Блог | Сили оборони України успішно руйнують спроби Кремля ізолювати населення від війни

1 липня Сили оборони завдали скоординованого удару по кластеру підприємств військово-промислового комплексу в Пензі. Це продовження системної кампанії зі знищення найчутливіших елементів російського виробництва високоточної зброї. Уражено щонайменше три об’єкти.

Перший – АТ "Науково-дослідний інститут фізичних вимірювань" (НДІФВ), який спеціалізується на датчиках та системах діагностики для ракетної техніки.

Другий – завод "Маяк", одне з найстаріших підприємств радіоелектронного профілю, що входить до державного оборонного замовлення і випускає апаратуру військового зв’язку, електронні модулі та компоненти автоматизованих систем управління для міністерства оборони РФ, авіації та флоту.

Третій – Пензенський науково-дослідний інститут електронно-механічних приладів (ПНІЕМП), розробник гіроскопічних систем, сервоприводів, датчиків абсолютного та надлишкового тиску, а також датчиків лінійного й кутового руху. Продукція цього інституту застосовується в міжконтинентальних балістичних ракетах "Булава", "Тополь-М", "Синева", в оперативно-тактичних комплексах "Іскандер", крилатих ракетах Х-101, Х-59М2 та М2А, на літаках Су-34 і Су-57.

Окремо зафіксовано ураження Пензенського підшипникового заводу, який виготовляє роликові, голчасті та лінійні підшипники для бронетехніки, артилерійських систем, верстатів і двигунів.

Характер атаки – кластерний: одночасне виведення з ладу розробника, виробника електроніки та постачальника критичної механічної бази означає спробу обнулити весь технологічний ланцюжок створення високоточного озброєння. Усі три заводи перебувають під санкціями США та України.

Цей удар стався на тлі кампанії, що триває щонайменше з середини червня, і яка спрямована на підрив спроможності Росії підтримувати інтенсивність бойових дій за допомогою далекобійного ракетного озброєння. Раніше були атаковані підприємства у Волгограді, Воронежі, Чебоксарах, Дубні, Оренбурзі.

Також Уфімський НПЗ зафіксовано у стані пожежі після атаки безпілотників

Лише за добу український Генеральний штаб підтвердив ураження пунктів управління безпілотниками в районах Веселої Лопані (Бєлгородська область), Комара (Донецька область), Мирного, Лугового та Скельок (Запорізька область). Також уражено командно-наступальний пункт у Старомлинівці на Донеччині.

Це цілеспрямоване випалювання системи управління та розвідки противника на оперативному рівні.

Окремим напрямом є виведення з ладу російської супутникової інфраструктури.

Вранці 30 червня повторно уражено Центр космічного зв’язку "Дубна" в Підмосков’ї – найбільший із шести ЦКЗ на території РФ. Перший удар 22 червня спричинив серйозні пошкодження технологічних будівель, антен, систем електроживлення та комутаційних вузлів. Сьогоднішній приліт влучив в адміністративну будівлю. Між цими двома атаками, 28–29 червня, було завдано удару по ЦКЗ "Владимир", який дублює "Дубну".

Значення цих об’єктів полягає в тому, що через них здійснюється управління супутниками серії "Експресс", які використовуються силовими відомствами для захищеного зв’язку, навігації та координації. Крім того, саме на базі ЦКЗ "Дубна" розгортаються наземні станції спряження для низькоорбітального супутникового угруповання "Рассвет" (проект "Бюро 1440"). Це російська спроба створити аналог Starlink для військових потреб – на сьогодні угруповання налічує 15 супутників, один із яких нещодавно вийшов з ладу. Ураження ЦКЗ "Дубна" прямо підриває можливість тестування, інтеграції та керування цим угрупованням, а також погіршує і без того обмежені спроможності Росії отримувати супутникові знімки власними засобами. В умовах, коли РФ змушена закуповувати комерційні знімки в китайських компаній із затримкою до 12 годин, руйнування власних телепортів означає подальше осліплення в реальному часі.

На південному театрі воєнних дій триває методичне перерізання логістики. У ніч на 1 липня пошкоджено залізничний міст у районі села Ічки (окупований Крим), який сполучає північ та центр півострова з Керченським напрямком. Це вже другий удар по цьому об’єкту за останні 48 годин. За день до того було зруйновано автомобільний міст у районі Азовського Запорізької області, а раніше – міст біля Василівки, що відігравав ключову роль у забезпеченні передових позицій противника. Ще один міст зруйновано на трасі Маріуполь – Донецьк. Сукупний ефект – поступове перетворення логістики південного угруповання військ РФ на критично обмежену, з неможливістю швидкого маневру ресурсами.

Крим зазнає наймасштабнішого тиску на енергетичну інфраструктуру з початку окупації. У ніч на 29 червня дрони українського виробництва компанії FirePoint уразили чотири підстанції: Мар’янівка, Олександрівка, Випасне та Джанкой. Ураження завдавалися по об’єктах, що живлять військові радари, склади та вузли зв’язку.

Наступної ночі атаковано підстанцію залізничної станції Поштова в Бахчисарайському районі, що зупинило рух поїздів. Найважчим став удар 28 червня по Сакській ТЕЦ: зафіксовано 16 вибухів, головний корпус вигорів повністю, один резервуар із паливом знищено, другий пошкоджено. Станція потужністю 150 МВт живила військовий аеродром "Саки", і її зупинка вивела з ладу всю пов’язану інфраструктуру.

Окремо 30 червня підрозділи ГУР за допомогою дронів Hornet уразили резервуар на нафтовому терміналі ТЕЦ у Керчі. Як результат, окупаційна адміністрація Севастополя офіційно визнала, що обмеження з паливом триватимуть щонайменше місяць, а налагодити стабільний графік подачі електроенергії неможливо через "аварії на високовольтних мережах". Мобільний оператор "Миранда" запустив аварійний роумінг через перебої в кількох районах, зокрема в тих, де розташовані ключові контрольно-пропускні пункти. Лівобережна Херсонщина також зазнала серйозних пошкоджень енергоінфраструктури, що змусило гауляйтера Сальдо закликати населення не користуватися кондиціонерами та енергоємними приладами. Енергосистема регіону перебуває на межі колапсу.

Військово-технічний прорив України ілюструють оприлюднені 30 червня кадри удару крилатими ракетами "Фламінго" по волгоградському заводу "Титан-Барикади". Відео зафіксувало повний політ двох ракет із термінальним маневруванням: на фінальному відрізку обидві різко змінили траєкторію та пікірували на ціль під кутом, що забезпечило пробиття даху цеху з наступним внутрішнім підривом. Бойова частина 1150 кг створила вогняний шар діаметром орієнтовно 30–50 метрів. Інтервал між влучаннями – близько 10 секунд. За наявними даними, по трьох цехах завдано щонайменше три-чотири влучання, дві ракети увійшли в одну точку з точністю ±10 метрів. Маршрут ракет проходив через окуповану Луганщину в обхід зон ППО, із огинанням рельєфу на надмалій висоті, що унеможливило їх виявлення радарами до моменту удару. Це свідчить про серійний рівень виробництва "Фламінго" – стратегічної крилатої ракети з дальністю до 3000 км, дозвуковою швидкістю та комбінованою системою наведення (супутникова навігація, інерційна система, оптико-електронна корекція за рельєфом на фінальній ділянці).

Економічне підґрунтя війни продовжує деградувати. За підрахунками Bloomberg, у період з 1 по 28 червня Росія експортувала рекордні 4,13 млн барелів нафти на добу – максимум з початку повномасштабного вторгнення, на 780 тис. барелів більше, ніж у першому кварталі. Проте ціна Urals впала на 7,3 долара, до 62,66 долара за барель, а ESPO – на 5,6 долара, до 74,27 долара. Валова тижнева вартість експорту скоротилася до 1,9 млрд доларів – мінімального показника з березня. Одночасно накопичуються танкери біля Єгипту та Сінгапуру, що свідчить про зниження попиту, зокрема з боку Китаю. Відкриття Ормузької протоки після деескалації між США та Іраном повернуло на ринок значні обсяги іранської нафти, остаточно знявши воєнну премію. Структурна слабкість російської економіки, залежної від експорту енергоносіїв за відсутності високотехнологічного сектору, не дозволяє конвертувати короткочасне зростання цін у сталі бюджетні надходження через зміцнення рубля та необхідність субсидувати внутрішні ціни на пальне. Це означає, що додаткових ресурсів на фінансування військової машини ззовні не з’явилося, а бюджетний дефіцит залишається на рівні близько 70 млрд доларів.

На цьому тлі Україна завершує масштабну програму фортифікаційного облаштування території. OSINT-аналіз Клемана Молена зафіксував, що на Запорізькому напрямку зведено п’ять додаткових ліній укріплень, така сама кількість ліній прикриває простір між лінією фронту та Павлоградом на Дніпропетровщині. Укріплення включають три ряди протитанкових ровів, бетонні надовби, ряди колючого дроту, а прилеглі населені пункти перетворені на потужні опорні пункти. Аналогічне будівництво ведеться від Чернігова до Одеси, біля Слов’янська та Краматорська. Це суттєво підвищує поріг успішності будь-яких наступальних дій російської армії, яка вже стикається з прогресуючим дефіцитом забезпечення через логістичні удари.

Усередині Росії соціальна напруга зростає під тиском наслідків війни. Соціологічне опитування, оприлюднене Financial Times, показало падіння довіри до Путіна до 69% – найнижчого рівня з 2022 року. Одночасно в Пензі та Ульяновській області зафіксовано випадки примусової мобілізації прямо на вулицях – людей, визнаних непридатними за станом здоров’я, зокрема з незрощеним переломом шиї, відсутністю селезінки та втратою слуху, після примусового підписання контрактів одразу доправляють у Ростовську область для відправки на фронт.

Це свідчить про вичерпання мобілізаційного ресурсу добровольцями та про готовність влади до екстрених заходів поповнення живої сили, що в поєднанні з паливними кризами і обмеженням інтернету формує середовище для подальшої внутрішньої дестабілізації.

Журнал Forbes опублікував аналіз, згідно з яким Путіну залишається не більше трьох років через сукупність проблем, включно з невдоволенням еліт та падінням економіки. Сценарії включають як швидку ліквідацію, так і поступову втрату контролю, тригером для чого можуть стати масштабніші українські удари, нестача продовольства чи сепаратистські виступи в Татарстані, Башкортостані або Чечні.

В умовах, коли Кремль вже не може ізолювати суспільство від війни, а державна пропаганда більше не здатна штучно підтримувати рівень ентузіазму навколо так званої "СВО", вікно можливостей для примусу до миру через системне знищення військово-економічного потенціалу залишається відкритим.

Ми бачимо, як формується стратегічна пастка для Кремля, вихід із якої не забезпечується ані наявними військовими інструментами, ані економічними резервами.