Блог | Парад усиновленого фашизму: морок побєдобєсія

Частина 1. Замість вступу. Морок побєдобєсія.

Відео дня

Головний ІПСОшник поки що Росії, і за сумісництвом, лялька незмінюваного портрета, що має титул "президента", перетворив день ліквідації нацизму в Європі та скорботи за десятками мільйонів вбитих у Другій світовій війні на свято Побєдобесія.

Особа, що має вже мало чого спільного з колись оригіналом наступника Єльцина і присмокталася мертвою хваткою до штурвалу управління Кремлем, сіра дрібна нікчема з комплексами меншовартості та званням підполковника ФСБ у відставці, плавно, повільно і поступово, як і личить представнику геб'я, перетворила день пам'яті мужності рядового радянського воїна і трудівників тилу багатонаціональних народів СРСР на особистий тріумф. Створена ним і його чекістсько-мафіозним оточенням держава, яка відповідає всім 14 ознакам фашистської, заливається пропагандистськими наративами і фетишизує в цей День, виявляючи серйозне загострення психічного захворювання, ємно вираженого словом "побєдобєсіє".

Так, свято "зі сльозами на очах", яке навіть Генсеки СРСР боялися святкувати до 1965 року, тобто до 20-ї річниці капітуляції нацистської Німеччини, бо народна пам'ять ще не відійшла від усієї болі і втрат у цій кривавій м'ясорубці 40-х років минулого сторіччя, перетворено на головну інформаційно-психологічну операцію з реанімації Радянського Союзу. Вражає, що на цю пропагнадистську акцію, хто за преференції, хто через недомислення, хто через низький рівень освіченості, прибувають іноземні офіційні особи.

Народ, ви куди і для чого їдете? Ви їдете святкувати перемогу над нацизмом у Європі в країну, яка усиновила фашизм? Когнітивний дисонанс не виникає в незміцнілих мізках, стомлених державними щоденними турботами? Треба нового фюрера і кіднепера українських дітей потішити, що він нібито не вигнанець, а потужний дідусь при пам'яті?

З року в рік оскотинювання населення Росії, яке дедалі тупішає, набирає нових, більш збочених форм, які потім вивчатимуть психіатри всього світу. Це "свято" пробиває дно все глибше з кожним роком. Тому, почувши ствердну відповідь на запитання: "Ви були на Дні Перемоги?", наступним запитанням стає: "І як дно?" Спочатку це були боязкі "безсмертні полки" з дідами на палицях. З 2022 року вони перейшли на новий рівень. Так, на пропагандистському Першому каналі 9 травня 22 року в рухомому рядку вказали, що батько президента РФ Володимира Путіна загинув у битві за Невський п'ятачок під час Другої світової війни. За інформацією в субтитрах, Путін-старший загинув майже за десять років до народження російського президента, датою народження якого офіційно є 1952 рік, і відеоряд супроводжувався безпосередньо походом нікчеми, поставленого Верховним, з палицею в руках і портретом.

А куди ж подітися від не менш дебільної акції "георгіївська стрічка", яку намотують кілометрами й чіпляють на все, включно з собаками, горілкою, одягом ведучих і реконструкторів, обмотують транспорт і навіть підміняють нитки інтимної білизни в стрип-шоу по всій РФ. Ідіотизм ситуації в історії цієї стрічки, цих російських державних прапорів, заборонених їхнім же законодавством, у ролі Москви у Другій світовій, але про це нижче.

Ну і пілотки, під якими свербить у всієї країни, гімнастерки від пологових будинків до похоронних агенцій, паради в дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вишах у ретро- та не зовсім воєнізованих шмотках, тюнінг дитячих візочків із написами: "На Берлін!" і "Можемо повторити", в яких мами програмують своїх личинок "на бійню в ім'я....". В ім'я чого – скаже наступний руссенфюрер, причину висмокчуть як завжди, головне, щоб баби народжували якомога більше таких личинок, з яких подібним олігофренічним шабашем витравлюють усе благотворче й милосердне, що притаманне і є ідеалами решти людства.

Що ви хочете повторити, імбецили? Десятки мільйонів загублених життів? Зруйновані міста, мости, дороги, долі? Концтабори, медичні досліди і звірства в ГУЛАГу, виселені народи – "зрадники", вороги народу, і герої війни, ветерани-інваліди-"самовари" без рук і ніг, яких ваше НКВС потім утилізувало? У вас так все добре, що ви щось, окрім своїх гидоти і страждань можете комусь принести? Ви в змозі взагалі адекватно оцінити своє місце в навколишній дійсності та світовій історії? Що ви взагалі дали світові, крім річок крові та гір трупів?

Не варто забувати, що обидві, підкреслюю, обидві, Світові війни, були розв'язані з того, що поки називається Росією. Не зупиняючись особливо на першій, відповідальність за яку Росія змогла спихнути на Німеччину з Австрією, не дивлячись на те, що через свого балканського сателіта – Сербію, її і розв'язала, вбивши ерцгерцога Франца-Фердинанда в нинішній столиці Боснії і Герцоговини, Сараєво. Вбивство було організоване, профінансоване, попередньо десятиліття натреноване, саме російським генштабом, через Сербську розвідку і таємне товариство "Чорна рука", але це вже відступ.

До речі, Сербія прихистила емігрантів з Російської імперії після революції, і чим вони відплатили їй за привітність у Другу світову? Разом із нацистами вбивали тих, хто вчора поділився своєю землею і домом, прийняв за всіма законами гостинності. Друга світова війна почалася з домовленості між СРСР і Німеччиною за розподіл сфер впливу, сумнозвісний Пакт "Молотова-Рібентроппа", згідно з яким майбутній переможець – Побєдобесець, два роки відшуршав у війні на боці саме нацистів, а потім спробував кинути союзника і отримав превентивне вторгнення від Гітлера 22 червня 1941 року.

Саме для того, щоб приховати цей ганебний факт, за який СРСР навіть вилетів, як корок, із Ліги Націй, радянські пропагандисти вигадали міф про Велику вітчизняну війну і народ-переможець. При цьому народів було багато, а не тільки титульна нація, яка чомусь досі носить замість назви ім'я прикметник.

А що ж робити з двома роками, з 1939 по 1941 – моменти поцілунків і привітань, "дружба, скріплена кров'ю", як писав Сталін, спільний відпочинок і паради, забезпечення нацистських військ, підготовку військ на території СРСР – куди це дівати, ідіоти? Куди подіти майже два мільйони радянських громадян, які воювали в нацистських частинах? Правда, вона така, часто незручна. То що ви святкуєте, імбецили? Перемогу в розв'язаній вами ж війні? Адже не дарма сер Вінстон Черчілль запитував у Трумена: "а цей вусатий, що теж із нами – переможець?" Але, про це нижче.

Далі буде

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...