Чекати більше не можна – ЄС час діяти: або репараційний кредит Україні та перелом негативної ситуації, або капітуляція

Європейський союз опинився у ситуації, яку ще рік тому вважали немислимою. Блок змушений одночасно компенсувати згортання американської допомоги Україні, ухвалювати фінансові рішення на межі правових можливостей і доводити власну політичну суб’єктність у світі, де правила дедалі частіше визначає сила, а не домовленості. У першому півріччі Європі вдалося частково перекрити паузу у підтримці з боку США, однак уже з літа ці ресурси почали вичерпуватися. За відсутності нових джерел фінансування навесні 2026 року українські фінанси можуть опинитися на межі виснаження – і цей дедлайн стрімко наближається.

Відео дня

Очікування Європи більше не є варіантом. Небезпека полягає в тому, що бездіяльність обійдеться набагато дорожче. Після серії різких нападок з боку Вашингтона, у тому числі заяви Дональда Трампа, що європейські лідери "слабкі", найближчі дні стануть справжнім випробуванням їхньої мужності. ЄС не може дозволити собі сидіти осторонь і чекати, доки долю України вирішуватимуть без нього, особливо на тлі активізації мирних ініціатив, у яких Брюсселю відводять роль статиста. Саме тому Європейська комісія запропонувала механізм репараційного кредиту для України, попередньо знявши більшість юридичних запобіжників і намагаючись залишитися в межах міжнародного права. Йдеться не про конфіскацію російських активів, а про використання їх як фінансової основи для залучення коштів – крок політично ризикований, але стратегічно логічний.

Супротив цьому рішенню зростає. Частина урядів побоюється правових наслідків, репутаційних втрат і прямого тиску з боку Москви, яка вже відкрито погрожує судовими позовами та економічними ударами. Особливо вразливою ланкою залишається Бельгія, де зосереджена основна маса російських активів, і саме на неї спрямовані ключові спроби шантажу. Формально ЄС може обійтися без її згоди, але політично така операція виглядатиме як тест на єдність у найкритичніший момент. Euroclear та Бельгія, Італія та ще кілька країн, продовжують торпедувати це питання, обіцяючи жахливі наслідки для економіки союзу. Але якщо Росії дозволять продовжувати свою "політику" безконтрольно, у Європі не буде місця, в яке варто інвестувати, адже наступним місцем вторгненням стане Естонія, Латвія, Литва чи Польща.

Про те, як розвивається ситуація з репараційним кредитом для України – матеріалі OBOZ.UA.

Надважливий саміт – остання спроба

Брюссельський саміт, який стартує 18 грудня, є більш ніж черговою зустріччю. Європейський союз стоїть перед важливим вибором, оскільки прагне захистити Україну від принизливої мирної угоди, виробленої США та Росією, і водночас намагається врятувати угоду про фінансування багатомільярдного кредиту, щоб підтримати Київ. Сума "репараційного кредиту" для України, що формується за рахунок заморожених російських активів, обговорюється в межах від €130 до €140 мільярдів і є частиною більшої програми до €210 млрд до 2030 року. Кредит гарантується країнами ЄС, а Україна повертатиме кошти лише після отримання репарацій від Росії.

У Брюсселі міністри закордонних справ та дипломати ЄС будуть боротися за те, щоб переконати європейські урядів, які виступають проти надання кредиту. Це перевірка здатності Європи діяти як єдиний гравець, коли ставки – не лише фінансування України, а й довіра до самого Євросоюзу. Звичайно, війна виходить за межі фінансових рішень, але в тому, що стосується фінансів, логічний перебіг подій досить зрозумілий. Іншого виходу просто немає. Європа зараз стоїть перед історичним вибором. Якщо вона захопить ці резерви і переробить їх на артилерію, безпілотники, системи ППО та боєприпаси, це не тільки допоможе Україні вижити, а й запобігатиме набагато кривавішому майбутньому для всіх нас.

Перший крок зроблено – безстрокове блокування суверенних активів РФ

Країни Євросоюзу домовилися затвердити пункт про надзвичайні повноваження, що дозволить зробити безстрокове блокування російських суверенних активів, усунувши тим самим головну перешкоду для надання Україні "репараційного кредиту". Тепер рішення прийматимуть кваліфікована більшість, і окремі країни вже не зможуть блокувати продовження санкцій. Насамперед такий захід знадобився через особливу позицію Угорщини та Словаччини. Влада обох країн давно і відкрито виступає проти генеральної лінії ЄС на підтримку України. Безстрокове заморожування активів покликане переконати Бельгію підтримати план ЄС використати заморожені російські кошти для надання Україні кредиту у розмірі до 165 млрд євро.

Безстрокове замороження репараційного кредиту та перехід до голосування більшістю означають: кінець епохи шантажу всередині ЄС, фіксацію відповідальності Росії без формального миру. . Раніше: будь-яка держава-член могла ветувати рішення, що означало стоп для всього Союзу. Після зміни: рішення ухвалюється кваліфікованою більшістю, блокування однією або двома країнами втрачає силу. Це революційний зсув для ЄС, де фінанси, санкції й зовнішня політика традиційно були заручниками консенсусу. Безстроковість – стратегічний тиск на Росію: активи залишаються замороженими роками, а невизначеність стає формою санкції. Фактично: час працює проти РФ, а не проти України

Такий крок – це не скасування і не пауза, а рішення, за яким: кредит існує юридично, зобов’язання Росії зафіксоване, момент фактичного розблокування коштів не прив’язаний до календарної дати. У практиці Європейський Союз це не просто технічна реформа. Це перепрошивка європейської політичної волі.

Що таке "репараційний кредит" у європейській логіці

Гібридний фінансово-правовий механізм, який поєднує позику Україні з джерелом погашення, прив’язаним не до українського бюджету, а до російських активів, заморожених або конфіскованих у юрисдикціях ЄС. У європейській термінології це не називається прямо "репараціями", щоб уникнути юридичних пасток і судових блокувань. Формула виглядає так: ЄС кредитує Україну зараз, а повертає кошти собі за рахунок доходів або майбутньої конфіскації російських активів. Ключовий момент: Україна не є кінцевим платником.

Для Європейський Союз це компроміс між: бажанням профінансувати Україну швидко, страхом створити небезпечний прецедент повної конфіскації суверенних активів та внутрішніми суперечностями між країнами-членами. Тому обрана модель не вимагає негайної конфіскації тіла активів, але формально зберігає правову "обережність", але політично – фіксує відповідальність Росії.

На що саме йдуть кошти

Кредит не є "вільними грошима". Він має чіткі пріоритети: макрофінансова стабільність (бюджет, соціальні виплати), відновлення критичної інфраструктури, оборонно-промисловий комплекс, енергетика та логістика, проєкти відбудови за європейськими стандартами. Контроль здійснюється: Єврокомісією, рахунковою палатою ЄС - через механізми аудитів.

Чому це вигідно ЄС

Для ЄС це мінімізація бюджетного навантаження на платників податків та політичний сигнал: агресія має фінансову ціну. Фактично ЄС монетизує заморожені активи, не чіпаючи їх напряму.

Стратегічне значення: репараційний кредит – це де-факто репарації без формального миру, перехід від допомоги до примусу агресора платити, юридично обережний, але політично радикальний крок. Це перший випадок, коли велика наднаціональна структура: фінансує жертву війни за рахунок активів агресора ще до завершення війни.

Чому саме зараз

Рішення про безстроковий репараційний кредит і перехід до голосування більшістю не виникло спонтанно. Воно стало можливим саме зараз через накладання кількох факторів, які рідко збігаються одночасно. Нахабна спроба Дональда Трампа змусити Україну укласти невигідну для себе мирну угоду з Росією вкотре продемонструвала нездатність Європи впливати на перебіг подій та забезпечувати власну безпеку. Європейці розплачуються за десятиліття недоінвестування в оборону та за те, що надто довго трималися за "парасольку безпеки" Америки. Однак у Європи є один козир: контроль над більшою частиною активів РФ, заморожених з початку повномасштабного вторгнення.

ЄС довгий час був паралізований власним небажанням ризикувати і юридичними суперечками. Раніше цьому заважали: страх судових поразок, небажання створювати прецедент, ілюзія швидкого завершення війни. Сьогодні війна перейшла з фази "допомоги" у фазу "відповідальності". ЄС дедалі чіткіше усвідомлює: підтримка Україна більше не може ґрунтуватися лише на політичній солідарності.

Інстинктивне прагнення ЄС дотримуватися міжнародного права є цілком обґрунтованим. Однак, враховуючи, що не лише Росія, а й адміністрація Трампа зневажають міжнародні норми, ЄС нарешті спромігся розглянути можливість вжиття надзвичайних заходів для підтримки України та власної безпеки. Це багаторічне фінансування стане переломним моментом у забезпеченні незалежної європейської військової та бюджетної підтримки України. Модель "гранти + кредити з бюджету": вичерпує ресурси, викликає втому виборців, створює внутрішні конфлікти між донорами. Репараційний кредит дозволяє змінити наратив: платить не Європа – платить агресор. Юридичні ризики вже пораховані, альтернативних фінансових рішень немає. ЄС не пришвидшується – він наздоганяє реальність.

Що це означає для України

Рішення Трампа припинити військову допомогу призведе до скорочення фінансування України на 40% після того, як закінчиться поточний пакет допомоги наприкінці цього року. Решту постачатиме Європа. До початку наступного року Україна знову опиниться у відчайдушному становищі, в якому вона опинилася в перший день війни: їй доведеться підраховувати, скільки тижнів у неї залишилося боєприпасів.

Якщо Європа скористається цими замороженими російськими активами, Україна більше не залежить, і можливо, зможе сказати "ні" поганій мирній угоді Трампа. Україна зможе утримувати оборону ще як мінімум три роки – досить довго, щоб змусити її розпочати серйозні переговори, а не вдаватися до показного зволікання з процесом маніпулювання Вашингтоном.

Політично для Україна наслідки також принципові: кредит стає менш вразливим до політичних змін у окремих столицях, зникає ризик "вічного вето", допомога переходить із ручного режиму в структурний. Навіть якщо кошти тимчасово не надходять, інструмент не може бути ліквідований одним рішенням. Це означає, що Путін нарешті зіткнеться з супротивником, здатним вести затяжну війну, і лише тоді стануть можливі серйозні переговори. Тільки сила приведе його до реального столу переговорів. По-друге, це продемонструвало б те, чого Європі, як стверджується, не вистачає: рішучості.

Що може завадити ухваленню рішення

Внутрішній політичний опір. Попри втрату права вето, опір можливий через: затягування імплементації, апеляції до національних судів, політичні кризи всередині країн-членів. Формально рішення може бути ухвалене, фактично – сповільнене.

Чотири країни ЄС – Бельгія, Болгарія, Мальта та Італія висловилися проти використання російських активів для видачі Україні репараційного кредиту та закликали до вивчення альтернативних варіантів фінансування. У спільній заяві вони закликали Єврокомісію та Раду ЄС відмовитися від використання заморожених російських активів для фінансування України. Ці країни наполягають на продовженні пошуку альтернативних механізмів, які б відповідали законодавству ЄС та міжнародному праву, "мали б передбачувані параметри та мінімізували ризики". Йдеться про так званий План Б – випуск спільних облігацій ЄС для фінансування України найближчими роками.

Звісно, що також проти Словаччина та Угорщина до яких приєднався і прем'єр Чехії Бабіш заявивши, що країна не стане гарантом для фінансування України, а ЄК має знайти альтернативи. Публічна критика з боку Бельгії, Італії, Мальти та Болгарії знижує шанси на досягнення угоди щодо видачі "репараційного кредиту" Україні на саміті.

Рішення важливе не тільки для України, але й Європи

Репараційний кредит для України є компромісним, але принципово важливим рішенням як з економічної, так і з політико-правової точки зору. Україна продовжує наполягати на базовому принципі міжнародного права – відповідальності держави-агресора, включно з конфіскацією російських суверенних активів. Водночас погодження на репараційний кредит є тактичним кроком в умовах війни та бюджетного дефіциту. Сам факт надання цього репараційного кредиту – це серйозний політичний сигнал Путіну і Росії-агресору, що Європа налаштована на продовження підтримки України, попри всі сподівання на втому – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

"Безумовно, це репараційний кредит, хоча він і є певним компромісом. Але ми продовжуємо наполягати на справедливості – тобто на відповідальності держави-агресора і конфіскації російських суверенних активів. Останні тижні продемонстрували серйозні зрушення. Адже репараційний кредит має не лише економічне значення для покриття дефіциту бюджету, спричиненого російською агресією, а й потужний політичний вимір. Сам факт ухвалення такого рішення є сигналом підтримки Україні та прямим сигналом Кремлю, що Європа не відмовляється від курсу підтримки України", – зазначає Олександр Мережко.

На його думку, окремого значення набуває інституційний аспект. Механізм ухвалення цього рішення дозволяє обійти блокування з боку союзників Кремля всередині ЄС, зокрема Угорщини, а потенційно й Словаччини. Це створює важливий прецедент – Європейський Союз поступово відходить від паралізуючого принципу консенсусу у питаннях стратегічної безпеки.

"Міжнародна організація не може бути ефективною, якщо будь-яка держава може заблокувати рішення. Завдяки цьому механізму Європейський Союз виходить на новий рівень ефективності", – підкреслює Мережко.

За його словами, з погляду міжнародного права жодних політичних чи економічних ризиків у цьому рішенні немає. Навпаки, йдеться про реалізацію базового принципу міжнародної відповідальності за злочин агресії, який є злочином не лише проти України, а проти всієї міжнародної спільноти. Покарання агресора, включно з репараціями, є єдиним шляхом збереження дієвості міжнародного правопорядку.

"Репараційний кредит, якщо буде прийнятий, істотно впливає на баланс сил у війні. За економічними розрахунками, Україні потрібно щонайменше 50 мільярдів євро на рік для ефективного спротиву агресії. Це рішення дозволяє підтримати не лише економіку, а й безпекову складову, наближаючи справедливий мир. У дипломатичному вимірі це – сильна переговорна карта України, зокрема у діалозі зі США. Солідарна позиція Європи посилює українські аргументи й впливає навіть на рішення американської адміністрації. Показово, що після контактів президента США з європейськими лідерами риторика і рішення стають більш конструктивними", – вважає Олександр Мережко.