїть. Це просто чергова риторична вибухівка. Така ж, як і "ядерна дубинка", якою розмахує нинішній московський фюрер. Це – перший момент, чому Віткофф у Москві.

Другий — продовження класичної схеми батога і пряника. Подивіться, як діє Трамп: спочатку притискає, говорить щось гучне, десь там мінімально діє – і одразу ж відправляє Віткоффа вести розмови, зробити заміри: а що там? як реагують?

– Тоді ще конкретизуймо щодо так званого повітряного перемир’я. По-перше, очевидно, що росіяни просуватимуть цю ідею. По-друге, гіпотетично, якщо буде якесь погодження, для Трампа це буде важіль. Він може сказати: мовляв, "санкції можемо не вводити, бо отримали серйозні поступки щодо припинення вогню в Україні".

– Росія ініціює цю тему, бо програє в питанні повітряного контролю над Україною. Їм потрібна пауза для накопичення ресурсів, зокрема шахедів, щоб потім запускати масовані атаки.

– Так, Росія не може закрити власний повітряний простір від українських БПЛА, бо її територія надто велика…

– Абсолютно правильно. Це так зване перемир’я виглядає, на перший погляд, конструктивно, логічно, з позиції переговорного процесу. Але насправді це не більше ніж тактичний інструмент ведення війни. Російська воєнна доктрина прямо передбачає використання переговорів як форми війни. Це частина операцій. Тому погоджуватись на фрагментарні паузи категорично не можна. Бо це не припинення вогню, а просто новий вид ракети. Це те саме озброєння, тільки не в класичному вигляді – це пауза, яка дозволяє Росії накопичити боєприпаси, перш за все – ті самі "шахеди", щоби потім тероризувати мирне населення. Бо Росія чітко усвідомлює, що на фронті вона програє – зокрема, у сфері безпілотної авіації.

– Для Трампа, врешті-решт, це може стати приводом зійти з того шляху, на який він – щоправда, поки що лише словами, але таки став – шляху тиску на Росію. Чи ні?

– Трамп з цього процесу не вийде. Це просто неможливо через обставини, в які він сам себе загнав.

– Тобто чекаємо на заяву Трампа. Як гадаєте, якою буде її тональність?

– Все, що анонсує Дональд Трамп... Якщо вже навіть московський фюрер щось там анонсував, а потім чекав на допомогу від диктатора білоруського Лукашенка, то заяви Трампа поділіть не на два, не на три, а на десять. Треба розуміти: усе, що говорить Трамп, – це завжди в його стилі: "Я можу приїхати, можу не приїхати. Можу виступити, а можу передумати. Можу щось зробити, а можу нічого не робити". Усе залежить від ситуації. А отже, серйозно сприймати якісь його анонси – це явно переоцінювати передбачуваність подій.

– Майже всі західні ЗМІ вказують, що Путін, по суті, не боїться погроз Трампа щодо вторинних санкцій проти країн, які купують російську нафту – Індії, Китаю... Як ви вважаєте, для росіян це справжня проблема чи так, тимчасове незручне повідомлення, яке точно не змусить їх іти на мирні перемовини?

– По-перше, хоч би якою була поведінка Трампа чи союзників України в Європі, Путін не зупинить війну. І мають рацію ті, хто каже: на нього можна вплинути тільки силою. Це аксіома. По-друге, Трамп поступово заганяє Путіна в кут. І це вже відчутно. Так, санкції не ідеальні, не завжди дисципліновані, не дають миттєвого ефекту. Але вони працюють. Це системна робота. Подивіться: тільки за другий квартал доходи від нафти й газу в російському бюджеті впали ще на третину. А це прямий наслідок санкцій. І хоча Трамп поки не вдається до кардинальних кроків, як-от перекриття балтійського маршруту для експорту, він показує напрямок, в якому готовий рухатись.

– Тобто ви вважаєте, що цей варіант – повне перекриття – все ж можливий? Чи це радше крайній сценарій на випадок великого загострення?

– Цей крок буде зроблений – я в цьому переконаний. Але час для нього ще не настав. Поки Вашингтон стримує себе через побоювання рефлексивної відповіді Кремля. І ця відповідь може бути, аж до використання тактичної ядерної зброї. Хоча в це не дуже вірять – але як сценарій розвитку подій у Пентагоні його враховують. І тому – обережність. Але водночас ми бачимо чіткий сигнал: між Ер-Ріядом і Вашингтоном ідуть серйозні консультації. І Трамп, і сам Ер-Ріяд нарощують видобуток нафти й вуглеводнів. Тиснуть на ринок – і це відчутно. Раніше все вирішувалось між Москвою й Саудівською Аравією – стабілізація видобутку і так далі. Зараз ці домовленості вже не працюють. Трамп чітко сигналізує: повертаймось до традиційної моделі – більше нафти, більше тиску на Москву. Але найслабша ланка всієї зовнішньої політики Вашингтона – це ілюзія, що можна розірвати зв'язок між Пекіном і Москвою. На цьому вся конструкція тримається. Зверніть увагу, щойно пішов накат по Індії – буквально за добу Трамп почав "здавати назад". Уже й Моді – "друг", і взагалі все добре. Ну як він може дотиснути?

– От саме про Індію я й хотів поговорити. З Китаєм ситуація зрозуміла — це окрема історія, відкладаємо її. А от Індія... Почався тиск з боку США, поки що словесний, але ж різкий. Трамп зможе розірвати це партнерство, якщо все ж захоче? Наприклад, на цьому фоні досить вагома індійська делегація вже у Москві. Офіційно – для зміцнення оборонних та енергетичних зв'язків із Росією, тобто зрозуміло, що це у відповідь на погрози Трампа.

– У цьому питанні дуже тонка матерія. Індія довго залишалася в тіні. Зараз її роль зростає. І от саме тому реакція США буде обережною, але все більш жорсткою. Так, індійська делегація зараз у Москві, і це свідчить про певну координацію дій з Кремлем. І Вашингтон це бачить. Тому Трамп буде змушений обирати: або стратегічне партнерство з Делі, або тиск на Росію. І це буде непростий вибір. Хоч би що там Трамп не казав публічно, взаємодія між Нью-Делі й Вашингтоном усе одно реалізовуватиметься через погоджені, сплановані дії. Ще раз: якою б емоційною не була риторика Дональда Трампа, він чудово усвідомлює, що Індію потрібно відтягнути від будь-яких союзів із Росією. І водночас – що Індія потрібна США для стримування Китаю. Тому в нього не буде розкоші діяти занадто різко. І ще одна важлива деталь: за останні два роки близько 20% американських виробничих потужностей, які були розміщені в Китаї, переведені до Індії. Серед них, зокрема й Apple. І ще важливіше – між Вашингтоном і Нью-Делі вже укладено понад десять угод, які стосуються спільної розробки та виробництва військово-промислової продукції: йдеться про літаки, кораблі, бойову техніку. Це не просто слова – робота там справді серйозна.

– Тобто ви вважаєте, що Трамп все ж уникатиме загострення щодо Індії?

– Безумовно. Тим більше, що Трамп і Нарендра Моді – особисті друзі. Вони часто спілкуються. Та театралізація, яку ми бачимо від Трампа, – це радше показуха. Але проблема справді існує. Перше – Індія й досі частково залежить від постачання російської зброї. Ця залежність поступово зменшується, але вона ще є. І друге – кілька гігантів нафтопереробної галузі в Індії можуть працювати тільки на російській нафті марки Urals. Їм потрібна технічна реконструкція. Так, Індія диверсифікує постачання – торік у неї постачали нафту близько 20 компаній, цього року вже понад 40. Індія активно збільшує імпорт з Близького Сходу. Але наступний крок – це не просто перехід на іншу нафту, а розвиток виробництва водню як майбутньої енергії — для промисловості, для енергетики і так далі.

– А делегація, яка вирушила до Москви?

– Вона поїхала саме з метою вийти з закупівель російської нафти. Але є зобов’язання, контракти, логістика. Індія виходитиме з цього процесу, але узгоджено, поступово – у координації з Вашингтоном, а не рубанувши з плеча, як це іноді хочеться уявити.

– Тобто Індія відмовиться від російської нафти, але в довгостроковій перспективі?

– Я б назвав це середньостроковою перспективою.

– Півтора-два роки? Для України, яка у стані війни, це колосально важливий строк. Це критичний період…

– Приблизно так. Але важливо розуміти – навіть якщо Трамп завтра вночі оголосить про запровадження мит, це не означає, що Індія раптом припинить купувати російську нафту. Бо вона її не просто купує – вона ж ще й переробляє та продає світлі нафтопродукти на європейські ринки зокрема. Це частина глобального ланцюга.