Над Росією нависла загроза "Холодомору": як Україна може відповісти на удари по енергетиці

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, російський "Газпром" опублікував рекламний ролик-загрозу "Зима буде довга" – про те, що РФ відключить Європі та українським споживачам газ, і всі замерзнуть. Ніхто того року не замерз, крім російських окупантів в українських полях, але загалом цей наратив про "холодну зиму" має довгу історію. При всьому при тому, що куди більш явні і катастрофічні проблеми енергозабезпечення сьогодні нависли саме над росіянами.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".

Очікування – реальність

Перше використання російською пропагандою терміна "Холодомор" було не 2014 року, як багато хто вважав, а в далекому 2009-му – коли між Україною і Росією вибухнула "газова війна". Саме тоді, в січні, на сторінках пропагандистського видання "Известия" з'явилася стаття, в якій йшлося про те, що позиція України щодо закупівель російського газу призводить до "Холодомору" в країні.

Деякий час по тому цей пропагандистський термін дуже часто застосовували, особливо з 2014 року, російські ЗМІ та балакучі голови. Часом змінюючи інтерпретацію, але по суті залишаючись все тим же – загрозою, шантажем цілої нації у вигляді позбавлення її тепла як акт геноциду.

Але "Холодомор" жодного разу не реалізовувався в реальності, навіть у найскладніший 2022 рік, коли розпочалася реалізація плану генерала Суровікіна зі знищення української енергетичної інфраструктури точковими ракетними ударами. Україна не замерзла і не впала в льодовиковий період, як би того не хотілося російським пропагандистам. А ось сама Росія всі ці роки наближалася саме до такого сценарію, і на рубежі 2025-2026 років вона перебуває на краю прірви, на дні якої якраз він, "Холодомор".

Шлях Росії до "Холодомору"

Протягом десятиліть Росія погрожувала багатьом країнам енергетичною кризою, при тому що сама наближалася до абсолютного техногенного колапсу. Відсутність обслуговування, регулярних регламентних ремонтних робіт на енергетичній інфраструктурі призвела до того, що напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, у 2021 році, в Росії було зафіксовано десятки НП тільки на об'єктах газотранспортної мережі. Близько дюжини мали масштаб катастрофи регіонального рівня, що впливала на постачання споживачам.

Звертаю увагу на те, що це дані саме до початку повномасштабного вторгнення і Україна до цих інцидентів не мала жодного стосунку. Усе це було накопичувальним ефектом від зношеності інфраструктури та відсутності (через санкції) можливості її вчасно ремонтувати. Хоча не варто забувати і про такий елемент як корупція, яка також впливала на деградацію російського енергетичного кластера.

Крім цієї великої надбудови у вигляді ГТС і НПЗ, нішевим є кластер середньостатистичного споживача – комунальні комунікації.

Можу навести приклад тимчасово окупованого півострова Крим, де з 2014-го до 2021 року "влада" не приділяла абсолютно ніякої уваги обслуговуванню, регулярному ремонту і заміні наявної водопровідної інфраструктури. У підсумку (згідно з дослідженнями російського ж Інституту водних проблем РАН) за 8 років окупації Криму зношеність водопровідних мереж на півострові зросла до 65% і більше, зношеність очисних споруд і запірно-регулювальних механізмів – до 74%.

Через настільки катастрофічну зношеність інфраструктури до 70% підготовленої води, що постачалася споживачам, втрачалося в процесі постачання! Найкатастрофічніша ситуація склалася в Ялті та Сімферополі, де кількість водогонів, що потребують обслуговування і заміни, за час окупації зросла до 90%, а зношеність тепломереж перевищила 90%.

Акцентую – це звіт напередодні повномасштабного вторгнення, до того, як більша частина інформації просто почала приховуватися, і про реальні проблеми в Росії, а також на тимчасово окупованих територіях ми стали дізнаватися тільки після публікації у відкритих джерелах верифікованих кадрів катастроф. А їх із кожним роком ставало дедалі більше і більше.

Росія всі ці роки, навіть без повномасштабної війни і всеосяжних санкцій, повільно, але впевнено рухалася до техногенного колапсу. І в період з 2020-го до 2021 року прояви цієї деградації вже неможливо було приховувати. Тоді про що можна говорити зараз? А є про що.

Уразливість

Те, що російська інфраструктура – як на рівні газотранспортних мереж, нафтопереробного сектору, так і комунальної компоненти – давно перебуває в жахливому стані, вже зрозуміло. Техногенний колапс, викликаний відсутністю обслуговування і своєчасних регламентних ремонтних робіт призводить до того, що навіть у столиці РФ – Москві виникають фекальні гейзери або детонує сама по собі підстанція. Але куди серйозніша інша загроза для росіян, які живуть у стані відчуття уявної безпеки.

Будь-хто може відкрити карту залізниць і порівняти пропорцію, насичення і розгалуження залізничних гілок і вузлів в Україні та Росії. Пропорція, площа країни і протяжність залізниць, м'яко кажучи, не на користь РФ. І ось чому так вийшло.

Ще за часів СРСР радянську владу хвилював не стільки добробут, комфорт і рівень життя народу, скільки готовність до майбутньої війни. А її СРСР бачив проти країн Заходу, надалі – НАТО, і саме до неї він готувався, зводячи практично всі інфраструктурні об'єкти. Але, як не дивно, буфером або передньою лінією протистояння Радянський Союз бачив Україну і Білорусь, а потім уже як другу лінію оборони – західну частину Росії. Якщо раптом щось піде не за планом.

Саме з цієї причини логістика в Україні набагато більш розгалужена і взаємозамінна, ніж у Росії, оскільки підвозити матеріально-технічне забезпечення до лінії зіткнення з НАТО потрібно було саме в Україні. А інша інфраструктура в країні розглядалася так, щоб вона могла тримати довго і впевнено основний удар Альянсу, тоді як інші радянські республіки акумулюють сили.

Зі свого боку, захід Росії набагато слабкіше підготовлений до таких викликів не тільки в питаннях логістики, а й енергетичної інфраструктури. Іншими словами, занурити західні регіони РФ у блекаут і довгу зиму набагато простіше, ніж Україну. І Росія наразі перебуває якраз у точці можливого неповернення.

Україна ще навіть не почала застосовувати своє далекобійне ракетне озброєння по таких об'єктах, як НПЗ або вузли ГТС, а лише ударні дрони, а поставки нафтопродукції російським споживачам обвалилися на понад 25%. А якщо полетять ракети?

Знеструмити і залишити замерзати в січні Москву можливо за допомогою знищення лише кількох ключових вузлових об'єктів. І багата столиця буде з нетерпінням чекати весни – рахуючи не дні, не години, а хвилини.

І якщо раніше Україна уникала ударів по таких об'єктах, як, наприклад, електропідстанції, то після майже чотирьох років енергетичного терору Сили безпілотних систем ЗСУ ніщо не зупиняє.

До речі, електропідстанція в Дугиному Ростовської області, що згоріла напередодні вщент, – є тому прямим підтвердженням. Україна готова занурити Росію в "Холодомор", а точніше прискорити це занурення, яке влада РФ сама ж почала багато років тому ще в далекому 2014 році.

Висновки

Російська Федерація на сьогодні куди більш уразлива в питаннях загроз енергетиці. Якщо військово-політичне керівництво РФ в осінньо-зимовий період 2025 року продовжить тактику ударів по українській енергетиці, то Україна відповість дзеркально. Причому російській стороні слід розуміти, що ця відповідь для неї може виявитися не просто ситуативною кризою, а повноцінною точкою неповернення.

Рівень техногенного колапсу і так у Росії позамежний, а додатковий силовий вплив призведе до того, що відновити зруйноване російські комунальні служби вже ніколи не зможуть. За таких тенденцій Москва в короткостроковій перспективі може відчути на собі точнісінько ті самі емоції, які щодня відчувають жителі тимчасово окупованого Донецька. Або набагато гірші.