Які речі були в кожному домі в СРСР: зараз нікому не потрібні

Зараз важко уявити, як усього кілька десятиліть тому побут мільйонів людей був схожим як дві краплі води. У часи СРСР вибір речей визначався не персональним смаком, зручністю чи індивідуальністю, а тим, що вдалося "дістати" або вистояти в черзі.

У кожній типовій квартирі стояли однакові меблі, а на полицях припадали пилом однакові предмети розкоші та побутові прилади. Багато з них тоді вважалися показником достатку чи незамінними помічниками, а сьогодні перетворилися на нікому не потрібні артефакти минулої епохи. OBOZ.UA розповідає про предмети, яким справді важко знайти застосунок у сучасному світі.

Кришталевий посуд

Важкі салатниці, графіни та масивні келихи з гранованого кришталю колись вважалися головним символом багатства і успіху. Їх роками дбайливо берегли за склом полірованих сервантів, діставали виключно на великі свята, а після бенкету вручну та з особливою обережністю мили й повертали назад на вітрину. Сьогодні цей громіздкий і незручний в догляді посуд втратив свою колишню цінність: на зміну йому прийшли легкі, мінімалістичні та лаконічні скляні й керамічні вироби, які зручно мити в посудомийній машині та використовувати щодня, а не тримати як музейні експонати.

Мереживні серветки на телевізорі та меблях

Ажурні мережива, вив'язані гачком, покривали буквально кожну горизонтальну поверхню в домі – від тумбочок до полірованих журнальних столиків. Особливо почесне місце така серветка посідала на верхівці пузатого кінескопного телевізора, де на неї часто ставили ще й вазочку з квітами. Це робилося не лише для краси, а й з практичних міркувань – аби захистити дорогу лаковану поверхню меблів та корпуси техніки від пилу та подряпин. Сучасні меблі більш стійкі до такого зносу, а інтер'єрний дизайн рухається в бік мінімалізму, тому такі серветки, якщо і з’являються, то швидше як поодинокий акцент.

Радіоточка

Невелика пластикова або дерев'яна коробка, прикріплена до стіни на кухні та підключена до спеціальної розетки, була першим джерелом новин у кожному домі. Вона працювала без перерви з шостої ранку до півночі, будила господарів звуками гімну, транслювала випуски новин, вистави, дитячі казки та точний час. Для багатьох це був єдиний оперативний зв'язок із зовнішнім світом, який ніколи не вимикали. Зараз цей дротовий релікт повністю витіснила сучасні гаджети, радіопередачі замінив інтернет, а термінові оповіщення розсилаються онлайн та через мобільну мережу.

Сервіз "Рибки"

Цей порцеляновий графін у формі великої риби з відкритим ротом та шістьма маленькими чарками-рибками стояв майже в кожній радянській вітальні. Цікаво, що за прямим призначенням – для розпивання міцних напоїв – його мало хто використовував, адже пити з таких чарок було вкрай незручно. Сервіз виконував суто декоративну роль і був обов'язковим атрибутом "затишку" тієї доби. Натомість зараз люди надають перевагу ергономічному та функціональному посуду, а замість статуеток-пилозбірників простір прикрашають авторською керамікою або взагалі уникають зайвого візуального шуму.

Ручна м’ясорубка

Важка чавунна або алюмінієва м'ясорубка була справжнім тренажером для рук на радянській кухні. Щоби приготувати фарш, прилад треба було надійно прикрутити гвинтом до краю столу (іноді підкладаючи дощечку, аби не зіпсувати стільницю) і щосили крутити ручку. Процес вимагав чималих фізичних зусиль та часу. На зміну цим чавунним монстрам давно прийшли компактні електричні м'ясорубки, кухонні комбайни та блендери, які виконують усю роботу за лічені секунди натисканням однієї кнопки. До того ж готовий фарш можна купити чи не в будь-якому супермаркеті.

Стаціонарні телефони

Дисковий або кнопковий телефон на дроті посідав почесне місце в передпокої або вітальні. А номери телефонів друзів та рідних вчили пам'ять або дбайливо записували до паперової записної книжки. Сьогодні дротовий зв'язок у домівках практично вимер, повністю поступившись місцем більш функціональному мобільному зв’язку. Та й дзвонимо ми в основному через інтернет.

Кип’ятильники

Маленька металева спіраль із дротом та вилкою була незамінною річчю в побуті, а особливо – під час поїздок. За допомогою кип'ятильника за хвилину можна було нагріти кухоль води для чаю або навіть ціле відро для прання та миття, якщо вимикали гарячу воду. Прилад був пожежонебезпечним і вимагав постійного нагляду, адже забута у воді спіраль миттєво згорала або спричиняла коротке замикання. У сучасному світі кип'ятильники остаточно поступалися місцем безпечним електрочайникам із автовимкненням, термопотам та побутовим водонагрівачам.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які дивні речі їли в СРСР через дефіцит продуктів.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.