Іван Марчук

Іван Степанович Марчук – сучасний український живописець, засновник техніки пльонтанізму. Заслужений художник України та лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.

2007 року художник потрапив у список 100 видатних геніїв сучасності британської газети The Daily Telegraph.

Коротка біографія

Іван Марчук народився 12 травня 1936 року у селі Москалівка на Тернопільщині в родині знаного ткача.

Малювати почав ще у дитинстві, використовуючи замість фарб природні пігменти з квітів, трави та фруктів.

Після школи навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису.

Марчук стверджує, що той період став для нього трансформаційним. Зокрема, він схвально згадує своїх вчителів, які не побоялися дозволити йому вийти за межі безпечного в ті часи соціалістичного реалізм.

1959 Марчук приєднався до підпільної групи, яку очолював один із його вчителів, Карл Звіринський. У складі цієї групи Марчук і інші її учасники познайомилися із мистецтвом, яке було певною мірою забороненим у СРСР.

Згодом Марчук пройшов службу в радянській армії та продовжив навчання на відділенні кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва.

Після навчання, заробляв гроші, малюючи плакати та афіші для заводів, клубів та театрів.

Згодом Марчюк переїхав о Києва, де працював в Інституті надтвердих матеріалів Національної академії наук України. Однак низька зарплатня створювала проблеми для проживання Марчука у столиці. Тож він знову почав малювати на замовлення.

У 1968 році Марчук за 30 карбованців продав свою першу роботу. З того часу і до 1984 року він працював на Київському заводі монументального та декоративного мистецтва, де малював ілюстрації для радянських видань.

Однак у вільний від роботи час Марчук шукав свій власний стиль, експериментуючи із мистецтвом.

В 1970-х роках Марчуком зацікавилося КДБ. Радянській владі не подобалося, що в роботах художника переважали темні кольори, які не вписувалися в стилістику соціалістичного реалізму.

Окрім того, Марчука підозрювали в симпатіях до українського націоналізму, адже він проживав у Львові і розмовляв українською. Нелюбов радянської влади також створювала перепони для його творчості. Зокрема, йому було відмовлено у вступі до Спілки художників СРСР, а тому він не міг показувати свої роботи на всесоюзних виставках чи продавати їх.

Перша виставка Марчука відбулася в Києві лише у 1980 році. Її спонсорами стали письменники Павло Загребельний і Дмитро Павличко.

Цікавість до Марчука з боку КДБ зменшилася лише після 1985 року, коли до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов.

1988 року Марчук зміг виїхати в Чехословаччину, де зумів справити враження на мистецьку спільноту.

Рік по тому завдяки своєму іноземному другу художник отримав візу до Австрії. Згодом Марчук жив і творив у Відні і хоча не втрачав зв’язку із Батьківщиною, остаточно повернувся в Україну лише у 2011 році, а до того приїжджав лише на власні виставки.

Початок повномасштабного російського вторгнення застав Марчука у столиці України. Тож згодом від знову опинився у статусі емігранта, та повернувся до Відня.

За наступні три роки він створив близько 200 робіт, які широко демонструвалися у столиці Австрії.

Спадок Марчука

Хоча ідея створення музею Марчука в Києві вперше була озвучена ще в 2005 році третім президентом України Віктором Ющенко, вона так і не була реалізована.

2021 року ініціатором створення музею виступив шостий президент Володимир Зеленський, але зрештою на заваді стала війна.

2025 року це питання знову підняла поетеса Ліна Костенко, запропонувавши створити музей у садибі Мурашка.

На початку 2025 року для майбутнього створення музею також було засновано Благодійний фонд Івана Марчука, який також відповідатиме за збереження, дослідження та популяризацію творчості генія.

Творчий спадок Марчука станом на 2025 рік налічує понад 5 000 робіт, але половина з них знаходяться за межами України.

Його роботи демонструвалися по всьому світу, відкриваючи іноземцям унікальну техніку пльонтанізм, яка створює видимість, ніби картини були не намальовані, а сплетені.

Про творчість Марчука також було випущено декілька книг, які містять його роботи у різні періоди життя.

В Україні також були випущені колекційні срібні монети, присвячені Марчуку та його стилю.